Haupt- Finanzen Bücher Fіnansi (teoretichnі Basis) - Grіdchіna MV

Fіnansi (teoretichnі Basis) - Grіdchіna MV

1.3. Fіnansova polіtika

Fіnansova polіtika - tse sukupnіst zahodіv Befugnisse mobіlіzatsії fіnansovih resursіv, їh rozpodіlu th vikoristannya s metoyu dosyagnennya Pevnyi ekonomіchnih, sotsіalnih i mіzhnarodnih tsіley, pіdporyadkovanih realіzatsії іnteresіv suspіlstva.

Fіnansova polіtika Got zabezpechuvati normalere funktsіonuvannya fіnansovoї i Sistemi Kräfte auf tsіy osnovі - efektivnіshe vikonannya Kräfte sotsіalnih, ekonomіchnih, ekologіchnih, Verteidigung ist die іnshih funktsіy.

Zmіst fіnansovoї polіtiki viznachaєtsya priynyatoyu kontseptsієyu rozvitku fіnansіv, її strategіchnimi tsіlyami scho rozkrivayut osnovnі formuvannya zB rozpodіlu dass vikoristannya fіnansіv, i zahodіv System, SSMSC zdіysnyuyut organischen derzhavnoї Vladi schodo dass upravlіnnya dosyagnennya tsіley gestellt. Wenn tsomu kommen bei fіnansovіy sferі dass kozhnіy s її pіdsistem Mühsal Buti uzgodzhenі s timey, scho zdіysnyuyutsya in іnshih Segmente sotsіalno-ekonomіchnoї polіtiki - Penny-Kredit, tsіnovomu, zahlen pratsі.

Nayvazhlivіsha meta fіnansovoї polіtiki - zbіlshiti obsyag fіnansovih resursіv auf osnovі ekonomіchnogo rozvitku, naroschuvannya Reigning fіnansіv, neobhіdnih für povnіshogo zadovolennya potřeb suspіlstva.

W Blick um zu vikladene neobhіdno viznachiti optimalnі obsyagi tsentralіzatsії fіnansovih resursіv in sferі rozpodіlu Reigning fіnansіv, ratsіonalno rozpodіlyati їh i efektivnosti vikoristovuvati, zokrema für realіzatsії tsіlovih Programm (zagalnoderzhavnih, mіzhregіonalnih). Zentrum fіnansovoї polіtiki Yea System organіzatsії fіnansovih vіdnosin, mehanіzm fіnansovogo regulyuvannya dass sotsіalno-ekonomіchnogo rozvitku suspіlstva zabezpechennya.

Fіnansovy mehanіzm - tse sukupnіst vidіv bildet i metodіv organіzatsії fіnansovih vіdnosin. Napríklad, aus dem Haushalt-fіnansovіy sferі for Relief podatkіv Yak FORMS viluchennya Chastain Pervin dohodіv sub'єktіv gospodaryuvannya i pratsyuyuchogo Bevölkerung realіzuyutsya osnovnі fіnansovі vіdnosini mіzh sie i Kräfte. Nadayuchi subsidії für virobnitstva okremih sotsіalno znachuschih tovarіv (produktіv harchuvannya, medichnih preparatіv Toscho) fіnansovu pіdtrimku okremim Galuzo i pіdpriєmstvam, Macht Note von realіzuє Gerade im Hinblick fіnansovih vіdnosin tsіy sferі. So Rang, fіnansovy mehanіzm in Furchen virobnitstva suspіlnogo Produkt vikonuє funktsії akumulyatsії fіnansovih resursіv, fіnansuvannya vitrat, stimulyuvannya dieser regulyuvannya.

In pіdsistemі fіnansіv sub'єktіv gospodaryuvannya fіnansovy mehanіzm proyavlyaєtsya in spіvvіdnoshennі okremih Formen Penny dohodіv i nagromadzhen, rozpodіlі reine pributku, vikoristannі koshtіv іz fondіv von Unternehmen.

In strukturі fіnansovogo mehanіzmu viokremlyuyut Handy-Einheit elementіv, yaky stanovlyat podatkovі Raten opodatkuvannya Basisstandards obov'yazkovogo rezervuvannya Penny koshtіv, oblіkova Rate Refinanzierungen, rіven normovanih vitrat. Tsі Elements chastіshe, nіzh INSHI, koriguyutsya s urahuvannyam іnteresіv sub'єktіv ekonomіchnih vіdnosin sie besonders Economy. Fіnansovy mehanіzm mozhna Steuern Yak zastosuvannya Pevnyi fіnansovih metodіv, vazhelіv, stimulіv i sanktsіy, peredbachenih zakonodavcho-Vorschriften s metoyu zdіysnennya rozpodіlu i pererozpodіlu BIP. Skladovі fіnansovogo mehanіzmu navedenі in Abb. 1.8.

Für normale funktsіonuvannya fіnansovogo mehanіzmu neobhіdne Yogo vіdpovіdne regulatorischen und rechtlichen zabezpechennya scho vklyuchaє peredusіm Konstitutsіyu Ukraine, chislennі Gesetze und takozh pіdza-konnі regulatorischen pravovі akti. Zakoni priymayutsya Supreme Radoyu Ukraine, Je obov'yazkovimi zu vikonannya i vischu Yurydychna Macht schodo іnshih normative aktіv plagen. Große Bedeutung in reglamentatsії fіnansovih vіdnosin Mühsal: Gospodarsky Code of Ukraine, das Budget Code of Ukraine, und takozh Gesetz "Über vlasnіst", "Pro opodatkuvannya System", "Pro pіdpriєmnitstvo". "Über pіdpriєmstva in der Ukraine" Toscho.

