ІНСТИТУЦІЙНА ПОЛІТИКА (ИНСТИТУЦИОНАЛЬНАЯ ПОЛИТИКА]
- заходи, що здій-снюються державою для формування но-вих, усунення старих або трансформації на-явних власницьких, трудових, фінансових, соціальних та інших економічних інститу-тів. Таке перетворення економічних інсти-тутів відбувається в процесі проведення еко-номічних реформ (напр., під час переходу від централізованої економіки до ринкової).
ІНСТИТУЦІЙНИЙ ІНВЕСТОР (ИНСТИТУЦИОННЫЙ ИНВЕСТОР]
- організація, го-ловною метою якої є інвестування своїх власних коштів або коштів інших компаній, якими вона володіє як їхня довірена особа. Це пенсійні фонди, інвестиційні компанії, страхові фірми, банки тощо.
ІНСТИТУЦІЙНІ ФАКТОРИ [ИНСТИТУЦИОННЫЕ ФАКТОРЫ]
- фактори, пов'язані з управлінням, регулюванням окремих сфер, галузей, економічних, суспільних відносин (науково-технічні, фінансові, інвестиційні, соціальні фактори і заходи щодо поліпшен-ня управління, перебудови інститутів управ-ління цими сферами).
ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ [ИНСТИТУЦИОНАЛИЗМ]
- економічне вчення, що приділяє основну увагу ролі, яку відіграють інститути у сфері прийняття і спрямованості еконо-мічних рішень, їх ефективності та економіч-ної діяльності взагалі. Метод І. грунтується на вивченні конкретних даних, а суб'єктом його досліджень є "людина економічна". Вчення виникло XIX ст., його засновниками вважаються Ф.Сіміан і Л. Брокар.
ІНСТРУКТИВНИЙ [ИНСТРУКТИВНЫЙ]
(фр. instructif - повчальний, від латин, instruo- наставляю) - той, що містить у собі керівні вказівки, настанови; здійснюваний для пе-редачі інструкцій.
ІНСТРУКТОР [ИНСТРУКТОР]
(від латин. instructor - упорядник, організатор) - осо-ба, що навчає певній спеціальності або орга-нізації справи, дає інструкції.
ІНСТРУКЦІЯ [ИНСТРУКЦИЯ]
(від латин. instructio - введення, настанова) - 1. Ке-рівні вказівки, детальні настанови, зведен-ня правил, що регулюють організаційні, на-уково-технічні, фінансові та інші спеціальні (специфічні) сторони діяльності. 2. У праві- акт управління, що містить норми і правила, які регулюють порядок і умови здійснення певної діяльності, а також норми, що визна-чають порядок і умови реалізації норматив-них актів, виданих вищестоящим органом. 3. Акт галузевого органу державного управлін-ня, звернений до підпорядкованих органі-зацій і службових осіб або безпосередньо до громадян. І. видається на підставі і для вико-нання держаних законів, а також постанов 1 розпоряджень Президента, Кабінету Мі-ністрів, міністерств, державних комітетів та інших органів державного управління в ме-жах їхньої компетенції. І. можуть видава-тись державними комітетами, відділами й управліннями місцевих органів влади. 4. Вка-зівки, рекомендації щодо порядку і засобів виконання будь-якої роботи, користування технікою, приладами, машинами тощо.
ІНСТРУКЦІЯ 3 ОПОДАТКУВАННЯ [ИНСТРУКЦИЯ ПО НАЛОГООБЛОЖЕНИЮ]
- документ, що видається Головною держав-ною адміністрацією з метою конкретизації та деталізації положень законодавчих актів з питань оподаткування.
ІНСТРУКЦІЯ ПОСАДОВА [ИНСТРУКЦИЯ ДОЛЖНОСТНАЯ]
- інструкція, що визна-чає організаційно-правове становище пра-цівника (посадової особи). В ній містяться його обов'язки, ступінь підпорядкованості і визначається забезпеченість умовами для його ефективної праці. Затверджується ке-рівником організації. Структура І.п. має такі розділи: загальні положення (основні завдан-ня працівника, вимоги до практичних знань, освіта тощо); функції; права та обов'язки; від-повідальність: стосунки (зв'язки за посадою).
ІНСТРУМЕНТ [ИНСТРУМЕНТ]
(від латин. instrumentum - знаряддя) - 1. Знаряддя або пристрій для обробки матеріалів, вимірю-вань, хірургічних операцій, відтворення му-зичних звуків. 2. Засіб для досягнення чогось.
|
