Haupt- Wirtschaft Ekonomіka zarubіzhnih kraїn - Fіlіpenko A. S.

Ekonomіka zarubіzhnih kraїn - Fіlіpenko A. S.

6 KAPITEL Kraina, Shcho ROZVIVAYUTSYA PONYATTYA, ZAGALNІ RISS TA Lage In SVІTOVІY EKONOMІTSІ

Rozpad kolonіalnoї Sistemi vіdkriv die Aussichten für die Staats rozvitku desyatkіv novih Kräfte. Tsі Kräfte zaymayut Ponad 60% teritorії Zemlі de prozhivaє svіtovogo 77% der Bevölkerung. Hier zoseredzheno 89,3% rozvіdanih svіtovih zapasіv Nafti th 50,5% - Gas (OPEC kraїnah Mitglied, vіdpovіdno - 77,6 i 41,4%). Bіlshe 50% svіtovih zapasіv i vidobutku margantsevoї Rudy hromіtіv, Kobalt, vanadіyu, Gold, Platin, almazіv hinkend Je tіlki auf Kraina Afrika. Für Rocky Nezalezhnosti tsі Kraina zdіysnili skladnі sotsіalno ekonomіchnі peretvorennya-to-Syaglov Pevnyi uspіhіv in stvorennі Basen natsіonalnoї Wirtschaft. Prote perevazhnіy bіlshostі s sie weg іstotno skorotiti vіdstavannya od Promyslova rozvinutih kraїn s rinkovoyu ekonomіkoyu, virіshiti Bagato GostR sotsіalnih Probleme.

Zur Charakterisierung kolishnіh kolonіy, napіvkolonіy i Brache Kräfte Yak Besonders ugrupovannya in lіteraturі vikoristovuyut rіznі termіni: molodі natsіonalnі Kräfte, Kraina, scho rozvivayutsya, Kraina "dritte svitu" Kraina scho vizvolilisya, slaborozvinutі Kräfte i t n Ostannє viznachennya nicht diferentsіatsії vіdobrazhaє .. African azіatskih th latinoamerikanskih kraїn für rіvnem rozvitku Produktivkräfte i chi unwahrscheinlich pіdhodit zu charakterisieren їhnogo Promyslova Vorhut - novih іndustrіalnih kraїn. Ponyattya "molodі natsіonalnі power" abo "Kraina, SSMSC vizvolilisya" nicht vrahovuyut spetsifіki іstorichnogo rozvitku kraїn Latinskoї Amerika, scho vzhe trivaly Stunde іsnuyut Yak natsіonalnі, polіtichne nezalezhnі Kräfte. Nareshtі, dosit poshireny Bulo termіn "Kraina" dritte svitu "für novih realіy svіtovogo rozvitku - lіkvіdatsії bіpolyarnoї Strukturierung svіtovogo Ordnung i konfrontatsіynoї modelі polіtichnih vіdnosin Shid - Zahid -. Praktische vtrachaє Sensei Köpfe, wenn zhoden іz zgadanih termіnіv nicht vpovnі vіdobrazhaє spetsifіku dass skladnostі rіznomanіtnogo masivi kraїn Azії, Afrikas zweit Latinskoї Amerika naybіlsh ustalenim mozhna vvazhati termіn "Kraina, scho rozvivayutsya" Hoca th vіn dosit umovny i amorph, Aje kraїn scho nicht rozvivayutsya haben svіtovіy ekonomіtsі abwesend. Viokremlennya Groupies kraїn scho rozvivayutsya, in den Furchen globale ekonomіchnogo pravomіrne th s Punkt ausdehnung Zora spіlnostі їhnoї іstorichnoї dolі i schodo spezifische іstorichnih mіzhkraїnnih sotsіalno-ekonomіchnih spіlnostey.

Hoca Kraina, scho rozvivayutsya, іstotno rіznyatsya rіvnem ekonomіchnogo rozvitku, sotsіalno-ekonomіchnimi Strukturen Mühsal natsіonalnі, іstoriko-kulturnі, relіgіynі svoєrіdnostі kann vidіliti їhnі spіlnі abo blizkі RISS. Tse peredusіm kіlkіsne i yakіsne vіdstavannya produktiv od rіvnya postіndustrіalnih Kräfte Kräfte. Bіlshіst danih kraїn Got malorozvinenu ekonomіku, їm pritamanna vіdstalіst sotsіalno-ekonomіchnoї Struktur Yak harakterizuєtsya bagatoukladnіstyu Wirtschaft, große Pete vagoyu feudalen Kaste, die іnshih dokapіtalіstichnih ukladіv. Spіlnoyu risoyu perevazhnoї bіlshostі Tsikh kraїn Je Nizky rіven Zhittya Bevölkerung slaborozvinutіst sotsіalnoї іnfrastrukturi. Q nareshtі, їhnoyu osoblivіstyu Je nabagato іstotnіshy i zhorstkіshy vpliv relіgіy, traditsіy auf sotsіalno-ekonomіchny rozvitok, nіzh in іndustrіalnih kraїnah. Zaznachenі vlastivostі viznachayut th osoblivіst Rinku kraїn scho rozvivayutsya "nedoskonalіst" funktsіonuvannya rinkovih mehanіzmіv in Tsikh kraїnah.

Deyakі zgadanі svoєrіdnostі danih kraїn dosit stіykі, INSHI Well (napriklad, rіven іndustrіalnogo rozvitku) zmіnyuyutsya i in ostannє desyatirіchchya "rozmivayutsya", scho th produziert im Allgemeinen bis diferentsіatsії pogliblennya Tsikh kraїn.

In ekonomіchnіy lіteraturі Stunde vkazuєtsya th bei Taku spіlnu unsere Tsikh kraїn, Yak Asymmetrie-Indizes finden vzaєmozalezhnіst sie, dass provіdnimi Zentren globalnoї Wirtschaft mіzh.

Trivaly Stunde analіzі vіdnosin kraїn scho rozvivayutsya, h s kraїnami rozvinutoyu rinkovoyu ekonomіkoyu poznachalos іdeologіchne protistoyannya in svіtі. Realnіst gleichen perekonlivo svіdchit über neobgruntovanіst solche іdeologіchnogo pіdtekstu. Superechnostі mіzh zaznachenimi GROUP kraїn noch іsnuyut (stinken mozhut modifіkuvatisya, slack chi pogliblyuvatisya), Ale antagonіstichnimi nicht Ja, konfrontatsіynimi. Konflіktnіst nicht in Tsikh vіdnosinah domіnuє. Zrostannya transnatsіonalіzatsії virobnitstva th kapіtalu, visuvannya Purshia Plan auf globale Herausforderungen wie prizvodyat Kräfte rіvnya vzaєmozalezhnostі, scho s zhodna kraїn Probleme SSMSC rozvivayutsya nicht Mauger Buti virіshena ohne trivalogo spіvrobіtnitstva vkazanih dvoh Gruppe kraїn (i tіlki їh nicht). Tim mehr so ​​in den Köpfen tse nemozhlivo antagonіstichnogo konflіktu mіzh sie scho prizvelo vor dem weltweiten Zusammenbruch verwendet, die Wirtschaft bagatoh kraїn, SSMSC rozvivayutsya kataklіzmіv.