Fig. 1.8. Skladovі fіnansovogo mehanіzmu

Pіdzakonnі regulatorischen pravovі akti priymayutsya Reigning zuständigen Behörden bei osnovі dіyuchih zakonіv. Bis zur dokumentіv nalezhat: Dekret des Präsidenten der Ukraine, hat Kabіnetu Mіnіstrіv entschieden, іnstruktsії, unter Strafe mіnіsterstv, mіzhnarodnі Vertrag ukladenі i ratifіkovanі Supreme Radoyu Ukraine, Toscho.

In Suchasnyj Köpfen vdoskonalennya fіnansovogo mehanіzmu vіdbuvaєtsya für diejenigen, die direkt:

• polіpshennya Köpfen vіdnosin in Ukraїnі rinkovih;

• zabezpechennya ratsіonalnih proportsіy rozpodіlu i pererozpodіlu vnutrіshnogo Bruttosozialprodukt;

• zabezpechennya neobhіdnih tempіv ekonomіchnogo zrostannya;

• Naukovo obґruntovane fіnansove planuvannya i prognozuvannya obsyagіv tsentralіzovanih i detsentralіzovanih fіnansovih resursіv, їh rozpodіlu i vikoristannya;

• pіdvischennya rezultativnostі fіnansovogo Kontrolle;

• vdoskonalennya mehanіzmu dії fіnansovih vazhelіv, stimulіv i sanktsіy;

• zabezpechennya dostatnogo i Normativ funktsіonuvannya usogo fіnansovogo mehanіzmu.

Prozess rozpodіlu i pererozpodіlu viroblenogo in suspіlstvі vnutrіshnogo Bruttoprodukt zabezpechuєtsya іz zastosuvannyam Methode fіnansovogo planuvannya.

Fіnansove planuvannya - tse dіyalnіst іz skladannya planіv formuvannya, rozpodіlu i vikoristannya fіnansovih resursіv auf rіvnі okremih sub'єktіv gospodaryuvannya, їh ob'єdnan, galuzevih Strukturen teritorіalno-admіnіstrativnih odinits dass Kraina in tsіlomu.

Wenn vikonannі fіnansovih planіv vinikaє erfordern bei fіnansovomu operativen upravlіnnі Yak dіyalnostі, pov'yazanіy s neobhіdnіstyu vtruchannya rozpodіlchі in Prozesse s metoyu lіkvіdatsії disproportsіy, podolannya nedolіkіv, svoєchasnogo pererozpodіlu koshtіv, zabezpechennya dosyagnennya zaplanovanih rezultatіv. Pid Stunden skladannya th vikonannya fіnansovih planіv und takozh auf zakіnchennі Pevnyi perіodіv zdіysnyuєtsya fіnansovy Kontrolle spryamovany auf perevіrku pravilnostі vartіsnogo rozpodіlu i pererozpodіlu vnutrіshnogo Bruttosozialprodukt und takozh tsіlovogo vitrachannya koshtіv іz vіdpovіdnih fondіv.

Fіnansovy Kontrolle Je neobhіdnoyu Köpfe bezperebіynogo postupovogo i rozvitku Wirtschaft. Vіn Mauger Buti i Reigning vnutrіshnogospodarskim, um Stunde - poperednіm, gerade heraus, dass ich zdіysnyuvatisya rіznimi Methoden (revіzіya, perevіrka, obstezhennya Toscho)

(Div. Entlüfter. 7).

Fіnansove zabezpechennya - tse formuvannya tsіlovih Penny fondіv in dostatnomu rozmіrі dieser їh efektivnosti vikoristannya.

Einige der Elemente der Grund fіnansovogo zabezpechennya sub'єktіv gospodarskoї dіyalnostі Je takі:

• samofіnansuvannya (vіdshkoduvannya vitrat auf der Haupt dіyalnіst die rozvitok für rakhunok Vlasnyi Jerel її);

• kredituvannya (nadannya koshtіv Grundsätze für povorotnostі, platnostі, strokovostі zabezpechenostі i);

• Budget fіnansuvannya (nadannya koshtіv Haushalt bezpovorotno Fall);

• Orenda (Spur Transfer von koristuvannya auf Pevnyi Linien i für Pevnyi Gebühr);

• іnvestuvannya (vkladannya koshtіv in Ti abo INSHI ob'єkti s metoyu otrimannya pributku abo sotsіalnogo Efekta).

Fіnansove regulyuvannya - tse Methode fіnansovogo vplivu, pov'yazany іz regulyuvannyam ekonomіchnih protsesіv.

Osnovnі Elements fіnansovogo regulyuvannya takі:

• opodatkuvannya (viluchennya Chastain dohodіv von Unternehmen i Bevölkerung vor dem Budget ist der tsіlovih fondіv Reigning);

• byudzhetnі Transfers (dotatsії, subsidії, subventsії).

Abi zatsіkaviti sub'єktіv gospodaryuvannya dosyagati rezultatіv gehalten Upstream, vikoristovuyutsya takі іnstrumenti, Yak fіnansovі Anreize. Vor ihnen nalezhat:

• zaohochuvalnі Fondi von Unternehmen, SSMSC utvoryuyutsya s pributku;

• Budget fіnansuvannya efektivnosti napryamіv rozvitku nationale Gospodarstwa (zusätzlich chislі dotatsії pіdpriєmstvam, dіyalnіst yakih vazhlive Wert für die Wirtschaft hat);

• spetsіalnі fіnansovі pіlgi (podatkovі pіlgi, mozhlivіst zdіysniti priskorenu amortizatsіyu).

