Haupt- Finanzen Fіnansova restrukturizatsіya in Ukraїnі: das Problem , das ich zum Beispiel - Fedosov, B. Oparіn

Fіnansova restrukturizatsіya in Ukraїnі: das Problem, das ich zum Beispiel - Fedosov, B. Oparіn

1.2. Sutnіst restrukturizatsіynih protsesіv fіnansovіy sistemі in Ukraine

Realіzatsіya fіnansovoї polіtiki zabezpechuєtsya durch fіnansovu Kräfte System, Yak vіdіgraє Nadzvychaina sytuatsia vazhlivu Rolle in rozvitku suspіlstva. Її pobudova i weg optimіzatsіya peredbachayut virіshennya solche zavdan:

formuvannya, kontsentratsіya th rozmіschennya optimal fіnansovih resursіv, dostatnіh für virobnitstva Pevnyi obsyagu natsіonalnogo Produkt;

zabezpechennya maksimalnoї efektivnostі vikoristannya nayavnih fіnansovih resursіv, tobto maksimіzatsіya obsyagіv viroblenogo natsіonalnogo Produkt;

das optimale proportsіy rozpodіlu i pererozpodіlu natsіonalnogo Produkt für Povny zabezpechennya potřeb gromadyan, i Powers von Unternehmen;

usebіchne spriyannya zaluchennyu vsіh timchasovo vіlnih koshtіv Yurydychna i fіzichnih osіb durch іnstitutsії fіnansovogo Marktanalyse auf іnvestitsії in ekonomіku;

formuvannya INSURANCE fondіv іz metoyu hedzhuvannya rіznomanіtnih rizikіv i vіdshkoduvannya vtrat fіnansovih resursіv i dohodіv;

zabezpechennya vplivu fіnansіv auf regulyuvannya proportsіy sotsіalno-ekonomіchnogo rozvitku auf makroekonomіchnu stabіlіzatsіyu th ekonomіchne zrostannya.

Fіnansova System suchasnіy ekonomіtsі Got dosit pobudovu Falten. Її Struktur vchenimi-ekonomіstami uyavlyaєtsya in rіznomu. Prote Je pevnі ekonomіchnі realії scho viznachayut Lager fіnansovoї Sistemi tієї abo іnshoї Kraina. Wenn tsomu, Nezvazhayuchi auf vіdmіnnostі in polіtichnomu ustroї i rіvnі rozvitku, іsnuyut zagalnі zakonomіrnostі in pobudovі fіnansovoї System scho viznachayutsya єdinimi für vsіh kraїn Grundlagen funktsіonuvannya fіnansіv. Tom uzagalnyuyuchi іsnuyuchі Punkt Zora schodo Lager fіnansіv, slіd rozglyadati fіnansovu System für Eyad machen sich - sutnіsnoyu th organіzatsіynoyu.

Für sutnіsnoyu fіnansova unser System s pozitsіy nashogo integriertes System pіdhodu finden, ihn sukupnіst rіznomanіtnih Formen yavlyaє metodіv i fіnansovih vіdnosin in suspіlstvі auf rіznih rіvnyah ekonomіchnoї System u ohoplyuє:

fіnansi sub'єktіv pіdpriєmnitskoї dіyalnostі;

derzhavnі fіnansi;

fіnansovy rinok;

strahuvannya;

mіzhnarodnі fіnansi.

Fіnansi sub'єktіv pіdpriєmnitskoї dіyalnostі vіdobrazhayut Prozesse mobіlіzatsії i rozmіschennya fіnansovih resursіv, zdіysnennya vidatkіv, formuvannya, rozpodіlu i vikoristannya otrimanih dohodіv. Organіzatsіya fіnansovoї dіyalnostі von Unternehmen Mauger Mutter іstotnі vіdmіnnostі in rіznih kraїnah, ale sutnіst її skrіz odnakova - zabezpechiti virobnitstvo dostatnіmi fіnansovimi Ressourcen th fіnansovy Positives Ergebnis wird gewinnen - Prybutok.

Derzhavnі fіnansi zabezpechuyut realіzatsіyu funktsіy Kräfte i harakterizuyut Prozesse tsentralіzatsії (i primusovіy pozikovіy Formen haben) dohodіv in byudzhetі i tsіlovih Mittel, die Collective (suspіlne) spozhivannya über die Kraina. Pong vіdbivayut nasampered pererozpodіl dohodіv i vіdnosne virіvnyuvannya fіnansovih mozhlivostey okremih regіonіv i gromadyan. Derzhavnі fіnansi ohoplyuyut Haushaltsbefugnisse, Mittel tsіlovogo priznachennya, Darlehen, die regierende Reigning von Unternehmen fіnansi.

Fіnansovy rinok Je zabezpechuyuchoyu Strukturen fіnansovoї System. Tse Kugel kontsentratsії i pererozpodіlu fіnansovih resursіv auf osnovі torgіvlі sie. Für organіzatsієyu torgіvlі Ressourcen vіn skladaєtsya Kreditmarktanalyse Marktanalyse s i tsіnnih paperіv. Durch vіdpovіdnі іnstitutsії fіnansovogo Rinku OAO Alle sub'єkti pіdpriєmnitskoї dіyalnostі, gromadyani i derzhavnі Strukturierung mozhut Yak rozmіstiti auf nomu svoї timchasovo vіlnі Costa, so dass ich mobіlіzuvati neobhіdnі Ressourcen.

Strahuvannya yavlyaє ihn formuvannya Collective System der Versicherung auf die Grundsätze solіdarnoї vіdpovіdalnostі für rіznі Riziki fondіv, pov'yazanі s pіdpriєmnitstvom i zhittєdіyalnіstyu gromadyan. Wenn tsomu auf viluchenі tsі tsіlі Ressourcen nicht vibuvayut s obіgu, oskіlki strahovі kompanії Je s ein Kopfschmerzen іnvestorіv fіnansovomu auf Marktanalyse.

Mіzhnarodnі fіnansi vіdbivayut ruh Penny potokіv mіzh okremimi kraїnami und takozh i kontsentratsіyu pererozpodіl fіnansovih resursіv i dohodіv auf rіvnі rіznih mіzhderzhavnih ob'єdnan i mіzhnarodnih fіnansovih іnstitutsіy. Tsya Kugel fіnansіv vіdobrazhaє Prozesse globalіzatsії Economy i vіdіgraє vsezrostayuchu Rolle in Suchasnyj svіtі. Vor neї nalezhat: System mіzhnarodnih rozrahunkіv, fіnansi mіzhnarodnih organіzatsіy dass mіzhnarodnі fіnansovі іnstitutsії.

Zaproponovana Vische Struktur fіnansovoї-System sutnіsnoyu machen sich, zvichayno nicht bezspіrna. Prote, werden wir alle Won vіdbivaє sukupnіst fіnansovih vіdnosin in suspіlstvі i daє zmogu führen ein umfassendes analіz transformatsіynih protsesіv fіnansovіy sistemі in der Ukraine zu sehen. Wenn tsomu zaznachiti scho strukturizatsіya fіnansіv für sutnіsnoyu slіd machen sich in tsіlomu єdina für vsіh kraїn scho Robit daє mozhlivіst rіznі porіvnyannya dieser zіstavlennya.

Für organіzatsіynoyu unser fіnansova System finden rozglyadaєtsya Yak sukupnіst fіnansovih organіv i fіnansovih іnstitutsіy scho zabezpechuyut Firmenprofil i zdіysnennya fіnansovoї dіyalnostі rіznih sub'єktіv. Fіnansovі organi - tse derzhavnі und okremih vipadkah i nezalezhnі Strukturen scho vikonuyut pevnі funktsії in sferі fіnansіv: Mіnіsterstvo fіnansіv, Derzhavna podatkovih Service Reigning Treasury Rahunkova Kammer іn Minuten. Fіnansovі іnstitutsії - tse, Yak in der Regel sub'єkti pіdpriєmnitskoї dіyalnostі scho Mühe fіnansovimi Ressourcen bewältigen. Bevor sie nalezhat Centrum komertsіynі i Banken nebankіvskі kreditnі installieren, strahovі kompanії, fondovі bіrzhі, іnstitutsіynі іnvestori, faktoringovі i lіzingovі kompanії Toscho.