Eine solche іz prikladіv spіvrobіtnitstva in hodі yakogo Shlyakhov kompromіsіv wirken viroblennya priynyatnih pіdhodіv weg zapobіgti realnіy zagrozі "vibuhu" mіzhnarodnih ekonomіchnih vіdnosin immer Poshuk rozv'yazannya problemi zaborgovanostі kraїn scho rozvivayutsya. Wie zusil svіtovogo spіvtovaristva in perspektivі vimagatime th rozv'yazannya globalnoї Probleme pov'yazanoї s situatsієyu in naymensh rozvinutih kraїnah.

Otzhe, konfrontatsіyna Modell vіdnosin "Kraina, scho rozvivayutsya - rozvinutі Kraina" nicht vіdobrazhaє Suchasnyj realnіst.

Hoca chastka kraїn scho rozvivayutsya haben svіtovomu virobnitstvі descho pіdvischilas für 1980- 1990 pp. (Div. Dіagramu Nummer 1), virobnitstvo BSP pro Kopf zrostalo Duzhe povіlno visokі durch Bevölkerungswachstum, und in bagatoh Kräfte navіt absolut skoroti. Tse zoomt zberezhennya znachnoї distantsії mіzh sie i kraїnami s rozvinutoyu rinkovoyu ekonomіkoyu. 1991 r. BSP pro Kopf skladav vіdpovіdno 830 i 18211 Dollar. (Latinska America - 1984 Dollar, Afrika -.. 572 USD).

Sche bіlsh razyuchim Je vіdstavannya kraїn scho rozvivayutsya, od rozvinutih kraїn für rіvnem Naukovo-tehnіchnogo potentsіalu, rozvitku "lyudskogo kapіtalu". Rіven pіdgotovki robochoї Seeley hier bei serednomu viznachaєtsya wie folgt: 3.7 shkіlnoї Rock osvіti rozvinenih kraїnah haben - 10 rokіv. Auf Kraina, scho rozvivayutsya, pripadaє 15% svіtovih vitrat auf osvіtu, 13% - іnzhenerіv, PhD, Hoca hier zoseredzhena bіlshіst svitu Bevölkerung. Wir haben Vidanov svіtі Patente їhnya chastka 1% immer, bei zagalnomu obsyazі NDTSKR - 2% (Tabelle 1).

Znachnoї gostroti in Azії, Afritsі dass Latinskіy Ameritsі Weihnachtsliedern sotsіalnі Problem. In kraїnah s Tempel rіvnem bezrobіttya mіlyoni Menschen pozbavlenі mozhlivostі Braty Schicksal virobnitstvі th rіzko obmezhenі in spozhivannі. Bei 90 segelte Rokach Novi robochem Hände hier skladatime 360 ​​Millionen cholovіk. Für stvorennya novih robochem mіsts, pіdvischennya kvalіfіkatsії abo zabezpechennya іsnuvannya Masi nezaynyatih Menschen potrіbnі velikі Costa, in einer Stunde Yak іsnuє GostR defіtsit fіnansovih resursіv.

Nezvazhayuchi auf pritamannu vsіm kraїnam scho rozvivayutsya, sotsіalno-ekonomіchnu vіdstalіst, mіzh sie іsnuє іstotna rіznitsya in rіvnі rozvitku Produktivkräfte dinamіtsі sotsіalnogo th wachsen, nareshtі have stupenі adaptatsії zu tehnogennoї tsivіlіzatsії.

In der 80 - bis 90 cob rokіv diferentsіatsіya kraїn scho rozvivayutsya, pomіtno posilen. Nerіvnomіrnіst rozvitku zaznachenoї Groupies kraїn sprichinena bagatma sotsіalno-ekonomіchnimi, polіtichnimi die Faktoren іnshimi. Vіdmіnnіst Köpfen virobnitstva (zokrema, zabezpechenіst natürliche Ressourcen), demografіchnі situatsії, Georeferenzierung. In mіzhnarodnomu podіlі pratsі, Yak i spetsifіchnіst polіtichnoї situatsії, werde ich in perspektivі viznachati dedalі bіlshu ymovіrnіst rozvitku Tsikh Kräfte. Durch diese analіz bagatoh protsesіv scho vіdbuvayutsya in kraїnah, SSMSC rozvivayutsya, sogodnі vzhe nemozhlivo robit Entbehrung auf osnovі Aggregat uzagalnenih pokaznikіv auf vsіy grupі kraїn.

Tse vimagaє vidіlennya okremih Gruppe kraїn, SSMSC harakterizuyutsya spіlnimi Köpfe th zakonomіrnostyami rozvitku Besonders grupu utvoryuє, napriklad, bіlshіst kraїn-eksporterіv Naphtha SSMSC schuften Visokiy rіven pributku Pro-Kopf-znachnі eksportnі nadhodzhennya. Bei 70 tsі Rokach Kraina dinamіchno rozvivalisya, іnvestuvali velikі in Costa natsіonalnu ekonomіku, sotsіalnu іnfrastrukturu. Doch nach padіnnya bei 80 Rokach popitu Naphtha th rіzke znizhennya svіtovih tsіn auf neї tsі Kräfte in ostannі Rocky upovіlnili Wachstumsrate vіdchuvayut i trudnoschі.

Navpaki, іnsha grupa kraїn scho rozvivayutsya (Pivdenna Korea, Hong Kong, Singapur, auf. Taiwan Brazilіya, Mexiko), so zvanі novі іndustr іalnі Kraina (NІK), 80-Ti Rocky peretvorilas auf der Pole svіtovogo zrostannya. Azіatskі NІK Mali ostannі desyatirіchchya nayvischі in svіtі Tempi ekonomіchnogo zrostannya i Promyslova eksportu. 90 Ti Rocky zeigte scho, krіm NІK so bi moviti, pershoї hvilі, z'yavlyayutsya andere eshelonu NІK - Malayzіya, Taїland, Іndonezіya. Dinamіchno modernіzuyuchi seine ekonomіku, diversifіkuyuchi galuzevu Gospodarstwa Struktur, NІK zaymayut dedalі pomіtnіshe Lage in globalnіy ekonomіtsі.