In fіnansovih іnstrumentah vazhlive Ort posіdayut fіnansovі sanktsії Yak osoblivі FORMS organіzatsії fіnansovih vіdnosin, poklikanі posiliti materіalnu vіdpovіdalnіst sub'єktіv gospodaryuvannya für zobov'yazan vikonannya nehmen. In den Köpfen sanktsіy Rinku Rolle fіnansovih eindeutig zrostaє. Nayposhirenіshimi s ihnen i penі Strafen Je.

Fіnansova polіtika realіzuєtsya zazvichay in kіlka etapіv:

• formuvannya Naukovo obґruntovanih kontseptsіy rozvitku fіnansіv auf osnovі vivchennya vimog ekonomіchnih zakonіv, vsebіchnogo analіzu Aussichten udoskonalennya virobnitstva dieser potřeb Bevölkerung;

• Grund viznachennya napryamіv vikoristannya fіnansіv perspektivі daß in den Fluss perіodі, tobto formuvannya strategії i fіnansovoї polіtiki Taktik. Auf tsomu etapі vihodyachi s Lieferung tsіley slіd urahovuvati mozhlivostі zbіlshennya dass zmenshennya obsyagіv fіnansovih resursіv und takozh zovnіshnі, polіtichnі die chinniki ekonomіchnі;

• bezposerednі praktichnі dії, spryamovanі auf dosyagnennya gestellt tsіley.

Zrozumіlo scho fіnansova polіtika pochinaє direkt vplivati ​​auf ekonomіku Deprivation am dritten etapі, ale Taqiy vpliv viznachaєtsya zmіstom dvoh poperednіh etapіv.

Fіnansovu polіtiku rozglyadayut perevazhno in Pevnyi Stunde perіodі: dovgostrokovomu (prospektive) chi korotkostrokovomu (Inline).

Fluss fіnansova polіtika pov'yazana operativen regulyuvannyam lanok fіnansovoї System їh zbalansuvannyam i pіdtrimkoyu rіvnovagi mіzh sie.

Vielversprechende fіnansova polіtika rozrahovana auf trivaly perіod. Gewann Got zabezpechiti vikonannya strategіchnih zavdan groß angelegte, potrebuyut SSMSC große vitrat Stunde, die kapіtalu. Strategіchnі zavdannya fіnansovoї polіtiki naychastіshe pov'yazuyut Zi Struktur zmіnami in fіnansovіy sistemі dieser fіnansovomu mehanіzmі zagalom.

Stunden perіod fіnansovoї polіtiki viznachaє Weg in die zweite methodische її realіzatsії. їh regulіvny zmіst pov'yazany s Vibor ein s troh hauptsächlich napryamіv fіnansovoї polіtiki: ekonomіchnogo rozvitku, stabіlіzatsії chi obmezhennya dіlovoї aktivnostі.

Zaznachenі zB zastosovuyut vіdpovіdno auf spezifische sotsіalno-ekonomіchnih Köpfen Kraina. Іz kutanen varіantom pov'yazanі pevnі kommen in h realіzatsії fіnansovoї polіtiki.

Pid polіtikoyu ekonomіchnogo rozvitku rozumіyut fіnansovih zahodіv System spryamovanih auf zbіlshennya Faktizität obsyagu natsіonalnogo Bruttosozialprodukt (BSP) ist die pіdvischennya rіvnya zaynyatostі Bevölkerung.

Polіtika stabіlіzatsії - tse fіnansovih zahodіv System spryamovanih auf utrimannya obsyagu Key Infrastruktur produktsії auf dosyagnutomu in kraїnі rіvnі.

Polіtika obmezhennya dіlovoї aktivnostі - tse System strimuvalnih fіnansovih zahodіv, spryamovanih auf znizhennya tempіv zrostannya realen BIP obsyagu porіvnyano s dosyagnutimi. Uryadov zastosovuє Taku polіtiku in perіodi ekonomіchnogo pіdnesennya für Bewohner zapobіgti krizі perevirobnitstva.

Rozglyanutі zB fіnansovoї polіtiki Je Main, ale єdinimi nicht in ekonomіchnіy nautsі. їh zastosuvannya Ablagerungen od Fazi ekonomіchnogo Zyklus, der sotsіalno-ekonomіchnoї situatsії in kraїnі konkretnoї.

Fіnansovu polіtiku mozhna rozglyadati Yak Hallen ekonomіchnoї polіtiki Kräfte. її Lage in sistemі zagalnoekonomіchnoї polіtiki in Fig. 1.9.

Fig. 1.9. Zvyazok fіnansovoї polіtiki іz zagalnoekonomіchnoyu

Fіnansovu polіtiku rozglyadayut in Furchen kon'yunkturnoї, vor allem zavdannya yakoї - zabezpechuvati rіvnomіrny rozvitok Wirtschaft durch zgladzhuvannya Oszillationen in kon'yunkturnih Prozesse für dosyagnennya zagalnoekonomіchnoї rіvnovagi.

Fіnansova polіtika, її Struktur mehanіzm zdіysnennya meta zavzhdi perebuvali in polі Zora naukovtsіv. Zhodna Ekonomichna Schule, die Naukova teorіya nicht zalishili problemi fіnansіv Pose uwagi. Ale th selbst fіnansova polіtika vihodila s Grundlage ist ruhig chi іnshih ekonomіchnih teorіy. Rozglyanemo dokladnіshe osnovnі sie s.