Slіd zaznachiti, scho in zahіdnіy fіnansovіy teorії fіnansova System rozglyadaєtsya nasampered für organіzatsіynoyu Budova. So, Z. Bodі dass R. Merton harakterizuyut fіnansovu System Yak "sukupnіst rinkіv die іnstitutіv scho vikoristovuyutsya für ukladannya fіnansovih Land іnshih, obmіnu Asset i rizikami. Tsya System vklyuchaє Märkte Landwirtschaftliche Kunst aktsіy, oblіgatsіy dass іnshih fіnansovih іnstrumentіv, fіnansovih poserednikіv (wie Yak Banken i kompanії strahovі) fіrmi scho proponuyut fіnansovі Hotel (napriklad, fіnansovo-konsultatsіynі kompanії), i organi, scho regulyuyut dіyalnіst usіh Tsikh SET (tobto, diese scho mi vidіlyaєmo Yak fіnansovі organi - Ed) * 18 ... Wenn tsomu autoritäre formulyuyut shіst Basis funktsіy fіnansovoї System (Yak sukupnostі fіnansovih іnstitutsіy dass regulyuyuchih organіv) * 19:

18 *: {Z. Bodie, Merton R. Finanzen: Trans.. aus dem Englischen. - M: Publishing.. House "Williams", 2000. - S. 38}

* 19 {Es selbst. - P. 65.}

zabezpechennya sposobіv peremіschennya ekonomіchnih resursіv in chasі, durch den Kordon Staaten, die eine Galuzo Wirtschaft in INSHI s;

zabezpechennya sposobіv upravlіnnya rizikom;

zabezpechennya sposobіv klіringu dass zdіysnennya rozrahunkіv scho spriyayut torgіvlі;

zabezpechennya mehanіzmu ob'єdnannya fіnansovih resursіv dass rozmezhuvannya volodіnnya in rіznih pіdpriєmstvah;

postachannya tsіnovoyu іnformatsієyu scho daє zmogu koordinuvati detsentralіzovany Prozesse der Annahme rіshen in rіznih Galuzo Wirtschaft;

zabezpechennya sposobіv rozv'yazannya problemi stimulyuvannya, SSMSC vinikayut in situatsіyah, wenn man іz uchasnikіv landet volodіє іnformatsієyu, yakoyu Inshyj nicht volodіє, abo, wenn ein Yak s uchasnikіv dіє Mittel (komіsіoner) od іmenі іnshogo.

Vodnochase slіd zaznachiti scho іsnuє i pіdhіd rozshireny Lagersystem zu viznachennya fіnansovoї. Also, ich P. Rose D. Fraser neї vіdnosyat trammel fіnansovih rinkіv, fіnansovі іnstitutsії, bіznesovі Struktur fіnansi domogospodarstv dass Uryadov * 20.

20 *: {Rose PS, Fraser DR Finanzinstitutionen. Plano, Texas: Geschäfts Veröffentlichung, 1988. - P. 6.}

Haupt zavdannyam organіzatsіynoї Strukturierung fіnansovoї Sistemi Je zabezpechennya nadіynogo upravlіnnya vsіma Bereiche fіnansovoї dіyalnostі in kraїnі optimal rozmezhuvannya funktsіy i povnovazhen mіzh okremimi Behörden іnstitutsіyami th s metoyu zabezpechennya realіzatsії vіdpovіdnoї fіnansovoї polіtiki. Aje, Yak zaznachayut M. Bordeaux i L. Yonung, sama "dії organіv Vladi scho formuyut Geld polіtiku, Je viznachalnimi für funktsіonuvannya monetarnoї Sistemi tієyu mіroyu Nun, Yak i dії podatkovih organіv (tobto Uryadov i mіnіsterstva fіnansіv) viznachayut efektivnіst fіskalnoї System" * 21.

21 *: {Geldtheorie und Geldpolitik Erfahrung / Ed. von A. Leijonhufvud. - Hampshire, New York: Palgrave, 2001. - P. 225.}

Nezvazhayuchi auf zagalnі zakonomіrnostі in organіzatsіynіy pobudovі fіnansovoї System Lager fіnansovih organіv diesem іnstitutsіy, їhnі funktsії th Grundlagen der funktsіonuvannya in rіznih kraїnah mozhut іstotno rіznitisya, vіdbivayuchi Yak їhnі spetsifіchnі Köpfe, so dass ich rіven rozvitku. Krіm von Yakscho charakteristischen risoyu fіnansovih Systeme kraїn іz rozvinenoyu rinkovoyu ekonomіkoyu Je dostatno Visoka stabіlnіst dann scho rozvivayutsya kraїnam, i Besonders kraїnam іz perehіdnoyu ekonomіkoyu, pritamannі postіynі zmіni. W der einen Seite, tse ob'єktivny Prozesse, oskіlki postіynі zmіni situatsії in ekonomіtsі i fіnansah vimagayut vіdpovіdnoї transformatsії funktsіy i povnovazhen fіnansovih organіv die іnstitutsіy. Gegen іnshogo Seite, tse dosit daє oft protilezhny Ergebnis destabіlіzuyuchi fіnansovu System.

Funktsіonuvannya fіnansovoї Sistemi ґruntuєtsya auf krugoobіgu fіnansovih resursіv i in suchasnіy ekonomіtsі vіdbivaє Duzhe skladnі Prozesse їh formuvannya i Ruhu scho skhemі gezeigt in (Abb. 1). Rozglyanemo detalnіshe vіdobrazhenі auf nіy Prozesse, oskіlki fіnansova restrukturizatsіya in kraїnah іz perehіdnoyu ekonomіkoyu - tse nicht tіlki udoskonalennya Strukturierung fіnansovoї Sistemi i stіlki nicht zmіna Lager fіnansovih organіv dass іnstitutsіy und takozh їhnіh funktsіy i povnovazhen, skіlki dokorіnne reformuvannya sutnostі fіnansovih vіdnosin i organіzatsії funktsіonuvannya fіnansovoї System. Für zruchnostі doslіdzhennya in funktsіonuvannі fіnansovoї Sistemi vidіlimo Dvi stadії:

fіnansove zabezpechennya virobnitstva natsіonalnogo Produkt;

rozpodіl i pererozpodіl vartostі viroblenogo natsіonalnogo Produkt.

Fig. 1. Organіzatsіya funktsіonuvannya fіnansovoї Sistemi

Yak gesehen Zi Schema fіnansovі Ressourcen scho zabezpechuyut verarbeitet virobnitstva natsіonalnogo Produkt abo nalezhat bezposeredno sub'єktam pіdpriєmnitskoї dіyalnostі (pіdpriєmstvam) abo zoseredzhuyutsya in sub'єktіv fіnansovogo Marktanalyse - bei komertsіynih i Banken in іnstitutsіynih іnvestorіv (іnvestitsіynі Fondi, sie іn kompanії ) .. Allerdings Marktanalyse іnstitutsії fіnansovogo zdebіlshogo Je tіlki poserednikami mіzh Verkäufer i pokuptsyami fіnansovih resursіv - їh produktive vikoristannya zdіysnyuєtsya Sama auf pіdpriєmstvah. Wenn tsomu Ziffer Chastain resursіv Tsikh іnstitutsіy, komertsіynih bankіv, stanovlyat rozmіschenі in ihre Rohstoffeinnahmen ruhig i auch von Unternehmen nasampered. Pevnyi obsyag fіnansovih resursіv napravlyaєtsya in strahovі die Fondi gegen weg rezervnі von perevazhna їh Chastina vikoristovuєtsya in krugoobіgu durch іnstitutsії fіnansovogo Marktanalyse.