Nayvіdstalіshі i bіdnі Kraina, scho rozvivayutsya, skladayut so zvanі "naymensh rozvinutі Kräfte." Für die UN-klasifіkatsієyu ihnen nalezhit 47 Powers mayzhe Bevölkerung von 500 Millionen cholovіk. Serednіy rіven Pro-Kopf-Einkommen immer dann vsogo $ 250. Nicht mayuchi Ziffer zapasіv natürliche resursіv, vіdchuvayuchi GostR defіtsit fіnansovih koshtіv für ekonomіchnogo rozvitku, tsі Kräfte in ostannі desyatilіttya praktische vitіsnilisya s WFP perebuvali ich habe Nadzvychaina sytuatsia skrutnomu stanovischі.

SOTSІALNO-Ekonomichna STRUKTUR

Sotsіalno-Ekonomichna kraїn Struktur scho rozvivayutsya - tse faltbar Bild іsnuvannya rіznih ukladіv, SSMSC harakterizuyutsya spetsifіkoyu rozvitku Produktivkräfte i tipіv suspіlnih vіdnosin. Conglomerate ukladіv vklyuchaє patrіarhalno natürliche, feudale napіvfeodalny i, i drіbnotovarny, nareshtі, kapіtalіstichny (zusätzlich chislі Großmacht kapіtalіstichny, іnozemny kapіtalіstichny), kutane Weg harakterizuєtsya Pevnyi samostіynіstyu, pіdporyadkovuєtsya svoїm spetsifіchnim rozvitku Gesetze. Mіzh nimii іsnuє große rіznitsya in Ersparnisse, mobіlіzatsіynih die mozhlivostyah und Otzhe іnvestitsіynih, Th bei "vneskovі" in zabezpechennya ekonomіchnogo zrostannya.

Solche mіzhukladna rіznitsya i vіdnosna viokremlenіst vіdtvorennya in dermalen s ukladіv viznachayut vazhlivu osoblivіst ekonomіchnogo Wachstum kraїn scho rozvivayutsya - vіdsutnіst organіchnoї tsіlіsnostі, єdinogo mehanіzmu vіdtvorennya.

Jedoch Weise Bulo b pomilkoyu vvazhati scho funktsіonuyut autonom Platz eins od gleich und Prozesse zagalny vіdtvorennya Je mehanіchnoyu sumoyu vіdtvoryuvalnih protsesіv okremih um. Für Rocky Nezalezhnosti nicht eindeutig zmіnilisya Rolle tіlki i Lage okremih ukladіv und zweiten posilen vzaєmozv'yazki, vzaєmozalezhnostі sie mіzh. Postupovo zmenshuєtsya dezіntegrovanіst natsіonalnogo vіdtvorennya, zrostaє Yogo tsіlіsnіst. Okremі Kraina, scho rozvivayutsya 'dosyagli uspіhіv in formuvannі tsіlіsnih natsіonalnih vіdtvoryuvalnih kompleksіv.

In naybіlsh zagalnomu planі Kraina, scho rozvivayutsya, harakterizuyutsya dvoїstіstyu sotsіalno-ekonomіchnoї Struktur - іsnuvannyam traditsіynogo th Suchasnyj sektorіv Gospodarstwa (abo doіndustrіynogo dass іndustrіynogo). Suchasnyj (іndustrіynomu) sektorovі pritamanny vіdnosno Visokiy rіven rozvitku Produktivkräfte i naybіlsh rozvinenі FORMS virobnitstva organіzatsії. Traditsіyny Sektor ist der Hauptschlitz ohoplyuє Chastain Bevölkerung i kraїn scho rozvivayutsya virobnikіv, Th іsnuє auf bazі vіdstalih suspіlnih vіdnosin dass harakterizuєtsya Duzhe nizkoyu efektivnіstyu virobnitstva.

In bagatoh kraїnah, SSMSC rozvivayutsya, zokrema in Afritsі dass Azії, dokapіtalіstichnі Weg prodovzhuyut vplivati ​​auf ekonomіchne Zhittya. Traditsіynі sotsіalno Strukturierung ekonomіchnі povіlno adaptuyutsya zu suchasnostі Köpfen.

Zberezhennya zalishkіv natürliche chi napіvnaturalnogo virobnitstva іstotno vplivaє auf rinkovih vіdnosin System. Tse viyavlyaєtsya in vіdchutnіy rolі Kaste und Clan, relіgіyno-etnіchnih faktorіv scho nerіdko prizvodyat zu obmezhennya konkurentsії dass spotvorennya її vplivu.

Drіbnotovarny Weg von großen Ideen kіlkіstyu virobnikіv .mіsta i Dorf. Vіn ohoplyuє Ziffer Chastain pratsezdatnogo Bevölkerung kraїn scho rozvivayutsya. Drіbne Selyanske Gospodarstwa, remіsnicho-handwerklichen virobnitstvo zdіysnyuyutsya auf primіtivnіy tehnіchnіy bazі, іz zastosuvannyam pratsі sich tovarovirobnikіv dieser chlenіv їhnіh sіmey. Vіdtvorennya in drіbnotovarnomu ukladі Got hauptsächlich ekstensivny Charakter dodatkove zbіlshennya zhivoї pratsі, kіlkostі Gospodarstwa, tun Updates tehnіchnoї bazi zdіysnyuєtsya Duzhe povіlno i in Neznachny Skala. Naybіlsh uspіshnі drіbnotovarnі Gospodarstwa oderzhuyut Einkommen SSMSC geben zmogu postupovo zbіlshuvati zaoschadzhennya th naroschuvati Vermögen (Grundstücke, Magerkeit, ustatkuvannya) zastosovuvati Naiman Pratzen. Jedoch sotsіalna evolyutsіya drіbnotovarnogo virobnitstva, zokrema vidіlennya Zamozhniy Gospodarstwa, vіdbuvaєtsya in kraїnah scho rozvivayutsya, Duzhe povіlno. Tom Danium Weg Schlitz Dovgy pomіtno vplivatime auf vіdtvorennya Tsikh Kräfte.

Auf vіdmіnu od traditsіynogo Suchasnyj Sektor Sektor Wirtschaft zaznachenih kraїn rozvivaєtsya auf kapіtalіstichnih Hinterhalte.