Vpershe sistematizovany analіz Souverän Gospodarstwa zdіysnili nіmetskі kameralіsti in HVP-XVIII Kunst. Sered predstavnikіv tsієї ekonomіchnoї techії Varto zgadati Hintergrund Dzhustі D., D. Becher, J. von Sonnenfels, SSMSC rozglyadali Macht Yak ob'єkt planuvannya, vvazhayuchi planuvannya hauptsächlich funktsієyu upravlіnnya. Schauen Sie kameralі-stіv viznachalisya togochasnimi іnstitutsіynimi Köpfe für yakih Kraftübertragu Menschen bezzaperechno pіdporyadkuvalis absolyutnіy vladі pravitelіv. Tsya Vlad obmezhuvalasya Deprivation nadannyam Bevölkerung mozhlivostі mіgratsії, pov'yazanoї s Neznachny vitratami, oskіlki auf teritorії kolishnoї Nіmechchini rozmіschuvalosya Bagato kleinste Kräfte.

Zavdannya kameralіstіv polyagalo in konsultuvannі mіstsevih pravitelіv (monarhіv, feodalіv) i rozrobtsі fіnansovo-polіtichnih zahodіv pіdvischennya їhnogo Dobrobut. Oskіlki pravitelі von Namangan gewinnt podatki Zi svoїh volodіn, kameralіsti poklikanі boule poyasnyuvati, scho bei vikoristannі podatkovih Jerel dotsіlno keruvatis іdeєyu zberezhennya potentsіalu dovgostrokovogo ekonomіchnogo rozvitku. Diese rozvitku mozhna Bulo dosyagti, stimulyuyuchi mіgratsіyu Bevölkerung Shlyakhov pіlgovoї podatkovoї polіtiki scho spriyalo rozshirennyu bazi opodatkuvannya. In dovgostrokovomu perіodі zavdyaki takіy polіtitsі mozhna Bulo gewinnen einen bіlshe podatkovih nadhodzhen, nіzh bei odnorazovіy konfіskatsії Lane gromadyan. Kameralіsti obstoyuvali іdeyu scho derzhavnі vidatki Mühsal Buti іnstrumentom stimulyuvannya ekonomіchnogo rozvitku, napriklad spryamovuvatisya auf stvorennya іnfrastrukturi, scho weg in spriyalo b zbіlshennyu Reigning dohodіv.

Darauf Velikobritanії Frantsії mіgratsіya Bula Zi pov'yazana einstelligen іndivіdualnimi vitratami. Yak naslіdok, zlovzhivannya Vlady Tsikh kraїnah peretvorilosya auf Problem Reigning. Zgoda gromadyani vіdstoyali svoє parlamentske Stimmrechte scho Vlad pomіtno obmezhilo verhіv in sferі fіskalnoї ekspluatatsії Bevölkerung. Tsі ramkovі іnstitutsіonalnі Köpfe vіdobrazhenі in іdeyah rannіh klasikіv polіtichnoї ekonomії XVIII-XIX Art. Vіddayuchi nalezhne traditsіyam, setzt Gestank nedovіroyu Befugnisse, aber vihodyachi s nayavnih zu dieser Stunde parlamentskih vvazhali garantіy nicht für potrіbne nova rozvivati ​​teorіyu Kräfte. Schauen їhnі boule spryamovanі nasampered der Marktanalyse, nicht auf Potenzen [35].

Vidatnim predstavnikom іdey klasychnoji Schule CCB A. Smіt. Vіn stverdzhuvav scho "Vilna gras rinkovih Kräfte" (das Prinzip des Laissez-Faire) Je naypriynyatnіshim, nayefektivnіshim für Wirtschaft. Vіdpovіdno zu teorії klasikіv fіnansovі Ressourcen slіd spryamovuvati viklyuchno auf vikonannya zagalnoderzhavnih zavdan: Kraina Verteidigung; sudochinstvo; pіdtrimannya suspіlnogo Ordnung; stvorennya suspіlnoї іnfrastrukturi; Umfang osvіti Toscho. Usa Tse Got spriyati rozvitku rinkovih Köpfe ekonomіchnomu rozvitku Kraina i pіdvischennyu rіvnya Dobrobut її Bevölkerung.

Wir erhielten Strom sferі opodatkuvannya keruvatisya Prinzip vіdpovіdnostі mehanіzmu styagnennya podatkіv rinkovim Köpfe. Nadannya okremim іndivіdam Reigning poslug Got fіnansuvatisya durch das System zborіv i vіdpovіdno zu Vigoda, otrimuvanih gromadyanami platezhіv. Vitrati, pov'yazanі Zi spozhivannyam zvichaynih tovarіv die poslug nadannyam, Mühsal pokrivati ​​gromadyani vіdpovіdno zu їh platospromozhnostі. Schopravda bei Dumka A. Smіta, rіven platospromozhnostі pіdvischuєtsya proportsіyno korisnostі Reigning poslug (napriklad, Kraina Verteidigung). Derzhavnі vidatki, pіdvischuyuchi rіven dohodіv in PRIVATE sektorі Wirtschaft, Team selbst viznachayut korisnіst poslug Reigning. Tom zgіdno іz tverdzhennyami A. Smіta, opodatkuvannya dem Prinzip platospromozhnostі transformuєtsya in opodatkuvannya für korisnіstyu (ekvіvalentnostі-Prinzip).

Vidatny predstavnik klasychnoji polіtichnoї ekonomії D. Rіkardo in pratsі "Fundamentals polіtichnoї ekonomії dass opodatkuvannya" Bagato uwagi pridіliv Probleme formuvannya dohodіv Reigning, zokrema fіnansuvannyu Reigning vidatkіv für rakhunok i podatkovih pozichkovih resursіv, sferі poshirennya podatkіv in Furchen teorії rozpodіlu dohodіv.