Klyuchovim zavdannyam in pobudovі fіnansovoї Sistemi s pozitsії pershoї stadії її funktsіonuvannya - Ressource zabezpechennya virobnitstva natsіonalnogo Produkt - Je optimіzatsіya rozmіschennya fіnansovih resursіv in osnovі yakogo lezhit viznachennya mіnіmalno dostatnogo rіvnya samofіnansuvannya von Unternehmen. Wenn tsomu (Hoca sogodnі perevazhna Chastina resursіv i zoseredzhuєtsya in іnstitutsіyah fіnansovogo Marktanalyse) neporushnim Got Booty Regel: fіnansovі für іnstitutsії von Unternehmen, pіdpriєmstva nicht für sie alle іnakshe vtrachaє svіy Sens. Auf Purshia Poglyad tse - offensichtlich sententsіya, ale entfernt analіz transformatsіynih protsesіv in Ukraїnі SHOW її znachuschіst für kraїn іz perehіdnoyu ekonomіkoyu. Krіm von s pozitsіy optimіzatsії Strukturierung rozmіschennya fіnansovih resursіv Duzhe vazhlivo vstanoviti rіven їh kontsentratsії, dass die Versicherungsreservefonds.

Sutnіst fіnansovoї restrukturizatsії polyagaє in transformatsії fіnansovoї System. In rezultatі fіnansovoї restrukturizatsії i Got Booty Ziel solcher fіnansova System, Yak b für sutnіsnim napovnennyam, i für organіzatsіynoyu Budova povnіstyu vіdpovіdala Köpfe rinkovoї Wirtschaft gab i zmogu virіshuvati usі zavdannya fіnansovoї polіtiki perehіdnoї Economy. Gewerbe fіnansovoї Je restrukturizatsії:

zmіna fіnansovoї Lagersystem in perehіdny perіod;

postupove vdoskonalennya Struktur spіvvіdnoshen mіzh okremimi Bereiche i Lanka fіnansovoї-System;

dokorіnna restrukturizatsіya Jerel fіnansovogo zabezpechennya pіdpriєmnitskih Strukturen;

optimіzatsіya Strukturierung fіnansovogo Marktanalyse auf osnovі vіdpovіdnogo rozvitku usіh Yogo segmentіv;

restrukturizatsіya Sistemi Reigning fіnansіv auf osnovі zmіni proportsіy mіzh suspіlnim dass іndivіdualnim spozhivannyam strukturell spіvvіdnoshen in Einkommen Reigning i vidatkah;

udoskonalennya Formen i metodіv fіnansovoї dіyalnostі sub'єktіv pіdpriєmnitstva diese Macht;

stvorennya dієzdatnoї dieser nadіynoї Sistemi fіnansovih organіv diesem іnstitutsіy, zabezpechennya optimale rozpodіlu funktsіy i povnovazhen sie mіzh.

Nakopicheny dosvіd fіnansovoї restrukturizatsії in Ukraїnі svіdchit über diese scho keine OAO Alle zavdannya virіshuyutsya vchasno, Povny mіroyu dass nalezhnimi Ergebnisse s. Nicht zavzhdi zabezpechuєtsya kompleksnіst restrukturizatsії, virіshennya Probleme okremih Sphären i lanok fіnansovoї Sistemi neobґruntovano zabezpechuyutsya für rakhunok іnshih (napríklad diejenigen w fіnansuvannya defіtsitu Budget für rakhunok komertsіynih bankіv).

Dwellers zrozumіti sutnіst transformatsіynih protsesіv in Ukraїnі th іnshih kraїnah іz perehіdnoyu ekonomіkoyu, potrіbno nasampered chіtko usvіdomiti neobhіdnіst Kardinal reformuvannya Sistemi fіnansovogo zabezpechennya dіyalnostі von Unternehmen. In den Köpfen admіnіstrativnoї Economy Ressourcen nicht praktisch zaroblyalisya i kupuvalisya nein - Gestank schlug auf perevazhno bezpovorotnіy osnovі Haushalt abo routinemäßig Banken in pіdstavі rіshen partіynih i Radyans'ka organіv, unaslіdok chogo bіlshіst von Unternehmen vikoristovuvala tsі Ressourcen Wkra neefektivno. Same problemi zabezpechennya efektivnostі suspіlnogo virobnitstva zavzhdi boule in tsentrі uwagi ekonomіchnoї polіtiki. Tom skladnіst transformatsіynih protsesіv auf Persha Etap Übergang zu einer Marktanalyse in polyagala skorіshe psihologіchnіy, nіzh in fіnansovіy ploschinі. Podіbna situatsіya kleinen Ort th bei bankіvskіy sistemі durch die Ziffern rіven nepovernennya kreditіv. Hoca bankіvska System іsnuvala th ranіshe, її funktsіonuvannya dokorіnno vіdrіznyalosya od Köpfen Economy rinkovoї. Banken boule skorіshe fіnansovimi Körper scho zdіysnyuyut geplant kredituvannya von Unternehmen, nіzh fіnansovimi іnstitutsіyami.

System strahuvannya ranіshe ohoplyuvala tіlki Riziki, pov'yazanі s zhittєdіyalnіstyu gromadyan, Entbehrung i Neznachny mіroyu virobnichu sphere - strahuvannya sіlskogospodarskih von Unternehmen. In den Köpfen planovoї Wirtschaft nicht Bulo i bei sutі, könnte Buti pіdpriєmnitskih rizikіv - angeschnitten peredbachalosya Plan. Tse - Povny protilezhnіst rinkovіy ekonomіtsі de ponyattya pіdpriєmnitstva (bei rіznih Yogo Wink) i riziku nerozrivno pov'yazanі und Otzhe, potrіbna i vіdpovіdna System fіnansovogo zabezpechennya mozhlivih vtrat fіnansovih resursіv іz metoyu verhindern vnaslіdok usіlyakih neperedbachenih podіy bankrutstva von Unternehmen abo skorochennya masshtabіv Vi- robnitstva.

Yakim Bulo bi vazhlivim nicht zavdannya mobіlіzatsії dass rozmіschennya fіnansovih resursіv, den Kopf in funktsіonuvannі fіnansovoї Sistemi Je zabezpechennya nalezhnoї efektivnostі їh vikoristannya. Ressourcen - nicht samotsіl und tіlki zasіb realіzatsії osnovnoї Methylen funktsіonuvannya fіnansovoї das System ekonomіchnoї - maksimіzatsії virobnitstva BIP. Dosyagnennya tsієї IU Minute mozhlive tіlki auf osnovі vіdpovіdnoї organіzatsії fіnansovoї dіyalnostі pіdpriєmnitskih Strukturen. Gleichfalls in den Köpfen rinkovoї Economy Won zasnovuєtsya in Hinterhalte rozrahunku komertsіynogo, pіdpriєmstvo in takі Köpfen yaky setzen, können scho stinken Formgebung vizhiti in konkurentnіy borotbі tіlki für rakhunok visokoї efektivnostі virobnitstva. Yaky Sens dokladati Ziffer zusil für mobіlіzatsії resursіv, Yakscho Gestank potіm vikoristovuyutsya neratsіonalno chi vzagalі vtrachayutsya? Zvіdsi tsіlkom offensichtlich scho efektivnіst funktsіonuvannya fіnansovoї Sistemi nasampered viznachaєtsya nalezhnoyu organіzatsієyu fіnansіv sub'єktіv pіdpriєmnitstva und Prozesse її transformatsії pochinayutsya sama s reformuvannya fіnansovih vіdnosin in Echt sektorі Economy.