Rozvitok natsіonalnogo pіdpriєmnitstva in kraїnah scho rozvivayutsya, Got vіdchutnu spetsifіku. Vaughn vіdrіznyaє Tsey Prozesse der Bildung od klasichnogo i rozvitku kapіtalіzmu in Zahіdnіy Єvropі. Vodnochase stupіn zrіlostі danogo Prozesse in rіznih regіonah kraїn scho rozvivayutsya, rіzny. In niztsі kraїn Latinskoї Amerika Pіvdenno-Shіdnoї Azії natsіonalnі pіdpriєmtsі vzhe peretvorilis auf provіdnu suspіlstva Kraft. In іnshih Kräfte (bіlshіst kraїn Tropіchnoї Afrika) stinken Deprivation formuyutsya abo zarodzhuyutsya.
Spetsifіka viniknennya pіdpriєmnitstva in kraїnah, SSMSC rozvivayutsya, polyagaє in der Tat scho іstorichno-traditsіynі Weg nasampered nicht Boden boule für Yogo vizrіvannya. In bagatoh vipadkah tse war naslіdkom rozvitku kapіtalіzmu metropolіy Breite. Tsim poyasnyuєtsya Ich habe einen lokalen Charakter pіdpriєmnitstva bagatoh kraїnah, SSMSC rozvivayutsya, i trivale "friedlichen" spіvіsnuvannya s Tsikh kraїn traditsіynim Sektor yogo.

In bіlshostі kraїn scho rozvivayutsya, natsіonalne pіdpriєmnitstvo formuєtsya s große trudnoschami. Tse zumovleno ob'єktivnimi Köpfe organіzatsії Suchasnyj virobnitstva nasampered. STR vimagaє postіynogo pіdvischennya neobhіdnoї mіnіmalnoї Sumi іnvestitsіy für stvorennya efektivnosti virobnitstva. GostR nestacha kapіtalu strimuє virobnichі kapіtalovkladennya natsіonalnoї burzhuazії, obmezhuє sphärischen її dіyalnostі. Bevor іnshih trudnoschіv mіstsevogo Privat kapіtalu mozhna zarahuvati vuzkіst vnutrіshnogo Rinku danih kraїn, vіdsutnіst dosvіdu upravlіnnya Ehe kvalіfіkovanih kadrіv scho erzeugt im Allgemeinen nedovantazhennya Lager-down von Unternehmen auf, їhnoї neefektivnoї dіyalnostі. Alle tse, vreshtі-Rasht, іstotno zvuzhuє nagromadzhen Fonds strimuyuchi ekonomіchne zrostannya. Dedalі bіlshy vpliv auf mіstseve pіdpriєmnitstvo spravlyayut іnozemny kapіtal, transnatsіonalnі korporatsії. Natsіonalnі pіdpriєmstva otrimuyut vіdtak mozhlivіst vikoristovuvati dodatkovі fіnansovі, materіalnі Ressourcen i, scho Besonders vazhlivo, Suchasnyj tehnologіyu dass dosvіd organіzatsії virobnitstva th upravlіnnya.

In deyakih kraїnah i teritorіyah (Pivdenna Korea, Hong Kong, über. Taiwan Brazilіya, Mexiko) vzhe sklalisya potuzhnі natsіonalnі fіnansovo-promislovі Groupies, SSMSC bei 80-90 Rokach samostіyno abo spіlno s TNK aktiv an Prozessen beteiligt transnatsіonalіzatsії virobnicho-іnvestitsіynoї dіyalnostі .

Іnozemny kapіtal Ja, so rank, Elemente Suchasnyj Sektor Wirtschaft kraїn scho rozvivayutsya. Praxis okremih kraїn zeigte Pevnyi efektivnіst vikoristannya resursіv TNCs natsіonalnogo rozvitku. Napríklad, strukturnі zrushennya in NІK Azії eindeutig pov'yazanі s dіyalnіstyu TNCs stvorennyam sie novih Suchasnyj Galuzo іndustrії.

Location Ziffer in ekonomіchnomu zhittі kraїn scho rozvivayutsya, nalezhit natsіonalnіy derzhavі. Der regierende Sektor vіdіgrav vazhlivu Rolle in lіkvіdatsії spadschini kolonіalіzmu. In deyakih kraїnah (Єgipet, Іndіya) velikі derzhavnі pіdpriєmstva, pratsyuyut SSMSC efektivnosti die Basis natsіonalnoї Economy wurde. Prote-80 Ti Rocky in bіlshostі kraїn scho rozvivayutsya, Besonders pributkovostі Problem nedostatnoї GostR Post und die zweite zbitkovostі Reigning von Unternehmen. Neefektivnіst i nevipravdano znachnі rozmіri derzhsektora, rozbuhannya th velichezny ROZMA koruptsії derzhaparatu prizveli zu zmіschennya aktsentіv in ekonomіchnіy polіtitsі kraїn scho rozvivayutsya haben bіk rinkovih mehanіzmіv i znachnoї evolyutsії poglyadіv die Rolle der Macht in der ekonomіchnomu zhittі.

In bіlsho stі solche kraїn tse prizvelo zu skorochennya Reigning іnvestitsіy, privatizatsії znachnoї Chastain derzhsektora. HEAD Ansturm in ekonomіchnіy polіtitsі teper robitsya nicht Schicksal Kräfte haben virobnitstvі und stvorennya Köpfen SSMSC b stimulyuvali zrostannya pіdpriєmnitstva i privatnoї іnіtsіativi bezposerednyu.

Allerdings nadmіrna orієntatsіya Entbehrung auf rinkovu ekonomіku th nedootsіnka rolі Kräfte mozhut prizvesti zu seryoznih superechnostey in natsіonalnіy ekonomіtsі. Aje Strom vіdіgraє nezamіnnu Rolle in stvorennі Köpfen funktsіonuvannya bagatoh Galuzo Wirtschaft, іnfrastrukturi, Kredit groshovoї i fіnansovoї Systeme pіdtrimtsі mehanіzmіv rozpodіlu pributku th sotsіalnoї spravedlivostі, Systeme Rezeptionisten navkolishnogo seredovischa.

Досвід свідчить, що абсолютизація ролі держави, так само як і заперечення її участі в житті, однаково неприйнятні для країн, які розвиваються. Показово, що в деяких країнах і територіях, які розвиваються динамічно (Південна Корея, о. Тайвань, Таїланд), держава відіграє в економіці активну роль.