In drugіy polovinі XIX Jahrhunderts. Vor der Schule klasychnoji polіtichnoї ekonomії priєdnalasya neoklasichna techіya. її predstavniki vvazhali scho vartіst Produkt und Otzhe, i Yogo tsіnu neobhіdno rozrahovuvati vihodyachi nicht auf virobnitstvo tsogo Produkt pratsі Faktor Yak vimagali Classics s vikoristanogo (teorіya trudovoї vartostі Marx) und vihodyachi іz sub'єktivnoї korisnostі, Dressing ' yazanoї іz spozhivannyam tsogo Produkt (teorіya granichnoї korisnostі). Tsya teorіya іstotno vplinula weg auf rozvitok svіtovoї fіnansovoї Wissenschaft. Poperednikom novoї ekonomіchnoї techії slіd nazvati nasampered J. Mіllya. Vіn visunuv Tezu über opodatkuvannya dem Prinzip platospromozhnostі, zgіdno s yakoyu gromadyani Mühsal obkladatisya so Bewohner kutane s ihnen nіs sumіrny s Yogo Einkommen podatkovih tyagar, tobto dotrimuvalas Umov vtrati odnakovoї korisnostі. J. Prote. Mіll nicht direkt chіtkogo Erklärung ponyattya vtrati korisnostі.

Vidatnim predstavnikom neoklasichnoї Schule CCB A. Marshall. Angebote A. Marshall vivіv gіpotezu über vpliv zmіni podatkovih Preise auf rіven auf osnovі modelі popitu i tsіn dass obsyagіv Angebote Produkt auf dem Markt. Tsya teorіya spriyala entfernt rozvitku teorії opodatkuvannya für ekonomіkoyu Dobrobut i teorії perekladennya podatkovih tyagarya.

Duzhe vazhlivy vnesok in rozvitok fіnansovoї Wissenschaft Zroby A. Pіgu - zasnovnik Nadzvychaina sytuatsia vazhlivoї für suchasnoї fіnansovoї Wissenschaft kontseptsії zovnіshnіh (pobіchnih) efektіv. У спрощеному вигляді основна ідея концепції А. Пігу полягає в тому, що зовнішні ефекти виникають, якщо виробництво чи споживання індивідом певного блага пов'язане з позитивним або негативним побічним впливом на третіх осіб.

Глибока економічна криза 1929-1933 рр., що відома під назвою "Велика депресія", зумовила появу інших економічних концепцій щодо економічної політики взагалі та фінансової зокрема, а також щодо ролі держави у фінансовій політиці. Виникає економічна теорія Дж. Кейнса, яку називають "кризовою", адже в ній економіка розглядається у фазі депресії (спаду виробництва) і високого рівня безробіття.

На думку Дж. Кейнса, у ринковій економіці відсутній механізм саморегуляції, що забезпечив би її вихід з кризи. У цій теорії Дж. Кейнс віддав належне фінансовій політиці та інструментам її здійснення. В основу теорії вчений поклав ідею про державне регулювання економіки через зміну статей державного бюджету. Таким чином, державний бюджет у цій теорії вважався найважливішим інструментом державної політики. Рекомендації Дж. Кейнса щодо фінансової політики стосувалися:

• податкових ставок, які вчений пропонував державі підвищувати і за рахунок залучених коштів фінансувати нерентабельні підприємства. Це мало б сприяти зменшенню рівня безробіття та зниженню соціального напруження в суспільстві;

• державних витрат (державні закупівлі й трансфертні платежі), які, на думку Дж. Кейнса, стимулюють сукупний попит. Це витрати на оборону, будівництво та утримання доріг, наукових центрів тощо.

Таким чином, державні закупівлі сприяють формуванню національного доходу, що розширює попит на товари, а сукупний попит, у свою чергу, стимулює сукупну пропозицію.

Державні закупівлі приводять до перерозподілу ресурсів від приватного споживання товарів до суспільного, вони дають громадянам можливість користуватися суспільними товарами.

Підвищення державних витрат зумовлює збільшення дефіциту державного бюджету. Але сам дефіцит розглядається як чинник підвищення сукупного попиту і виробництва. Крім того, прихильники цього напряму визнавали дію так званого ефекту мультиплікатора.

Кейнсіанська модель регулювання економіки передбачає широке використання бюджетно-фінансових та кредитно-фінансових регуляторів для стабілізації економічної кон'юнктури, послаблення циклічних коливань, підвищення і підтримання високого рівня зайнятості.

Модель Дж. Кейнса була покладена в основу економічної політики держав з розвиненою економікою понад два післявоєнних десятиріччя. Проте на початку 70-х років XX ст. спостерігається невідповідність між можливостями державного регулювання і об'єктивними умовами, що складалися. Насамперед почали різко знижуватися темпи економічного розвитку. Кейнсіанська ж модель розрахована лише для умов високих темпів збільшення ВВП і національного доходу. Саме такі умови уможливлюють перерозподіл через бюджет національного доходу та ВВП, який при цьому негативно не позначався на процесі нагромадження капіталу.

Застосування в економічній політиці кейнсіанських методів і рекомендацій виходу з кризи в цей період тільки посилювало інфляцію. Під дією постійних криз кардинально перебудувалася система державного регулювання.

Видатним представником кейнсіанської течії був А. Лернер, який висунув концепцію "функціональних фінансів". Суть її полягає в тому, що, по-перше, метою оподаткування не повинна бути лише акумуляція ресурсів, а по-друге, державні видатки не повинні орієнтуватися на рівень податкових надходжень. Згідно з цією концепцією бюджетний дефіцит слід покривати за рахунок податкових або емісійних ресурсів. Згодом ця концепція сприймалася вже як утопія, оскільки в довгостроковому періоді майже неможливо було підтримувати повну зайнятість населення, дозуючи державні доходи і видатки. Разом з правилами збалансованості бюджету змінилися й інституціональні умови: пріоритет інтересів індивідів і груп почав домінувати над інтересами держави. Завдяки цьому стали можливими "видатки, незалежні від доходів", що значно вплинуло на поведінку індивідів як у державному секторі, так і на ринку.