Auf osnovі produktiven vikoristannya fіnansovih resursіv auf pіdpriєmstvah stvoryuєtsya vіdpovіdny obsyag natsіonalnogo Produkt Pevnyi Chastina yakogo auf drugіy stadії funktsіonuvannya fіnansovoї Sistemi tsentralіzuєtsya Kräfte in byudzhetі tsіlovih i-Fonds und іnsha nabuvaє FORMS іndivіdualnih dohodіv pіdpriєmtsіv (Prybutok) i Naiman pratsіvnikіv (zarobіtna Gebühr). Digit Chastina іndivіdualnih dohodіv vikoristovuєtsya auf zabezpechennya genau potřeb von Unternehmen i gromadyan. Chastina scho zalishilasya, nabuvaє nagromadzhen von Unternehmen FORMS zaoschadzhen i gromadyan, scho Yea potentsіynimi Jerel іnvestitsіy, SSMSC nur abo durch іnstitutsії fіnansovogo Rinku napravlyayutsya auf zbіlshennya obsyagіv fіnansovih resursіv.

Gekennzeichnet System formuvannya nagromadzhen i zaoschadzhen dass їh іnvestuvannya, Yak in den Köpfen rinkovih vіdnosin stvoryuє nadіynu Basis für fіnansovogo zabezpechennya ekonomіchnogo zrostannya, vіdoma Zahodі, ob der Schüler-Geld spielt pochatkіvtsyu. Tom so vazhko zrozumіti, Chomu tsya i dotsіlna Das natürliche System Ukraїnі praktische Bula vіdsutnya. Також важко зрозуміти, чому її розвиток в умовах трансформації фінансової системи в нашій державі відбувається надто повільно і болісно.

Основна частина централізованих у бюджеті і цільових фондах коштів використовується безпосередньо в країні на фінансування поточних суспільних потреб. Певна частина видатків, пов'язаних з економічною діяльністю держави, може направлятися на інвестиції і відбиває участь держави в нарощуванні фінансових ресурсів. Також необхідно враховувати, що залишки коштів бюджету і цільових фондів, які розміщуються в комерційних банках, є джерелом формування ресурсів цих банків. Однак загалом роль держави в прямому формуванні фінансових ресурсів в ринковій економіці незначна. Водночас надзвичайно велике її значення в забезпеченні економічних умов, які сприяють зростанню фінансових ресурсів. В умовах же адміністративної економіки саме через бюджет забезпечувалися потреби економічного розвитку.

З бюджету провадяться платежі держави в різні міжнародні організації і міжнародні фінансові інституції, членом яких є дана країна. У свою чергу, ці організації та інституції надають країні фінансову допомогу: пряму — на фінансування бюджетного дефіциту, формування валютних резервів центрального банку, кредитування інвестиційних проектів, та опосередковану — на фінансування різних програм. Свого часу соціалістичні країни мали дуже обмежені міжнародні фінансові відносини через їхню ізоляціоністську політику, тобто у цій сфері фінансів йдеться не стільки про трансформацію, скільки про формування системи відносин і про інтеграцію національних фінансових систем у міжнародний фінансовий простір.

Процес формування бюджету може здійснюватися на податковій і на позиковій основі. Держава на фінансовому ринку є насамперед позичальником, і тому слід враховувати, що її запозичення зменшують обсяги фінансових ресурсів, які могли б направлятися на забезпечення виробництва національного продукту. Державні позики з позицій ефективності функціонування фінансової системи доцільні лише за умови забезпечення достатньої ефективності використання позикових коштів. Це — азбучна істина, але в процесі ринкових перетворень ті ж Україна і Росія пережили фінансові кризи, пов'язані з неефективною й економічно необґрунтованою політикою дер-жавного запозичення.

Таким чином, із охарактеризованої лише в загальних рисах схеми функціонування фінансової системи видно, наскільки складними є фінансові процеси, що відбуваються в суспільстві, і як важливо забезпечити надійне управління фінансами. Одночасно це показує, наскільки складними є і трансформаційні процеси, які характеризують не просто удосконалення фінансових відносин, а перехід на принципово іншу модель функціонування фінансів. Тим більше, що зазначені процеси супроводжувались глибокою фінансово-економічною кризою. З одного боку, це вимагало проведення реформ, у тому числі й у фінансовій системі, а з іншого — значно їх ускладнювало, оскільки вони здійснюються під тиском усіляких проблем, які не дають змоги забезпечити поступову, поетапну і плавну динаміку перетворень.

З наведеної схеми також чітко видно, що фінансова система — це єдиний організм, єдина сукупність сфер і ланок, між якими існує тісний взаємозв'язок. Рух грошових потоків відбиває дуже складні і взаємозалежні фінансові процеси. Єдність фінансів базується на єдиній основі функціонування фінансової системи — фінансових ресурсах, і на єдиному об'єкті — національному продукті. Ресурси можуть переміщуватися і трансформуватися, але це єдина грошова маса. Обсяги ж національного продукту визначають розміри доходів держави, юридичних і фізичних осіб. Як би не змінювалися форми, методи і пропорції його розподілу, сумарний розмір доходів залишається незмінним, а розподілити і перерозподілити можна лише те, що створено. Єдність фінансової системи відповідно вимагає і комплексного підходу до її трансформації на основі єдиної фінансової стратегії і тактики. Усі спроби відособленого реформування в окремих сферах приречені на невдачу.

Розглядаючи проблеми трансформації фінансових систем у країнах із перехідною економікою, слід уточнити термінологію, що використовується. У країнах із розвиненою ринковою економікою більш поширений термін «фінансовий сектор». У свою чергу, він може мати як широке, так і вузьке трактування. У широкому розумінні фінансовий сектор може розглядатися як фінансова система, що містить охарактеризовані вище складові. У вузькому розумінні він означає сукупність різних фінансових інституцій, які беруть участь у створенні національного продукту. Це та продуктивна частина фінансової системи, котра забезпечує мобілізацію і розміщення фінансових ресурсів, чим, власне, і робить свій внесок у виробництво національного продукту. Щоб уникнути різного тлумачення, уточнимо, що в даній роботі ми розглядаємо трансформацію саме усієї фінансової системи, а не тільки фінансового сектору економіки.

Проблеми трансформації фінансової системи України, яка розпочалася наприкінці 80-х років, визначалися двома чинниками. По-перше, переходом від адміністративної до ринкової економіки, що в загальних рисах розглянуто вище. По-друге, формуванням державності після проголошення незалежності. Причому ці проблеми не менш складні. Тому, оцінюючи результативність ринкових перетворень в Україні і трансформацію її фінансової системи, треба обов'язково враховувати наявність зазначених проблем. Цю тезу аж ніяк не слід розглядати як свого роду індульгенцію українським реформам. Але без розуміння складності проблем неможливо реально оцінити і результати реформ.

Характеристику фінансової системи України часів адміністративно-командної системи, очевидно, слід почати з питання: а чи була вона взагалі? Адже, з одного боку, Україна не була самостійною державою, а отже, не мала і власної фінансової системи. Проте, будучи так званою союзною республікою, вона мала певні, хоча і дуже обмежені, атрибути державності і, відповідно, фінансової системи. Тобто, не маючи власної фінансової системи, Україна мала на своїй території певні фінансові ресурси й обмежені союзною владою права в їх використанні. Як би там не було, в кінцевому підсумку саме ці елементи фінансової системи УРСР стали фундаментом для створення національної фінанс ової системи.