ДИНАМІКА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ

Як зазначалося, за минулі десятиріччя країнам, що розвиваються, вдалося досягти певних результатів в економічному розвитку. У постколоніальний період значно підвищилися темпи економічного розвитку, почала здійснюватися індустріалізація цих країн. За темпами зростання ВНП у 80-90-ті роки вони не поступалися розвинутим країнам з ринковою економікою, а в окремі роки навіть значно випереджали їх (табл. 2).

Так, за оцінками, наприкінці 80-х - початку 90-х років у країнах, що розвиваються, спостерігалися найвищі в світі темпи зростання ВНП. Проте варто звернути увагу на два принципових моменти. По-перше, така тенденція була пов'язана не тільки з високими темпами зростання країн, які розвиваються, а із вкрай низькими темпами зростання ВНП у розвинутих країнах з ринковою економікою й глибоким спадом у країнах, що переходять до ринкової економіки.

По-друге, за середніми темпами зростання країн, які розвиваються, криється дуже істотна регіональна й групова диференціація.

Табл. З переконливо свідчить про нерівномірність економічного розвитку країн, що розвиваються.

У 60- 70-х роках країни Латинської Америки були в числі тих, хто мав високі темпи зростання економіки, а у 80-ті роки тут спостерігалося найменше (у регіональному розрізі) зростання ВНП. Лише на початку 90-х років у регіоні з'явилися перші ознаки пожвавлення економіки, знизилась інфляція, покращали перспективи врегулювання заборгованості. Хоч макроекономічні показники стали стабільнішими, ВНП на душу населення цих країн на початку 90-x років був, як і раніше, нижче рівня 1980 р.

Різко знизилися темпи зростання економіки за останнє десятиліття і в африканських країнах, у 1981- 1987 pp. вони становили лише 1,8 % на рік, у наступні роки дещо зросли Однак вони були, як і раніше, нижчими, ніж темпи зростання населення, тому у 1980-1990 pp. в Африці спостерігалося абсолютне скорочення виробництва на душу населення в середньому на 0,9 % на рік.

Країни Азії серед країн, що розвиваються, характеризуються найвищими темпами економічного зростання за останні 30 років. Незважаючи на деяке зниження динаміки зростання у 80-х роках, цей показник більш як у два рази перевищував аналогічний показник Латинської Америки і Африки.

Проте й серед азіатських країн спостерігалися різні тенденції економічного розвитку. Країни Західної Азії після нафтового буму 70-х років у 80-ті роки відчули серйозні труднощі у зв'язку з падінням цін на енергоносії. У 90-ті роки до них додалися негативні наслідки воєнних дій у Перській затоці. За останні 20 років найбільш динамічним регіоном у світовій економіці є країни Південно-Східної Азії. Вони зуміли досягти у 80-ті роки не тільки дуже високих середніх темпів зростання ВНП (у середньому більше, ніж 8 % на рік), а й забезпечили небувале високе зростання ВНП на душу населення (6- 7 % на рік). Така ж тенденція зберігається й у 90-х роках.

Завданням країн, що розвиваються, є досягнення стабільних темпів економічного зростання. На динаміку їхнього ВНП істотно впливають світові економічні цикли. У період світових економічних криз (середина 70-х років, початок 80-х, початок 90-х) темпи зростання тут також знижувалися (рис. 1).

Стійкість зростання визначається не тільки зовнішніми, а й внутрішніми факторами. Тиск традиційного сектора економіки, який функціонує на слабкій технологічній базі, структурні диспропорції та кризи, дезінтеграція національної економіки, вузькість внутрішнього ринку, інші причини (політична нестабільність, стихійні лиха) зумовлюють те, Що економічне зростання країн, які розвиваються, вкрай нестійке.

Для підвищення темпів зростання економіки велике значення має оптимізація питомої ваги фонду нагромадження у ВНП. Норма нагромадження, тобто питома вага у ВНП тієї вартості, що призначена для підтримки й розширення виробництва, за незмінності інших факторів (НТР, продуктивність праці тощо) визначає параметри економічного зростання.

Як свідчить рис. 2, у країнах-експортерах нафти у зв'язку із зростанням прибутків від експорту енергоносіїв у 70-ті роки спостерігалась дуже висока частка нагромадження у ВНП (понад 60%). У другій половині 80-х років вона Істотно знизилась - не перевищувала 25%. Інша тенденція характерна для решти країн, що розвиваються. Норма нагромадження тут підвищилася з 22% на початку 70-х років до 28% у 1990 р.

Підвищення частки нагромадження має свої межі. Тому одним із завдань економічної політики цих країн є встановлення оптимальної, тобто економічно обгрунтованої пропорції між частиною вироблюваного продукту, що нагромаджується, й частиною, яка споживається. Важливим засобом досягнення стабільних темпів зростання е посилення ефективного використання фонду нагромадження, зростання капіталовіддачі, підвищення продуктивності праці. Однак роль цих факторів у прирості виробництва країн, які розвиваються, поки що невелика. За рівнем продуктивності праці ці країни істотно відстають від розвинутих країн з ринковою економікою. Характерно, що розрив практично не зменшується. Так, у першій половині 70-х років валове виробництво на одного працюючого у країнах, що розвиваються, становило 7,4% від рівня розвинутих країн з ринковою економікою, у першій половині 80-х років - 7,8%, а наприкінці 80-х - тільки 6,9%. Аналогічна тенденція й У латиноамериканських країнах (відповідно 26,7%, 26,9%, 25,6%).

Низький рівень продуктивності пращ вказаних країн відображає їхню загальну соціально-економічну відсталість і пояснюється незавершеністю індустріалізації, відсталістю структури економіки, дуже слабким освоєнням досягнень НТР вкрай низьким рівнем інвестицій у людський капітал і багатьма іншими факторами.

СТРУКТУРА ЕКОНОМІКИ. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ЇЇ ГАЛУЗЕЙ

Значні зміни за роки незалежного розвитку стались у галузевій структурі економіки країн, що розвиваються. Істотно змінилися пропорції між основними секторами народного господарства, виникли нові, сучасні галузі індустрії. Серед головних тенденцій, які характеризують динаміку макроекономічних пропорцій країн, що розвиваються, треба назвати зменшення питомої ваги у ВНП сільського господарства, збільшення питомої ваги галузей обробки і сфери послуг (табл. 4).

Розвиток промисловості посів провідне місце в економічній політиці країн, що розвиваються, уже з перших років після звільнення від колоніального гніту. Незважаючи на різницю у формах і методах здійснення, індустріалізацію розглядають тут як головний засіб ліквідації відсталості.