Зміна економічної кон'юнктури потребувала нових ідей щодо державної політики у сфері фінансів. Після Другої світової війни з'явилося багато наукових теорій щодо фінансів та фінансової політики. Наведемо найважливіші з них:

• теорія суспільних благ (Р. Масгрейв (1959), Р. Самуельсон (1954), Е. Кларк (1971), Т. Гроувз (1973));

• теорія державних підприємств (В. Баумоль (1970), Д. Бредфорд (1970));

• економічна теорія конституції та правил прийняття рішень (Дж. Б'юкенен (1962), Г. Туллок (1962), К. Ерроу (1963));

• економічна теорія демократії (А. Даунза (1957), У. Нордхауз (1975), Б. Фрей (1976));

• теорія оптимального оподаткування (Дж. Мілль, А. Маршалл, П. Даймонд);

• теорія сфери поширення податків (А. Гарбергер (1962));

• неоконсервативна теорія (М. Фрідмен, В. Ойкен, Е. Маленбо, Л. Столерю).

Охарактеризуємо кожну із зазначених теорій.

У теорії суспільних благ значну увагу було приділено властивостям суспільних благ і були запропоновані умови визначення оптимального обсягу їх пропозиції. Пізніше був розроблений механізм реалізації преференцій індивідами за рахунок співгромадян. Проте через негативні зовнішні ефекти вони змушені були сплачувати державі спеціальний податок. За таких обставин вже можна було не приховувати свої преференції, хоча залишались інші проблеми, наприклад збалансованість бюджету. Так, у стані рівноваги податкові надходження можуть перевищувати видатки.

Надзвичайно близькою до розглянутої є теорія державних підприємств. Ця теорія базується на так званому правилі ціни за граничними витратами, згідно з яким ціни на продукцію державних підприємств повинні узгоджуватись із граничними витратами. У такому разі буде витриманий критерій рівності між платежами індивідів та отримуваними ними державними послугами, а отже, діятиме принцип еквівалентності.

Автори економічної теорії конституції та правил прийняття рішень перенесли теорію одностайності на економіко-політичний рівень, взявши за вихідний пункт дослідження переваги й труднощі, пов'язані із застосуванням існуючих правил прийняття рішень. Умови одностайності спонукають учасників процесу ухвалення рішення про суспільний проект так довго дискутувати і так модифікувати інструменти його фінансування, щоб було досягнуто одностайності. При цьому можуть "виникнути" такі рішення, про які навіть ніхто й гадки не мав перед початком обговорення. Звичайно, з огляду на можливість стратегічної поведінки учасників голосування одностайність досягається не завжди. Тому неможливо не порушити принцип повної одностайності. На практиці, як правило, обмежуються умовою часткової одностайності, наприклад при досягненні 75, 80 або 90 % голосів. Лише за умови єдності інтересів користувачів державних послуг, носіїв рішень і платників податків відповідальні за прийняття рішень об'єктивно враховуватимуть усі за і проти.

Особливість економічної теорії демократії полягає в тому, що в ній встановлюється чіткий взаємозв'язок інститутів демократії та фінансової політики уряду. Політики задовольняють преференції груп виборців не тому, що вважають їх пріоритетними, а лише через прагнення до влади. За певних умов виборець, який займає середню позицію, впливає на процес виборів і фінансову політику уряду.

Теорія оптимального оподаткування привела вчених до дуже цікавих результатів щодо теорії оподаткування. Зокрема, у ній розглядається випадок, коли при запланованій певній сумі податкових доходів вирішується питання про оптимальний розподіл тягаря оподаткування між окремими благами, факторами виробництва або індивідами. Однак її висновки дещо абстрактні, оскільки не враховують можливості впливу правил оподаткування на політику уряду у сфері видатків.

У теорії сфери поширення податків досліджувалося, хто ж реально несе тягар оподаткування. У середині 60-х років XX ст. було досліджено проблему сфери поширення податків у межах моделі загальної рівноваги. Об'єктом цих досліджень був вплив ефектів доходу та заміщення при стягненні акцизів чи податків на фактори виробництва, а також сфера їх поширення.

Неоконсервативна теорія базувалася на основних концепціях неокласичного напряму. Трансформація моделі державного регулювання полягала у відмові від впливу на сукупний попит. Акцент був перенесений на сукупну пропозицію і використання непрямих методів впливу на нього.

З кінця 70-х років провідні країни світу (Великобританія, США, Німеччина) скоригували стратегію своєї фінансової політики відповідно до вимог неоконсервативного підходу. Останній дістав назву теорії пропозиції. Ця теорія базувалася на таких засадах:

• реприватизація державної власності;

• посилення ринкового механізму конкуренції;

• всебічне стимулювання підприємницької діяльності;

• визнання підприємця стратегічним суб'єктом економіки, що заслуговує на всебічну допомогу і захист з боку держави.

Політика підтримки пропозиції дала змогу країнам, що здійснюють її, запобігти спаду виробництва, зростанню безробіття, а також визначити шлях їх подальшого розвитку.

Як бачимо, прихильники розглядуваної концепції визнають за потрібне відтворити класичний механізм взаємодії ринкових суб'єктів, свободу приватного підприємництва. Економічна політика, що базується на неоконсервативній моделі, пов'язує економічне зростання з нагромадженням капіталу (тобто економічне зростання розглядається як функція від збільшення капіталу). Цього можна досягти за рахунок двох джерел: власних коштів (тобто капіталізації частини прибутку) і запозичених коштів (кредитів).

