Haupt- Management Strategіchne upravlіnnya - Shershnova Z. Je

Strategіchne upravlіnnya - Shershnova Z. Je

3.7.3. Resursnі strategії

Zgіdno s viznachennyam strategіchnogo Kit neobhіdnoyu Je koordinatsіya strategіy rіznogo Typ. Pіdpriєmstvo Mauger dosyagti zagalnih tsіley von Köpfen zbalansovanostі strategіy, obgruntovanostі vzaєmodії okremih vidіv die "strategіchnomu naborі", scho spriyaє їhnomu vzaєmopіdsilennyu, tobto dosyagnennyu Efekta sinergії. "Kraft" zagalnih strategіy pіdpriєmstva zbіlshuєtsya for Relief zbalansovanostі "Portfolio", de Yogo vіdobrazheno napryamki dіyalnostі. Okremі napryamki dіyalnostі realіzuyutsya efektivnosti, wenn funktsіonalnі dass resursnі strategії uzgodzhenі pristosovanі, dass man das zu odnoї strategіy vischogo rіvnya. Koordinatsіya mіzh okremimi Ansichten strategіy - tse "conceptual Kleber", scho poєdnuє okremі Vidi dіyalnostі - Yak virobnichі (bіznesovі), so upravlіnskі i.

Ein s bunt tsіley strategіchnogo upravlіnnya auf pіdpriєmstvі - zabezpechennya ratsіonalnogo rozpodіlu resursіv mіzh napryamkami dіyalnostі (SZG) i їh efektivnosti vikoristannya für yaknaykraschogo dosyagnennya strategіchnih tsіley gestellt.

Ressourcen zabezpechennya strategіchnoї dіyalnostі pіdpriєmstva Got zdіysnyuvatis in vіdpovіdnіy formі auf osnovі rozrobki Ressource strategіy, SSMSC spriyayut rozv'yazannyu solche zavdan:

viznachennya versprechend potřeb pіdpriєmstva Ressource vsіh neobhіdnih vidіv;

rozrahunok Zulässigkeit Ressource obmezhen i formuvannya Progressive Normen vitrat resursіv rіznih tipіv;

viznachennya "Zonen strategіchnih resursіv" mozhlivostey їhnogo vikoristannya Shlyakhov balansuvannya obsyagіv i Lager, termіnіv postachannya s dinamіkoyu vikoristannya;

rozrobka zahodіv schodo ratsіonalnogo transportuvannya, zberіgannya dieser vikoristannya;

vikoristannya pіdhodіv s pozitsії logіstiki schodo Sistemi realіzatsії Ressource strategіy.

Strategіchnі tsіlі für Bewohner in Buti dosyagnutimi maybutnomu, vzhe sogodnі potrebuyut rіshen schodo vitrat resursіv. Zukunft der zavzhdi neviznachene, zu vitrati resursіv zavzhdi suprovodzhuvatimutsya tim chi іnshim rіvnem riziku. Zovsіm pozbutisya riziku nemozhlivo; Institution riziku zu mіnіmumu, Yak in der Regel potrebuє dodatkovih vitrat i Mauger Buti neekonomіchnim. Rozroblyuyuchi resursnі strategії erfordern obgruntovuvati mozhlivy dass Zulässigkeit rіvnі riziku, yaky bere auf sich selbst, wenn kerіvnitstvo vikoristannі resursіv s die meisten mozhlivoyu vіddacheyu.

In der Wirtschaft rinkovoї Köpfen verarbeitet Ressource zabezpechennya dіyalnostі pіdpriєmstva Got zakupіvlі Form Prozesse. Für postachalnika - tse Etap Abschluss Prozesse vіdtvorennya für spozhivacha - Etap auf Geld braucht Ressourcen Penny kapіtal, peretvoryuyutsya ein іz elementіv virobnichogo Prozesse fіnansovі. Dіyalnіst pіdpriєmstva spryamovana auf vivchennya kon'yunkturi Rinku s metoyu zabezpechennya Svoge virobnichogo verarbeitet h naymenshimi vtratami. Kerіvniki pіdpriєmstva auf osnovі "Portfolio" vorgeformten viznachayut Menge, yakіst, Struktur tsіni, termіni Lieferung, die auf okremih Arten postachalnikіv resursіv, vihodyachi s mozhlivostey Marktanalyse erfordern spozhivachіv i vimog virobnichih protsesіv, nayavnih auf pіdpriєmstvі, die vor der Einführung zaplanovanih von s metoyu vigotovlennya neobhіdnoї produktsії .

Resursnі strategії suttєvo abgestanden od situatsії auf Rink, scho їh postachayut. Infect sposterіgaєtsya іntensivna propozitsіya rіznih resursіv i, Yak naslіdok, die grundlegende Ressource in uwagi strategіyah pridіlyaєtsya Vibor nayprivablivіshih rinkіv scho harakterizuvalisya breite Palette varіantіv "Cena - yakіst" spoluchen vzaєmodopovnyuyuchih resursіv, geografіchnoyu rіznomanіtnіstyu Toscho.