Історично першою моделлю індустріалізації країн, що розвиваються, стало імпортозаміщення. Переважна більшість країн після здобуття незалежності зорієнтувалася на розвиток місцевої промисловості, яка заміщувала імпорт. Обмежуючи доступ іноземних товарів на місцевий ринок високим митом, контингентуванням імпорту, застосуванням цільових державних замовлень, надаючи значні пільги, субсидії національним підприємцям, які випускають продукцію, що замінює імпорт, ці країни знизили частку імпортних товарів на своєму ринкові. Така політика сприяла зростанню промислового потенціалу, структурним зрушенням в економіці. Проте поступово виявилися її значні негативні наслідки. Протекціонізм і штучний захист місцевих підприємств від конкуренції зумовили консервування їхньої відсталості, низьку ефективність, невисоку якість продукції. Зменшуючи імпорт кінцевої продукції, імпортозаміщення не тільки не скоротило, а навіть збільшило постачання проміжних товарів (компонентів, напівфабрикатів). В окремих країнах така політика в крайніх її формах була результатом орієнтації лише на власні сили, недооцінки світового ринку.

Оскільки імпульси зростання такої політики прямопропорційно корелювалися з обсягом внутрішнього ринку, першими відчули її обмеженість і суперечності малі та середні країни. Не випадково вже наприкінці 60-х років деякі держави Східної Азії почали відходити від імпортозаміщення й поступово дбати про зростання експортного сектора. До середини 80-х років більшість країн, що розвиваються, відмовилася від імпортозаміщення, проголосивши стратегію так званої експортної орієнтації, яка означає стимулювання місцевого виробництва, орієнтованого на експорт. У той час, коли деякі країни, що розвиваються, роблять лише перші кроки по цьому шляху, інші вже досягли значних успіхів. НІК Азії, наприклад, створили динамічний експортний сектор, заповнили ніші у МПП, потіснивши навіть провідні промислові держави.

Важливим результатом процесу індустріалізації стало підвищення питомої ваги переробної промисловості у ВНП. Ця галузь стала однією з найбільш швидкозростаючих. Середньорічні темпи росту даної промисловості за 1975- 1993 pp. складали 5%.

У самій переробній промисловості також стались істотні зрушення. Якщо у перші десятиріччя післяколоніального розвитку індустріалізація охопила насамперед легку й харчову промисловість, то із середини 70-х років дедалі більший акцент став робитися на розвиток сучасних галузей важкої промисловості: машинобудування, електроніки, нафтохімії, металообробки. Та лише невеликій групі країн вдалося створити галузі, які виробляють знаряддя праці (Бразилія, Мексика, Індія, Туреччина, країни Південно-Східної Азії та ін.). Незважаючи на успіхи промислового авангарду країн, що розвиваються, новий етап НТР ставить і перед ними (не кажучи вже про більшість інших країн, які розвиваються) дуже складні проблеми адаптації до новітніх структурних зрушень.

Хоча питома вага видобувної промисловості у ВНП країн, що розвиваються, в останні роки знизилась, вона, як і раніше, відіграє важливу роль у відтворенні багатьох з них. На країни, що розвиваються, припадає 2/3 світового виробництва олова, 1/3 нікелю й міді, тут видобувається 2/3 бокситів, 2/5 залізної та 1/4 цинкової руди. Значне місце посідають ці країни й у світовому експорті багатьох видів сировини.

Ще в колоніальний період в Азії, Африці, Латинській Америці було створено галузі гірничовидобувного сектора, де діяли іноземні компанії. У 70-х роках у більшості країн, які розвиваються, націоналізовано активи іноземних компаній у сировинних галузях.

Одним із напрямів індустріалізації багатих на ресурси країн стало створення галузей, що переробляють сировину для наступного вивозу напівфабрикатів і готових виробів (наприклад, розвиток нафтохімії, металургії, деревообробної промисловості й т. ін.).

У 80- 90-х роках у зв'язку з переходом розвинутих країн з ринковою економікою до ресурсозберігаючих технологій відносне значення гірничовидобувного сектора країн, які розвиваються, у світовому промисловому виробництві зменшилося. Ціни на енергоносії і деякі інші види сировини значно впали. Поряд із зменшенням відносної залежності розвинутих країн від мінеральних ресурсів афро-азіатських та латиноамериканських країн спостерігається й інша тенденція - зростання споживання сировинних ресурсів всередині самих країн, що розвиваються, у зв'язку з індустріалізацією.

Таким чином, хоча гірничовидобувна промисловість країн, які розвиваються, історично зорієнтована передусім на зовнішній ринок, вона дедалі істотніше впливає на структурну перебудову їхніх національних економік, сприяє зміцненню міжгалузевих зв'язків.

Однією з найважливіших галузей народного господарства афро-азіатських і латиноамериканських країн є сільське господарство. У більшості цих країн аграрний сектор служить основою матеріального виробництва й істотно впливає на нагромадження, темпи і пропорції економічного розвитку. Незважаючи на зниження за останні десятиріччя частки сільського господарства у ВНП з 31,6% у 1960 р. до 14,6% у 1990 p., ця галузь, як і раніше, є важливою галуззю матеріального виробництва у багатьох державах, особливо африканських та азіатських. Наприклад, у половині африканських країн на сільське господарство припадає більше 30% ВНП. В азіатських країнах цей показник становить 25-30%.

В аграрному секторі країн, що розвиваються, зайнята більшість працездатного населення. В усіх африканських країнах (крім Алжиру, Беніну, Конго, Лівії, Маврикію), наприклад, більше половини населення працює у сільському господарстві.

Сільське господарство є водночас найбільш відсталою галуззю в економіці цих країн. Темпи його зростання складали у 1961- 1992 pp. менш ніж 3%. Такі темпи не можуть розцінюватися як достатні ні в плані задоволення попиту місцевої промисловості на сировину, ні, тим більше, продовольчих потреб населення.

Відсталість сільського господарства виявляється і в надзвичайно низькій продуктивності праці в цій галузі, у її слабкій механізації, хімізації. За деякими даними, на країни, що розвиваються, припадало лише 1/10 світового тракторного парку й 1/20 зернозбиральних комбайнів. Загальна кількість тракторів у цих країнах у шість разів, а зернозбиральних комбайнів - у 15 разів менша, ніж у розвинутих державах. На одиницю площі в країнах Азії, Африки, Латинської Америки вносилось у п'ять разів менше добрив, ніж у розвинутих країнах з ринковою економікою.