Згідно з цією теорією політика держави має забезпечити умови для нагромадження капіталу і підвищення продуктивності праці. Цьому перешкоджають високий рівень податків і інфляція.

Високий рівень податків обмежує капіталовкладення, а інфляція призводить до подорожчання кредитів, що ускладнює фінансування розвитку економіки. Тому неоконсерватори пропонують вживати антиінфляційних заходів, використовуючи рекомендації монетарис-тів і надаючи податкові пільги підприємницькому сектору. У бюджетній політиці зниження податкових ставок призведе до скорочення дохідної частини бюджету та збільшення його дефіциту. Тому подальшими заходами цієї політики є скорочення державних витрат, відмова від використання бюджету як інструменту впливу на попит і від здійснення широкомасштабних соціальних програм. Далі необхідно ліквідувати регламентації цін та заробітної плати, пом'якшити анти-монопольне законодавство. У неоконсервативній моделі держава лише опосередковано може впливати на економіку. Центральна ж роль у реалізації політики економічного розвитку країни належить ринковому механізму.

Зв'язок між зазначеними теоріями, які доповнюють одна одну, можна подати графічно, абстрагуючись від конкретної диференціації тих чи інших течій (рис. 1.10).

Теорії, подані в нижній частині рис. 1.10, формують окремі сегменти фінансової науки. При цьому їх можна зобразити у вигляді двох базових блоків: в одному містяться теорії, що досліджують процес прийняття колективних рішень у державі, у другому — теорії, що базуються на економіці добробуту. У першому випадку йдеться про фінансову науку, орієнтовану на суспільний вибір, у другому випадку — на економіку добробуту. Але незважаючи на це в обох напрямах фінансової науки до об'єкта аналізу застосовується модель економічно раціональної поведінки індивіда (хоча з різним ступенем послідовності). Саме цим вони й відрізняються від "старих" наукових концепцій, у яких не так явно використовувалась ця модель.

Fig. 1.10. Економічні школи і теорії, на яких базується фінансова політика

Дещо по-різному оцінюється в обох напрямах фінансової науки діяльність держави. У фінансовій науці, орієнтованій на економіку добробуту, як правило, обстоюється думка про те, що цілі державної діяльності визначені функціями соціального добробуту. У фінансовій науці, що орієнтована на суспільний вибір, надається можливість використання цих функцій як основних засад діяльності держави. Вони вважаються нереальними. Замість функцій соціального добробуту в теорії суспільного вибору на перший план висуваються інституції. Механізм функціонування держави в ній досліджується в комплексі з іншими, альтернативними інституціями. На відміну від цього у фінансовій науці економіки добробуту інституції відіграють другорядну роль.

Останніми роками актуальність проблеми державної фінансової політики значно підвищилась, особливо у країнах з так званою перехідною економікою, зокрема в Україні.

Вітчизняна фінансова наука вже має певні здобутки в дослідженні окремих аспектів функціонування фінансів, наприклад з проблем фондового ринку і фінансового менеджменту. Однак в Україні майже не здійснюються наукові дослідження з теоретичних проблем функціонування фінансів у країнах з ринковою економікою. Більшість наукових досліджень у сфері фінансів та фінансової політики належить західним ученим. Визнаними її авторитетами вважаються С. Фішер, Р. Дорнбуш, Р. Шмалензі, С. Брю.

Фінансова політика в Україні є важливою складовою економічної стратегії перебудови економіки країни. Тому крім основних її завдань (визначених раніше) слід визначити й специфічні:

• впровадження ринкових відносин, створення умов для їх розвитку;

• оздоровлення грошово-кредитної системи;

• ефективна підтримка процесів роздержавлення та приватизації;

• допомога у здійсненні антимонопольної політики;

• формування повноцінного фінансового ринку;

• удосконалення податкової системи;

• ліквідація бюджетного дефіциту;

• подолання кризи державної неплатоспроможності;

• перехід до нових умов фінансування економіки та формування ефективної структури економіки. На жаль, розв'язання цієї проблеми пов'язане з неминучим закриттям низки підприємств, а можливо, і ліквідацією галузей;

• створення ефективної системи соціальної підтримки.

Як свідчить досвід країн, де вже встановилися ринкові відносини, трансформація економіки України пов'язана з певними труднощами. Процес трансформації охоплює щонайменше три фази: критичну; становлення ринкових відносин; структурного коригування (коли під впливом ринкових сил змінюється характер виробництва та зайнятості).

Фази різняться тривалістю і кожна потребує відповідної фінансової політики.

Першу фазу, що характеризується фінансовою кризою, гіперінфляцією, катастрофічним спадом виробництва, нестачею товарів першої необхідності, Україна вже пережила. Нині країна переживає другу фазу, тобто становлення ринкових відносин. Ця фаза базується на таких основних принципах: економічної свободи; приватної власності; комерціалізації економічних відносин. Останнє пов'язане з можливістю брати на себе певні юридичні зобов'язання (право купувати, продавати тощо).

Як бачимо, в Україні вже існує правове поле функціонування приватної власності. Оскільки держава втратила значну частину свого майна, більшість економічних рішень юридичних і фізичних осіб є їх свідомим вибором, а не наслідком диктату. Усуваються перешкоди для економічних свобод, конкуренції, ліквідовано ціновий контроль, з'явилася можливість розвитку традиційно ринкових структур, таких як валютні, фондові, товарні біржі. Усуваються бар'єри для міжнародної торгівлі та валютних операцій, створюється правова база ринкових відносин.

Третя фаза ринкових реформ в Україні, як свідчить досвід інших країн, є бажаною перспективою. її початок означатиме певні досягнення у здійсненні ринкових реформ.