Отже, що ж мала Україна напередодні розпаду СРСР і з чим вона входила в період формування державності? Зараз, коли минуло більше 15 років із початку перебудови (1985—1991 рр.) і виповнилося одинадцять років незалежній українській державі, багато хто (як на Заході, так і в Україні) досить ґрунтовно призабули, з чого починався шлях до ринку. Саме тому нагадаємо, як були започатковані перебудовчі процеси. Насамперед слід зазначити, що у фінансових системах соціалістичних країн був відсутній фінансовий ринок, котрий є одним із найважливіших атрибутів ринкової економіки. Фінансові ресурси розподілялися централізовано через бюджет і банківську систему, яка, у свою чергу, функціонувала на принципово інших засадах, ніж у ринковій економіці. Самі банки, як ми вже зазначали, були більше органами адміністративного розподілу і перерозподілу ресурсів, ніж фінансовими інституціями. Разом з тим вони були найважливішою структурою, що забезпечувала кругообіг ресурсів і функціонування усієї фінансової системи. Тому характеристику фінансової системи СРСР, у тому числі в Україні, почнемо з банківської системи.

До 1987 р. банківська система СРСР охоплювала три банки: Державний банк (Держбанк); Всесоюзний банк фінансування капітальних вкладень (Будбанк); Банк для зовнішньої торгівлі (Зовнішторгбанк), а також Державні трудові ощадні каси (Держтрудощадкаси).

Як видно вже з назв банків, банківська система будувалася за функціональною ознакою. При цьому головна роль належала Держбанку, що виконував одночасно і певні функції центрального банку (емісійну, обслуговування уряду, організаційну і контрольну) і комерційних банків (розрахунково-касове обслуговування і кредитування підприємств). Будбанк здійснював фінансування (за рахунок державних і недержавних джерел) і кредитування капітальних вкладень, а також розрахунково-касове обслуговування і кредитування будівельних організацій. Зовнішторгбанк спеціалізувався на здійсненні міжнародних розрахунків, кредитуванні зовнішньоторговельних операцій, валютних операціях. Держтрудощадкаси, на відміну від трьох попередніх банків, надавали банківські послуги, насамперед населенню, — депозитні операції, розрахунки за житлово-комунальні послуги і т. п.

Держбанк, Будбанк і Держтрудощадкаси були найбільшими системними фінансовими установами, що мали розгалужену мережу на всій території СРСР. Це була строго вертикальна ієрархічна структура, що охоплювала:

республіканські й обласні контори Держбанку і Будбанку та республіканські й обласні центральні ощадні каси;

районні і міські відділення Держбанку і Будбанку та районні і міські центральні ощадні каси;

ощадні каси на місцях.

Зовнішторгбанк мав дуже обмежену мережу (у Москві, Ленінграді й окремих містах, у тому числі в Україні — в Одесі і в Києві).

У цілому банківську систему, що функціонувала на території України в умовах СРСР до 1987 р., можна подати на такій схемі (рис. 2). Як з неї видно, функціонування банківської системи в Україні цілком залежало від союзного центру. Водночас банківська інфраструктура була досить розгалуженою і доходила до кожного району і населеного пункту.

Fig. 2. Банківська система в Україні до 1987 р.

Перебудова, що розпочалася в СРСР із другої половини 80-х років, насамперед торкнулася банківської системи як у частині її структури, так і принципів функціонування. Насамперед, була перебудована структура банківської системи. Якщо до 1987 р. вона була організована за функціональною ознакою, то з початком ринкових реформ відбулася її трансформація за галузе-вою ознакою. Образно кажучи, Держбанк і Будбанк немовби умовно об'єднали за функціями, а потім розділили, виділивши центральний банк — Держбанк і три банки за найбільшими секторами економіки: Промбудбанк, Агропромбанк і Житлосоцбанк. Промбудбанк став здійснювати комплексне обслуговування промислових підприємств і будівельних організацій, Агропромбанк — сільськогосподарських і переробних підприємств, Житлосоцбанк — підприємств і організацій соціальної сфери. Держбанк же припинив обслуговування клієнтів, поступово перетворюючись у центральний банк. На базі системи ощадних кас був створений Ощадний банк — Ощадбанк. Зовнішторгбанк був перейменований у Зовнішекономбанк і у зв'язку з певною лібералізацією зовнішньої торгівлі почав розширювати свою мережу в союзних республіках за вертикальною схемою, ідентичною іншим банкам. Отже, ще в часи СРСР почала формуватися класична дворівнева банківська система. При цьому Промбудбанк, Агропромбанк, Житлосоцбанк, Зовнішекономбанк і Ощадбанк поступово переходили на комерційні основи діяльності. Проте вертикальна їх структура з республіканськими, обласними і районними підрозділами залишалася без змін.

У цей же період розпочався процес створення нових комерційних банків за галузевим і регіональним принципом. Так, наприклад, Міністерство легкої промисловості створило Укрлегбанк. У регіонах з'явилися свої банки — Лісбанк на Закарпатті, Азовбанк у Донецькому регіоні та ін. Порівняно з Промбудбанком, Агропромбанком і Житлосоцбанком вони були дуже малопотужними. Проте ці банки не перебували в повному підпорядкуванні у союзних органів і самостійно розпоряджалися своїми ресурсами.

У цілому перетворення в банківській сфері, що розпочалися ще в період адміністративної економіки, хоча і мали обмежений характер, стали певним підґрунтям для подальшої ринкової трансформації цього сектору фінансової системи. Незважаючи на безліч проблем, що сьогодні існують у банківській системі України, її перебудова просунулася значно далі, ніж в інших сферах. Проте досвід формування власної банківської системи з власними ресурсами і повним правом розпоряджатися ними набувався дуже і дуже важко. Це було пов'язано з тим, що все її попереднє функціонування зводилося насамперед до реалізації планів і завдань союзного центру, що безроздільно розпоряджався ресурсами.

Банківська система в Україні мала досить дисциплінованих виконавців, але їй не вистачало фахівців, здатних самостійно мислити і приймати рішення. При переході до ринкових відносин це стало одним з основних гальм її розвитку. В умовах ринку банк — це не тільки кровоносна система і рушійна сила економіки, це насамперед її мозковий центр. Відповідно йому потрібні ініціативні і творчі працівники, а не слухняні виконавці.

У цілому, підсумовуючи аналіз стану і рівня розвитку банківської системи в Україні напередодні незалежності, слід зазначити таке:

Україна мала досить розгалужену банківську мережу;

банківські установи перебували в сильній залежності від союзного центру в праві розпорядження ресурсами;

ринкові перетворення в банківській сфері в другій половині 80-х років позитивно позначилися на подальших процесах формування і розвитку власної банківської системи;

кадровий потенціал банківської системи не відповідав ні умовам незалежності, ні засадам ринкових відносин.

Домінуючу роль у фінансовій системі СРСР відігравали державні фінанси. Це було відображенням самої ідеології системи, що ґрунтувалася на пріоритетах колективного й суспільного, а не індивідуального споживання. До державних фінансів у той період належали бюджет держави і фінанси державного сектору. Якщо врахувати надзвичайно високий рівень одержавлення економіки — понад 90 %, то стане зрозуміла роль державних фінансів. При цьому слід зазначити, що так звана колективна форма власності (колгоспна, кооперативна, пайова) була переважно фікцією — реально ресурсами розпоряджалася держава.

Державні фінанси в СРСР відповідно включали:

децентралізовані — фінанси державних підприємств;

централізовані — бюджет держави, а з початком перебудови і цільові фонди, та державний кредит.