У більшості країн, які розвиваються, сільське господарство розвивається поки що екстенсивним шляхом на базі відсталої агротехніки. Проте вже із середини 60-х років деякі з них під впливом НТР поступово переходять до інтенсифікації сільського господарства. Цей процес, який отримав назву "зелена революція", характеризується поширенням високоврожайних гібридних сортів пшениці, рису, кукурудзи, застосовуванням добрив, використанням нової техніки й технології обробітку грунту, поширенням штучного зрошення. Розпочали проводити "зелену революцію" деякі країни Латинської Америки, Південної і Південно-Східної Азії, зокрема Мексика та Філіппіни.

Незважаючи на поширення нових високоврожайних сортів, застосування прогресивної агротехніки, у багатьох державах "зелена революція" має ще локальний характер. Вона не стала надбанням широкої маси селянських господарств. Значна частина дрібних сільськогосподарських виробників веде своє господарство на відсталій технічній базі й залишається осторонь від цих досягнень.

Відсталість сільського господарства країн, що розвиваються, швидке зростання населення - ці та деякі інші фактори визначили різке загострення у 80- 90-х роках продовольчої проблеми у зазначених державах. У багатьох з них останнім часом темпи приросту нас елення перевищували темпи приросту продовольства. Як наслідок цього, наприклад, у 80-ті роки Африка перетворилась на світовий центр голоду. Ситуація особливо загострилась у першій половині 80-х років, коли небачена за масштабами посуха вразила сільське господарство африканського континенту. І хоча у подальшому продовольча ситуація дещо поліпшилась У 1992 р. близько 34 млн африканців, як і раніше, жили впроголодь.

Розв'язання продовольчої проблеми пов'язане не тільки зі створенням техніко-економічних умов для розвитку сільського господарства, впровадження досягнень НТР, а й, що не менш важливо, із створенням соціально-економічних умов для швидкого розвитку аграрного сектора, тобто з проведенням глибоких аграрних реформ.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ

Зовнішньоекономічні зв'язки мають дуже важливе значення для переважної більшості країн, які розвиваються. Беручи участь у міжнародному поділі праці, ці країни отримують матеріальні та інші ресурси, вкрай необхідні для розвитку національної економіки.

Глобалізація у 80- 90-ті роки світового ринку товарів, технології, капіталів, різке посилення у зв'язку із зростаючою транснаціоналізацією виробництва й капіталу, взаємозв'язку і взаємодії національних економік робить особливо актуальною проблему подальшої інтеграції даних країн у світову економіку.

Переваги такого шляху вже переконливо показала практика. Країни, що розвиваються, які відгороджувалися бар'єрами від міжнародних економічних контактів, опинились у дуже важкому економічному становищі. Навпаки, країни, які активно брали участь у цьому процесі (наприклад, нові індустріальні економіки Азії), стали найбільш динамічним регіоном світової економіки.

Відчуваючи дедалі більшу потребу участі у МПП, країни, що розвиваються, від середини 80-х років перейшли, як зазначалося, від імпортозаміщення до експортоорієнтованої моделі економічного зростання.

Ще однією істотно новою рисою економічної політики тих держав за останнє десятиріччя став процес лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків, який дедалі більше набирає силу. З одного боку, ця тенденція зумовлена закономірностями НТР, поглибленням МПП. З іншого - вона викликана кризою, заборгованістю країн, що розвиваються, скороченням зовнішнього фінансування, яке спричинило переорієнтацію їхньої економічної політики на більш активний РОЗВИТОК зовнішніх зв'язків.

В 1986-1991 pp. понад 30 країн, які розвиваються, вирішили лібералізувати торгівлю. Особливо відчутний був Цей процес у Латинській Америці, де багато країн (Аргентина, Бразилія, Мексика, Чилі та ін.) вже значно знизили тарифні й нетарифні бар'єри. У переважній більшості країн що розвиваються, істотно поліпшений інвестиційний клімат для іноземних компаній, полегшена процедура відкриття ними філій, дочірніх підприємств.

Зовнішня торгівля - одна з важливих форм участі країн, що розвиваються, у міжнародних економічних відносинах. Значна частина сировини, сільськогосподарських товарів, готових промислових виробів цих країн реалізується на зововнішньому ринкові. Звідси ж надходять у країни, що розвиваються, машини і обладнання, транспортні засоби, продовольство та інші товари.

Спеціалізація даних країн у світовому товарообміні відображає їхні порівняльні переваги у виробництві деяких видів виробів - сировини, сільськогосподарських, матеріа-ло- або працемістких промислових виробів.

Вартісний обсяг зовнішньоторгового обігу країн, шо розвиваються, за останні десятиріччя значно зріс. У 1950 р. їхній експорт та імпорт становили відповідно 18,9 і 17,3 млрд дол., а 1992 p.- 830,3 і 868,4 млрд дол. (табл. 5).

У 70-ті роки найбільше зростала вартість експорту в країнах-експортерах нафти, а у 80-х роках головним "локомотивом" експорту були промислові експортери. Великі зрушення сталися й у товарній структурі експорту: зменшення питомої ваги продовольства, сільськогосподарських та інших видів сировини й значне збільшення продукції переробної промисловості (діаграма № 2). У країнах, які не є експортерами нафти (за винятком найменш розвинутих країн), такі зрушення ще більш помітні, що спростовує їхній усталений "образ" як аграрно-сировинної периферії світового господарства.

У структурі промислового експорту країн, що розвиваються, основне місце посідають: текстиль, взуття, одяг, побутова електротехніка й електроніка та інші працемісткі вироби. Основна частина вивозу таких виробів здійснюється, як правило, каналами ТНК, які активно беруть участь в індустріалізації цих країн, створили тут розгалужену мережу подетально, поагрегатно спеціалізованих філій і складальних виробництв. Поширюється й експорт машин та обладнання, хімікатів, автомобілів.

Незважаючи на зазначені зрушення в експортній спеціалізації країн, що розвиваються, їхня питома вага у світовому промисловому експорті в цілому невелика, їм доводиться докладати величезних зусиль, щоб зберегти завойовані ніші світового ринку чи здобути нові.

Зовнішньоекономічні фактори відіграють істотну роль і У фінансуванні даних країн. Приплив зовнішніх фінансових ресурсів збільшує фонд нагромадження, інвестиції, сприяє економічному зростанню. У більшості країн, що розвиваються, використання іноземного капіталу об'єктивно необхідне для економічного розвитку. Приплив зовнішніх фінансових ресурсів відбувається у вигляді прямих і портфельних приватних інвестицій, комерційних кредитів, офіційної допомоги розвитку, позик у міжнародних організацій та в інших формах. Водночас із країн, що розвиваються, спостерігається зворотний рух ресурсів: прибутків на нвестиції і відсотків за кредити, а також капітальних ресурсів у вигляді повернення кредитів, дезінвестицій підприємницького капіталу. В останні роки баланс руху фінансових ресурсів був для даних країн негативним. Проте у 1991 р. він вперше від 1986 р. став позитивним (+24 млрд дол.).