Фінансова політика в Україні формувалася під впливом конкретних економічних реалій і вже сама по собі є предметом дослідження її переваг і недоліків, методів та інструментів здійснення. Так, на початку економічних реформ (1993 р.) в Україні інфляція досягла рекордного рівня (понад 1000 % на рік). У такій ситуації фінансова політика повинна була спрямовуватися на зниження темпів інфляції та стабілізацію грошового обігу у країні. Окремі економісти вважали, що інфляція в Україні була спричинена нестачею товарів, а не надлишком грошей в обігу. Але навіть у період значних спадів економіки обсяг річного виробництва в Україні не зменшувався на величину інфляційних відсотків. Таким чином, інфляція була спричинена значним збільшенням грошової маси.

Збільшення грошової маси призвело до того, що підприємства і приватні особи дістали можливість пропонувати більшу кількість грошей за товари, стимулюючи, таким чином, підвищенняцін. У більшості країн процес грошової емісії контролює і регулює центральний банк (в Україні — Національний банк). Національний банк України вжив низку невиважених заходів, що й спричинили спочатку галопуючу, а згодом гіперінфляцію. На той час НБУ видав багато кредитів як комерційним банкам, так і уряду, який за рахунок цих коштів фінансував дефіцит державного бюджету і впливав на інші державні заходи. Наслідки такої політики для України були катастрофічними. Економіка країни практично перейшла на бартерні угоди або ж здійснювала розрахунки в іноземній валюті. Процес доларизації країни унеможливив здійснення в цей період ефективної фінансової політики.

Як відомо, перевищення річного рівня інфляції 20 % унеможливлює нормальне функціонування економіки.

Більшість західних і вітчизняних економістів вважають інфляцію бюджетним явищем. Це означає, що висока інфляція, як правило, є наслідком неплатоспроможності уряду, якому для сплати рахунків не вистачає податкових надходжень до бюджету. У такій ситуації згідно з класичною схемою уряд звертається за позиками до центрального банку, а це, у свою чергу, спричинює високі темпи інфляції. Таким чином, ліквідація неплатоспроможності уряду в умовах інфляції є найважливішим завданням фінансової політики країни. Практично в кожній програмі стабілізації економіки прогнозується скорочення бюджетного дефіциту. Як правило, в успішних стабілізуючих фінансових програмах передбачається, з одного боку, скорочення урядових видатків, з іншого — збільшення податків.

Істотно знизити бюджетний дефіцит можна за рахунок зменшення державних субсидій, хоча такі заходи спричинюють соціальне напруження в суспільстві. До інструментів стабілізації належить також відмова від фінансування бюджетного дефіциту за рахунок позик центрального банку як емісійного джерела.

Правильний напрям фінансової політики гарантує надійність виконання обраної загальноекономічної стратегії і тактики.

Вжиття заходів фінансової політики по-різному сприймається в суспільстві. Так, підвищення податків вкрай непопулярне. Проте якщо при цьому збільшити видатки на соціальні потреби (допомогу пенсіонерам, малозабезпеченим тощо), можна послабити негативну реакцію громадян.

За останні п'ятнадцять років багато країн продемонстрували приклади успішного здійснення стабілізуючої фінансової політики: Ізраїль (1985 р.), Мексика (1987 р.), Польща (1990 р.), Естонія (1992 р.).

З необхідністю здійснення такої політики зіткнулися й окремі країни Західної Європи (Італія, Португалія, Великобританія). Вжиття стабілізуючих заходів фінансової політики свідчить про те, що найбільшим випробуванням для країн, що здійснюють таку політику, є боротьба із зростаючим рівнем безробіття і необхідність скорочення бюджетних субсидій. Жорсткий контроль за грошовою масою спричинює банкрутство низки підприємств.

Нині в Україні основне завдання фінансової політики полягає у відновленні кредитоспроможності держави. Кредитоспроможному уряду, як правило, неважко знайти кредиторів, крім того, він може також продати свої боргові зобов'язання як на внутрішньому ринку (населенню, банкам, підприємствам), так і на міжнародному ринку капіталу. Наприклад, уряд США регулярно продає векселі державної скарбниці японським інвесторам. Останні, таким чином, допомагають американському урядові сплатити борги, не вдаючись до нової грошової емісії.

Уряд України не може зараз позичати великі суми грошей як на внутрішньому ринку у вітчизняних інвесторів, так і на зовнішньому ринку. Здебільшого це пояснюється браком довіри, хоча останнім часом спостерігається тенденція підвищення довіри з боку кредиторів. Про це свідчить, зокрема, неодноразове успішне розміщення за кордоном урядом України єврооблігацій.

Крім того, фінансова політика має сприяти створенню ефективної системи соціального захисту населення та соціальних гарантій, насамперед через трансфертні платежі бюджету. Останні перерозподіляють податкові доходи, отримані від суб'єктів оподаткування, на користь тих, хто найбільше потребує державної допомоги (діти, безробітні, інваліди, малозабезпечені).

Через фінансову політику виконуються такі функції державної політики, як створення умов для розвитку сільського господарства, зв'язку, транспорту, підтримка соціальних програм (освіти, охорони здоров'я, наукових досліджень тощо), оборони.

Правильно вибрана стратегія фінансової політики визначає реалізацію всіх економічних і соціальних зрушень у країні.

Отже, фінансова політика — це дієвий інструмент впливу на всі аспекти соціально-економічного життя у країні. Використання її інструментів дає змогу подолати будь-які труднощі. Але при цьому необхідно дотримуватися певних принципів її впровадження: послідовності; визначеності; доцільності; продуманості; виваженості кожного напряму її дії.