Функціонування фінансів державних підприємств здійснювалося на засадах господарського розра хунку. Щоб зрозуміти сутність цього методу, порівняємо його з тими засадами, на яких ґрунтується функціонування підприємств в умовах ринку, тобто з поширеним в усьому світі комерційним розрахунком. Радянська фінансова наука давала таке його визначення: «Господарський розрахунок — метод соціалістичного планового господарювання, заснований на відносному відособленні економічних, у тому числі і фінансових, ресурсів об'єднань, підприємств, організацій, зіставленні в грошовій формі витрат і результатів діяльності, відшкодуванні витрат і одержанні нагромаджень за рахунок доходів від реалізації продукції (робіт, послуг)»*22. Цікаво при цьому порівняти дане визначення з визначенням комерційного розрахунку — «метод ведення господарства шляхом зіставлення у вартісній (грошовій) формі витрат і результатів господарської діяльності. Використовується капіталістичними підприємствами (фірмами, компаніями) з метою одержання максимального прибутку при мінімальних затратах капіталу»*23.

*22: {Финансово-кредитный словарь / Гл. Ed. Н. В. Гаретовский. — М.: Финансы и статистика, 1988. — Т. ІІІ. — С. 406.}

*23: {Финансово-кредитный словарь / Гл. Ed. В. Ф. Гарбузов. — М.: Финансы и статистика, 1986. — Т. ІІ. — С. 60.}

Якщо відкинути ідеологічні нашарування, то, очевидно, що сутність і господарського, і комерційного розрахунків, що відбивається в їхніх принципах (юридична відособленість і господарська самостійність, самоокупність і самофінансування, прибутковість, фінансова відповідальність за результати діяльності) єдина. Але тоді виникає запитання: чому ж настільки разючими були результати, насамперед фінансові, діяльності підприємств? Відповідь досить проста. Якщо принципи комерційного розрахунку є реальними і непорушними, то в господарському розрахунку вони були лише декларативними. Саме в цьому питанні криється розуміння всіх проблем трансформаційних процесів в організації фінансової діяльності підприємств.

Так, уся система підприємництва будується на приватній ініціативі, що виражається в повній незалежності щодо прийняття рішень у сфері організації виробництва. Кожен підприємець сам визначає, яку справу йому вести, з ким вступати у виробничі та фінансові відносини і т. п. Держава лише законодавчо регулює фінансову діяльність, і то в дуже обмежених рамках, насамперед у сфері оподаткування. В умовах же централізованої державної економіки ні про яку самостійність підприємств не могло бути й мови. Навіть у наведеному вище визначенні господарського розрахунку вказується лише на «відносну відособленість». Реально ж підприємства завжди перебували в підпорядкуванні галузевих міністерств і відомств і були практично в повній залежності від них. При цьому нескінченно приймалися постанови про розширення прав і повноважень (у тому числі фінансових) підприємств, але усе залишалося на папері. Кілька разів проголошувалося переведення підприємств на повний госпрозрахунок, хоча ніхто не визнавав його обмеженого характеру раніше.

До речі, коли визначають тип економіки, що існував у СРСР, то частіше за все вживають термін «планова». Проте це неточно і, на наш погляд, неправильно по суті. По-перше, виробниче і фінансове планування є атрибутом і підприємницької діяльності — неможливо уявити скільки-небудь серйозну фірму або компанію без бізнес-плану. По-друге, планування — інструмент управління, засіб організації, проте аж ніяк не сутнісний принцип економічної системи. Сутність же її при соціалізмі зводилася до адміністративного управління як у директивній — у вигляді тих самих планів, так і в організаційній формі — пряме підпорядкування керівника підприємства міністерству або відомству. У зв'язку з цим слід визнати, що правильнішим стосовно СРСР буде термін «адміністративна економіка», оскільки саме він точно відбиває її сутність.

Принцип юридичної відособленості і господарської самостійності — основний в організації фінансової діяльності підприємств. Якщо він не реалізується, то забезпечити реальність інших принципів практично неможливо. Так, хоча самоокупність у цілому забезпечувалася, було чимало так званих планово-збиткових підприємств і організацій. Крім того, сама самоокупність була умовною, адже державні підприємства наділялися ресурсами з бюджету або за рахунок інших державних централізованих коштів, тобто це скоріше окупність державних коштів на підприємстві.

Певна частина потреб підприємств покривалася за рахунок банківських кредитів. Однак механізм їх надання, що ґрунтувався на планових заявках підприємств і кредитних планах банків, фактично призвів до того, що сутність кредитних відносин істотно деформувалася. По суті, кредитування стало однією з форм централізованого забезпечення потреб підприємств, тільки (на відміну від бюджетного фінансування) на основі платності і поворотності. Водночас і повернення в багатьох випадках було значною мірою необов'язковим — періодично підприємствам, особливо сільськогосподарським, списувалися за рахунок бюджету (тобто за рахунок усього суспільства) чималі суми заборгованості банкам.

До принципу прибутковості в організації фінансової діяльності підприємств ставлення було двояке. З одного боку, постійно підкреслювалося, що метою соціалістичного виробництва є не одержання прибутку, а задоволення усезростаючих потреб членів соціалістичного суспільства. Проте, з іншого боку, також постійно підкреслювалася необхідність позитивних фінансових результатів, тобто одержання прибутку. Подібний дуалізм аж ніяк не сприяв чіткій організації фінансової діяльності. Крім того, одержання прибутку залежало не стільки від результатів фінансово-господарської діяльності підприємства, скільки від рівня рентабельності, закладеного в цінах, що встановлювалися в адміністративному порядку тією ж державою. Відповідно одні підприємства, як би добре вони не працювали, завжди залишалися збитковими, бо ціни не забезпечували навіть самоокупності, а інші за будь-яких умов були прибутковими за рахунок високого рівня цін (потім, щоправда, переважна частина прибутку вилучалася до бюджету). За такого підходу прибуток не міг реально бути ні рушійним мотивом виробництва, ні реальним оцінним показником. Якщо на його основі і намагалися створити оцінну систему, то скоріше це була система кривих дзеркал, що більше спотворювала реалії, ніж відображала фактичні результати у сфері виробництва.

Принцип самофінансування, тобто забезпечення потреб розвитку виробництва за рахунок власних джерел або банківських кредитів (які, у свою чергу, погашалися з власних доходів), також був досить розпливчастий. По-перше, переважна частина основного джерела самофінансування — прибуток, вилучалася в бюджет: за даними статистичних щорічників у СРСР у середині 80-х років у бюджет вилучалося в середньому щорічно до 60 % отриманого прибутку. По-друге, використання прибутку на підприємствах було досить жорстко регламентовано різними інструкціями. По-третє, балансуючим джерелом фінансування розвитку підприємств (капітальні вкладення, приріст оборотних коштів) були бюджетні асигнування. Вони ж, з огляду на пріоритетну роль видатків на народне господарство, видавалися практично безвідмовно. Тому головним було не заробити коштів на потреби розвитку, а потрапити у відповідний план. Саме тому серйозно про самофінансування підприємств заговорили тільки з початком перебудови в СРСР у другій половині 80-х років.

Розглядаючи принцип фінансової відповідальності підприємств за результати своєї діяльності, необхідно підкреслити насамперед таке. З одного боку, постійно стверджувалося, що основна перевага соціалістичного способу виробництва полягає саме в тому, що державні підприємства ніколи не можуть стати банкрутами. Причому це була не тільки теорія, а й реальна практика. У ринковій економіці загроза банкрутства змушує будь-яку підприємницьку структуру працювати з максимальною віддачею. Це той «батіг», що працює автоматично, викликаючи постійне «самобичування» — пошук і реалізацію резервів зростання обсягів продажу і зниження собівартості. З іншого боку, об'єктивн о і неможливо було встановити таку відповідальність, адже управлінські рішення приймали одні — органи управління, а відповідати за них мусили інші — підприємства. Це настільки суперечило здоровому глузду, що просто було неприйнятним, а тому підприємства фактично ніякої відповідальності за результати своєї фінансово-господарської діяльності не несли. Була, по суті, лише адміністративна відповідальність: у крайньому випадку — зняття з посади керівника, а зазвичай — «пророблення» в партійних органах.