Надмірна концентрація зусиль багатьох країн, які розвиваються, на залученні іноземних кредитів при послабленні уваги до проблеми раціонального використання отриманих ресурсів, погіршення економічного стану більшості цих держав у зв'язку із світовою економічною кризою 1980- 1982 pp. та іншими довгостроковими факторами (НТР, структурні зрушення у світовій економіці й т. ін.) різко загострили на початку 80-х років увесь комплекс проблем, пов'язаних із заборгованістю країн, що розвиваються, створивши ситуацію "кризи боргів".

Як свідчать дані табл. 6- 7, боргова криза особливо вразила країни Латинської Америки та Африки. Вона призвела до затяжного економічного спаду багатьох з них у 80-ті роки. Значна частина боргів, особливо найменш розвинутих країн, набула репутації "безнадійних". Виник "вторинний ринок боргів", на якому було знижено (30% від номінальної вартості наприкінці 80-х років) банківські вимоги до боржників. Обсяг торгівлі борговими зобов'язаннями на початку 90-х років перевищив 100 млрд дол.

Сьогодні очевидно, що багато з країн, які розвиваються, самостійно не зможуть врегулювати проблему боргів, тут потрібне співробітництво кредиторів і боржників Не підлягає сумніву й те, що вся заборгованість не може бути сплачена. Частина її повинна бути списана як безнадійна.

Нарешті, ще один урок полягає в тому; що країни-боржники повинні послідовно проводити структурні перетворення в економіці для відновлення своєї платоспроможності у зв'язку із зростанням зовнішньої заборгованості країни, шо розвиваються, почали робити дедалі більший акцент У 80-90-ті роки на залучення інвестицій ТНК. Приплив прямих інвестицій ТНК не призводить безпосередньо до зростанн я боргу й водночас може бути важливим джерелом фінансування економіки. В середині 80-х років інвестиції ТНК у дані країни досягли 160 млрд дол. Останнім часом новий приплив значно збільшився: у 1986 р. він був 5,9 млрд дол., 1989 р. - 17,0 млрд дол., а у 1991 р. - 19,0 млрд дол.

За останні десятиріччя істотно змінилися організаційні форми взаємодії ТНК і країн, які розвиваються. У 50- 60-ті роки основною формою організації операцій міжнародних іноземних компаній у цих державах було заснування повністю контрольованих філій і відділень (тобто прямі інвестиції), а у 70-ті роки великого поширення набули спільні підприємства з участю ТНК, а також місцевої буржуазії чи національної держави. Швидке зростання кількості змішаних компаній зумовило великий приплив портфельних інвестицій ТНК.

У 80-ті роки значно поширилися нові форми виробничо-технічних взаємозв'язків країн, що розвиваються, і ТНК. Дедалі більше транснаціональних корпорацій беруть участь у неакціонерних формах підприємництва в цих державах на основі контрактів про надання управлінських, технологічних та інжинірингових послуг, про будівництво об'єктів і видобування сировини. Про масштаби такої діяльності ТНК свідчить той факт, що тільки у 1992 р. обсяг їхніх контрактних операцій на Близькому та Середньому Сході складав 32,4 млрд дол., в Африці - 17,3 млрд дол., Латинській Америці - 8,9 млрд дол., у країнах АТР - 28,4 млрд дол.

За останні десятиріччя країни, що розвиваються, набули певного досвіду взаємовідносин з ТНК і регулювання їхніх операцій. Це розширило можливості цих країн у використанні потенціалу ТНК для реалізації завдань свого розвитку. У 80-ті роки в більшості країн проведено лібералізацію інвестиційного клімату для транснаціональних корпорацій, введено додаткові пільги для їхніх операцій. Деякі з країн, які раніше обмежували інвестиції ТНК, стали активно залучати іноземні компанії.

Об'єктивні умови відтворення в країнах, що розвиваються, вимагають використання іноземного капіталу як для покриття дефіциту внутрішніх нагромаджень і формування національного фонду нагромадження, так і для перетворення грошового нагромадження на реальне. Чималий інтерес виявляють країни, які розвиваються, до ТНК і як до каналу одержання засобів виробництва, технологій, "ноу-хау", інженерно-консультаційних послуг, управлінського досвіду.

У 80-ті роки окремим країнам, що розвиваються, з допомогою капіталу ТНК певним чином вдалося забезпечити умови для розширеного відтворення, прискорити розвиток продуктивних сил, домогтися змін у структурі економіки, збільшити експорт промислових виробів. ТНК активно підключились до створення в деяких з них обробної промисловості.

При оцінці впливу ТНК треба враховувати багатоплановий ефект їхньої діяльності на національну економіку: зростання виробництва місцевих постачальників, підрядників, підвищення кваліфікації робочої сили, підвищення заробітної плати, зайнятості на іноземних підприємствах і т. ін.

Все це визначає необхідність обгрунтованої політики щодо ТНК, а також пошуку найбільш доцільних способів використання їхніх ресурсів для розв'язання завдань національного розвитку. Насамперед вважаємо потрібним зауважити таке. Значна лібералізація зовнішньоекономічної політики країн, що розвиваються, вже привела до істотного збільшення припливу сюди інвестицій ТНК. Ця ситуація позначається на перспективах припливу прямих інвестицій в Україну, яка стикається із зростаючою конкуренцією країн, що розвиваються, у сфері залучення іноземних капіталовкладень. Ці обставини вимагають від України більш глибокого інтегрування у світову економіку та лібералізації її інвестиційного клімату.

Зазначимо також, що в останні роки відкриваються нові перспективи розвитку взаємовигідного співробітництва між Україною і країнами Азії, Африки, Латинської Америки, зокрема в галузі важкого машинобудування, металургії, енергетики, добувної промисловості тощо.

Контрольні запитання та завдання

1. Які спільні риси мають країни, що розвиваються?

2. У чому полягає особливість соціально-економічної структури країн, які розвиваються?

3. Охарактеризуйте динаміку економічного зростання країн, що розвиваються.

4. В чому полягає різниця експортне орієнтованої стратегії індустріалізації від імпортозаміщення? 5. Які структурні зрушення у промисловості країн, що розвиваються сталися за останні десятиріччя?

б Яка роль сільського господарства в економіці країн, що розвиваються?

7. У чому ви бачите значення зовнішньоекономічних зв'язків для економічного зростання країн Азії, Африки, Латинської Америки, а також України?