Підводячи підсумки характеристики організації фінансової діяльності підприємств в умовах адміністративної економіки, можна зробити висновок, що вона не тільки не порівнянна з умовами ринкової економіки, а в корені суперечить їм. У процесі ринкової трансформації неможливо було обмежитися удосконаленням окремих фінансових механізмів. Образно кажучи, необхідно було на великій швидкості розвернути величезний корабель на прямо протилежний курс. Як показав досвід перебудови і ринкових реформ, це не вдалося зробити ні швидко, ні без втрат. Тим більше, що ані чіткої стратегії, ані конкретної тактики реформ не було і по суті, за великим рахунком, немає й досі.

Необхідно виокремити ще один аспект ринкових перетворень у сфері фінансів у реальному секторі економіки. Ми приділяємо цьому питанню так багато уваги не тільки для того, щоб нагадати деякі призабуті речі і показати складність трансформаційних процесів. На наш погляд, оцінюючи зараз їх результати, ми практично ігноруємо інерційний вплив проблем, що накопичилися. Механізм господарювання і фінансової діяльності, що застосовувався, породжував безліч проблем, як явних, так і прихованих. Ці проблеми накопичувалися десятиліттями і практично не вирішувалися. Яскравим прикладом таких проблем був обнародуваний у досить ще благополучні роки перебудови бюджетний дефіцит, що становив: у 1986 р. — 5,8 % від ВНП, у 1987 р. — 6,4, у 1988 р. — 9,2, у 1989 р. — 8,6, у 1990 р. — 4,1 %. При цьому слід також враховувати, що в умовах централізованої адміністративної економіки бюджетний дефіцит по суті був дефіцитом всієї економічної системи.

Характеризуючи вплив на трансформаційні процеси вантажу проблем, що накопичилися в доперебудовний і перебудовний періоди в економіці і державних фінансах, можна пригадати російське, та й українське, прислів'я: «Що посієш, те й пожнеш». Україна, як і всі країни, що виникли на пострадянському просторі, досі «пожинає» плоди проблем, що накопичувалися протягом тривалого періоду. І економічний, і фінансовий потенціали, що здавалися такими значними, виявилися багато в чому фікцією, котра була лише у звітах і статистичних збірниках, а не в реальній дійсності.

З позицій фінансової системи України нас також цікавить місце і роль у ній фінансів державних підприємств і організацій, їх специфіка. У цьому зв'язку необхідно зазначити, що всі державні підприємства поділялися на три групи:

союзного підпорядкування;

республіканського підпорядкування;

місцевого підпорядкування.

Фінансовими ресурсами і доходами підприємств союзного підпорядкування розпоряджалися союзні міністерства і відомства, їхні платежі направлялися переважно в союзний бюджет. Ресурсами і доходами підприємств республіканського і місцевого підпорядкування розпоряджалася в межах наданих їй прав українська влада. Проте це лише схематичний відбиток розмежування прав і повноважень у частині розпорядження і користування фінансовими ресурсами. Так, значна частина доходів підприємств союзного підпорядкування використовувалася в Україні (виплата заробітної плати, соціальні витрати, розвиток виробництва), так само як частина доходів підприємств республіканського і місцевого підпорядкування могла надходити в союзний бюджет. Тому не можна сказати, що тільки фінанси підприємств, що перебували в підпорядкуванні української влади, належали до фінансової системи України. Адже підприємства союзного підпорядкування знаходилися в Україні, а тому істотна частина їхніх фінансових ресурсів і доходів була безпосередньо пов'язана з її фінансовою системою.

Провідну роль у сфері державних фінансів і у фінансовій системі в цілому відігравав державний бюджет. Про його роль свідчать показники бюджетної централізації ВНП, наведені на графіку (рис. 3)*24. Як видно з наведених даних, протягом 1985—1990 рр. рівень бюджетної централізації ВНП за видатками був стабільним і досить високим. Рівень бюджетної централізації новоствореної вартості — національного доходу — досягав у 1990 р. 73 %. Таким чином, рівень централізованості фінансової системи СРСР був дуже високим.

*24: {За даними Статистичного щорічника «Народное хозяйство СССР в 1990 г.».}

Fig. 3. Динаміка рівня бюджетної централізації ВНП у СРСР

Значення і роль бюджету також характеризуються структурою його доходів і видатків, що подана в табл. 1.

Tabelle 1:

СТРУКТУРА доходів І видатків ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ СРСР, %

Як видно з наведених даних, переважна частина доходів бюджету формувалася за рахунок платежів підприємств і організацій — на рівні 90 %, хоча дуже повільно цей показник знижувався. Це був свого роду ідеологічний трюк — усіляко підкреслювалося, що оподаткування населення при соціалізмі має другорядний і дуже обмежений характер. За рахунок чого ж, точніше — кого, вносяться платежі підприємств, вважали за краще не досліджувати. Така структура, з одного боку, сприяла прискоренню надходження доходів у бюджет і достатньо високій надійності дохідної бази — на державне підприємство завжди можна вплинути, а з іншого — досить часто вела до фіктивності надходжень: у бюджет надходили доходи від згодом нереалізованої продукції. До речі, це одна з найгостріших проблем у податковій реформі, що повністю не вирішена й досі.

У структурі видатків превалювало фінансування народного господарства. Це визначалося двома чинниками. З одного боку, домінуючою роллю державного сектору економіки, у зв'язку з чим між централізованими (бюджетом) і децентралізованими (фінансами підприємств) державними фінансами існували тісний взаємозв'язок і постійне переливання ресурсів і доходів. При цьому бюджет був інструментом їх міжгалузевого і міжрегіонального перерозподілу. Крім того, ідеологічно завжди підкреслювалася пріоритетність розвитку економіки. З іншого боку, оскільки значна частина ресурсів і доходів вилучалася в бюджет, то і без асигнувань із бюджету підприємства не могли нормально функціонувати.

Подібна система взаємовідносин підприємств із бюджетом, що досить часто вела до зустрічних грошових потоків у бюджет і з нього, на перший погляд, безглузда. В умовах ринкової економіки це справді нонсенс. Але для адміністративної економіки — цілком логічне явище. Вилучивши у підприємств кошти, державні органи позбавляли їх, відповідно, і прав на розпорядження ними. Надання ж асигнувань обмежувалося певними умовами і мало вже цільовий характер. Отже, адміністративна підпорядкованість підприємств доповнювалася дуже сильною фінансовою залежністю, хоча підприємствам, по суті, поверталися зароблені ними ж гроші.

Висока питома вага соціальних витрат обумовлювалася насамперед ідеологією колективізму, у тому числі і в споживанні. Так звані безплатні, тобто такі, що фінансуються з бюджету, соціальні видатки сформували в населення утриманську філософію. Досі значна частина населення України вважає, що вони повинні бути безплатними, не задумуючись над елементарним питанням: хто ж реально оплачує заробітну плату лікарям, учителям та іншим працівникам цієї сфери, а також забезпечує утримання соціальних установ?

Незважаючи на декларовану турботу про людей, підростаюче покоління, про здоров'я нації і т. п., соціальні видатки завжди фінансувалися за залишковим принципом, тобто на них виділялися ті кошти, що залишалися після забезпечення пріоритетних видатків на оборону і народне господарство і нормованих (у вигляді граничних лімітів) на управління. Рівень оплати основних працівників цієї сфери — вчителів і лікарів — був одним із найнижчих. При цьому вони практично не мали ні скільки-небудь відчутної системи преміювання, що була поширена в реальному секторі економіки (особливо на підприємствах військово-промислового комплексу), ні реальної системи соціальних пільг, оскільки в даних установах не створювалося жодних фондів. Вони просто не передбачалися в системі кошторисного фінансування, яке забезпечувало в середньому 90—95 % усіх витрат. Система ж альтернативних установ практично була відсутня, за винятком, наприклад, платних стоматологічних поліклінік.

Бюджетна система СРСР будувалася на принципах єдності. Формувався, затверджувався і виконувався єдиний Державний бюджет, до складу якого входили союзний і Державні бюджети союзних республік, а також бюджет соціального страхування (рис. 4).

У цілому побудова бюджетної системи в СРСР і союзних республіках, у тому числі й в Україні, як і в усьому світі, базувалася на адміністративному поділі. Як видно зі схеми, бюджетна система в Україні (як і банківська) будувалася на тих самих принципах вертикальної ієрархії. Проте, навіть в умовах єдності бюджетної системи СРСР, Україна мала набагато ширші права в розпорядженні бюджетними коштами, ніж кредитними ресурсами. Державний бюджет УРСР спочатку затверджувався в загальній сумі Верховною Радою СРСР у складі Державного бюджету СРСР, а потім Верховною Радою УРСР у розрізі доходів і видатків. Фінансування з бюджету здійснювалося на підставі рішень і розпоряджень місцевої влади. Безумовно, так чи інакше це погоджувалося з центром, але і заперечувати певну самостійність безпідставно.

Fig. 4. Бюджетна система в Україні в часи СРСР

У цілому склад і структура доходів і видатків Державного бюджету УРСР були ідентичні загальному бюджету СРСР, хоча й існували деякі відмінності — у складі видатків не було видатків на оборону, що фінансувалися із союзного бюджету (табл. 2).

Таблиця 2

Структура доходів і видатків державного бюджету УрСР, %

Як видно з наведених даних, незважаючи на спільність структури, деякі відмінності, викликані особливостями розподілу доходів і видатків, між бюджетами були. Так, вищим був рівень видатків на соціально-культурні цілі, що відносилися, насамперед, на республіканські і місцеві бюджети в союзних республіках. У складі доходів трохи вищою була питома вага податку з обороту. Крім того, на відміну від загального бюджету СРСР, бюджет України виконувався з перевищенням доходів над видатками. Це було пов'язано з тим, що дефіцит відносився на союзний бюджет.

У доперебудовний період у СРСР у цілому, а відповідно, і в Україні не було такого найважливішого елемента державних фінансів, як податкова система. Раніше це питання широко обговорювалося й у СРСР, і на Заході — чи існують податки в СРСР, чи є непрямим податком податок з обороту і т. п. На наш погляд, податкові взаємовідносини в СРСР справді практично були відсутні, за винятком окремих незначних надходжень від прибуткового податку з населення, із колгоспів і споживчої кооперації, земельного податку й інших, які, проте, становили вкрай незначні суми. Та й навіщо потрібні були податки, якщо всі доходи, створені в державному секторі (а він домінував), і так належали державі і вона могла їх просто вилучити, перемістивши з децентралізованих у централізовані доходи.

Основу доходів бюджету становили податок з обороту і платежі з прибутку. Податок з обороту в СРСР і по суті, і за формою не мав нічого спільного з тим податком з обороту, котрий у західних країнах передував податку на додану вартість (ПДВ) і був однією з форм універсального акцизу. У СРСР податок з обороту якщо і мав податкові ознаки, то скоріше не універсального акцизу (як вважали окремі вчені), а іншого виду непрямих податків — фіскальної монополії, що є не надбавкою до вільної (ринкової) ціни, як акциз, а складовим елементом ціни, котру встановлює держава. Це чітко видно зі структури цін в умовах соціалізму (рис. 5).

Fig. 5. Структура директивних цін при соціалізмі

Маючи майже всі ознаки фіскальної монополії, податок з обороту в СРСР усе ж, по суті, був інструментом прямого первинного вилучення частини доходів державних підприємств у бюджет. Тобто за всіма параметрами він не мав нічого спільного з податком з обороту як формою універсального акцизу в країнах із ринковою економікою. Первинність вилучення полягала в тому, що податок з обороту відразу ж відсікався від виручки з продажу і направлявся в бюджет. Друге основне джерело доходів бюджету — платежі з прибутку — взагалі не мали ознак податків і були, власне, тією ж фіскальною монополією, але як інструмент повторного вилучення частини доходів підприємств у бюджет. Вони кілька разів удосконалювалися і модифікувалися.

Так, до господарської реформи 1965 р. платежі з прибутку стягувалися у вигляді одного платежу — відрахувань від прибутку, які обчислювалися на сальдовій основі — різниця між загальною сумою прибутку і сумою, що залишається підприємству керівними органами на їх розсуд. При цьому в бюджет вилучалося 80—90 % отриманого прибутку. Після 1965 р. було введено три платежі — плата за виробничі фонди (щось порівнянне з податком на майно), фіксовані (рентні) платежі (що відбивають рентні доходи) і вільний залишок прибутку. Останній платіж мав сальдовий характер і визначався у вигляді різниці між загальною сумою прибутку і першочерговими платежами в бюджет (плата за фонди і фіксовані платежі), а також прибутком, що залишався на підприємстві у вигляді фондів економічного стимулювання та на інші цілі, дозволені встановленим порядком. При цьому змінилися пропорції розподілу прибутку — у бюджет вилучалося 55—60 % його загальної маси. І, нарешті, уже в часи перебудови в середині 80-х років замість вільного залишку прибутку були впроваджені відрахування від прибутку на нормативній основі (за диференційованими для галузей і підприємств нормативами). Одночасно ще більше зни-зився рівень вилучення прибутку в бюджет — до 40—45 %.

Розглянутий процес розвитку системи платежів із прибутку в кінцевому підсумку в період перебудови плавно переріс у впровадження податкових засад у взаємовідносинах державних підприємств із бюджетом. На базі податку з обороту був створений податок на додану вартість, а на основі відрахувань від прибутку — податок на прибуток, проте зі збереженням спочатку досить суттєвої диференціації ставок за сферами діяльності і видами отриманих доходів.

Централізовані державні фінанси фактично обмежувались державним бюджетом, до складу якого входив і бюджет соціального страхування (рис. 4). Окремі цільові фонди почали створюватися тільки в період перебудови. Бюджет соціального страхування формувався за рахунок відрахувань на соціальне страхування, що вносили підприємства, і використовувався на виплату пенсій і різного роду допомоги. Проте, хоча цей бюджет і включався до складу державного бюджету, виконувався він, по суті, відособлено. При цьому допускалося переведення коштів з одного бюджету в інший.

Система страхування в СРСР була, як і багато чого іншого, монополізована державою. Функціонувала державна страхова компанія — Держстрах СРСР, що мала відповідні республіканські і регіональні підрозділи, у тому числі і в Україні. Її діяльність обмежувалася майновим і особовим страхуванням громадян, а також страхуванням майна і врожаю в колгоспах. Мережа організацій Держстраху була досить розгалужена — на тих же підходах, що й мережа, наприклад, Держбанк у СРСР. Суттєвої ролі у фінансовій системі СРСР Держстрах не відігравав. Він був скоріше системою, що доповнює ощадні каси — недарма радянська фінансова наука розглядала ощадну (нагромаджувальну) функцію страхування.

Сфера міжнародних фінансових відносин у СРСР обмежувалася монополією, по-перше, держави, а по-друге, союзного центру. Якщо інші складові фінансової системи, як було показано, існували в Україні, то до міжнародних фінансів вона практично не допускалася, хоча і була членом ООН. Ця сфера була дуже обмежена й у цілому в СРСР, що пояснюється політикою «залізної завіси», хоча повної ізоляції не було і не могло бути. Саме в ній виявилося багато проблем у період ринкової трансформації економіки України та її інтеграції у світову економіку.