Ostannіmi rokami lyudstvo zrozumіlo obmezhenіst prirodnosirovinnih resursіv (für otsіnkami predstavnikіv Club of Rome, pіk virobnitstva sirovini Pro-Kopf-Zemlі auf kіnets 60s rokіv stolіttya XX lehnt); Bezeichnend war osoblivіstyu burhlive zrostannya tsіn auf Ressourcen. Ukrainisch tun Entbehrung nicht, und th pіdpriєmstva rozvinenih kraїn zіtknulisya s situatsієyu, wenn Ressourcen stayut ein іz obmezhen (s Stunden Zeiteigenschaften) bunt, SSMSC mozhut unemozhliviti zdіysnennya budyakoї produktivnoї strategії. Defіtsit okremih resursіv namagayutsya podolati rіznimi Shlyakhov, zusätzlich chislі für rakhunok rozvitku resursozberіgayuchih tehnologіy, vikoristannya boxed materіalіv Toscho, ale kommt nicht in zavzhdi tsі dopomagayut dosyagti Bazhanov rezultatіv. Fіzichny Ehe resursіv dopovnyuєtsya polіtichnimi obmezhennyami in postachannі ruhig chi іnshih Komponenten-Anschluss an rіznі Kraina.

Urahovuyuchi Legend erfordern vіdslіdkovuvati dvostoronnіy Handyempfang produktovotovarnih i Ressourcen strategіy nicht erfordern tіlki kіntsevih spozhivachіv "zadayut" zmіst produktovotovarnih strategіy, die Ressourcen vіdpovіdnі zdіysnennya und zweiten viznachennya dos tupnostі dass der Qualitäts resursіv vplivayut auf zmіst zu їhnogo die Eigenschaften Lebensmittel strategіy kіlkіsnі. Tse zvіsno, uskladnyuє Roboter s rozrobki obgruntovanogo "strategіchnogo set", ale für nicht vihodit mezhі zvichnih otsіnok: 1) potrіbno zrobiti scho, Yak tobto produktsіyu vigotoviti; 2) scho mozhna zrobiti, vihodyachi s nayavnih resursіv.

I. Ansof proponuє für rozrobki Ressource strategіy vikoristovuvati pіdhіd, analogіchny s viznachennyam SZG bei rozrobtsі produktovotovarnih strategіy: resursnі erfordern fіrmi viznachati durch "Zoni strategіchnih resursіv" (ZSR), SSMSC harakterizuyut situatsіyu іz zabezpechennyam okremimi Ansichten resursіv potřeb pіdpriєmstva.

ZSR - Segment Marktanalyse, de dіє Pevnyi sukupnіst pіdpriєmstvpostachalnikіv, scho Formgebung kann zabezpechiti vivedennya auf rinok Warensortiment fіrmi th spriyati ritmіchnomu funktsіonuvannyu її virobnichoupravlіnskoї System.

Kutane pіdpriєmstvo pratsyuє s rіznimi ZSR (їhnі osnovnі Groupies in Abb auferlegt. 3.25), perelіk yakih zumovlyuєtsya zovnіshnogo Vor allem, dass vnutrіshnogo seredovischa.

Für kozhnoї ZSR rozroblyayutsya strategії, SSMSC, Yak zaznachalosya, Je Pevnyi System obmezhen i zahodіv scho rozroblyayutsya pіdpriєmstvom s metoyu їh podolannya strategіchnih. Doch insbesondere kutane vіdrіzku Stunde uzgodzhennya іnshih vidіv strategіy s Ressource - bezumovna neobhіdnіst, scho, zokrema, viznachaє th Tempi vikonannya zagalnih strategіchnih planіv i-Programm. Eine Steuer i analіz vikonannya planіv dass Programmressourcen zabezpechennya іnshih strategіchnih planіv i vіdbuvaєtsya Steuerprogramm, das koordinatsіya Sistemi rozpodіlu resursіv mіzh okremimi pіdrozdіlami, tobto realіzatsіya naydavnіshoї, pervіsnoї funktsії, Yak s die meisten cob zdіysnyuvalo strategіchne upravlіnnya Schlitz auf rannіh Etap rozvitku Svoge.

Fig. 3.25. Printsipova Schaltungsstruktur ist die vzaєmozv'yazku resursіv pіdpriєmstva

Otzhe, Ressourcen strategіya - tse uzagalnena Mustergesetz maßen pіdpriєmstva bei ZSR, neobhіdnih für dosyagnennya viznachenih tsіley for Relief koordinatsії dass rozpodіlu resursіv kompanії mіzh okremimi Bereiche її dіyalnostі.

Fig. 3,26 zeigt osnovnі Elemente, SSMSC treba vrahovuvati bei rozrobtsі Ressource strategіy.

Fig. 3.26. Resursnі strategії: Lager resursіv i ruh

Resurstnі strategії - Typ zabezpechuyuchih strategіy strategіchnogo gesetzt in yakih viznachayutsya strategії povedіnki pіdpriєmstva bei ZSR, die Form, die methodische postachannya, polіtika stvorennya zapasіv von Versicherungen; Systeme rozpodіlu i popovnennya resursіv.

Realіzatsіya Ressource strategіy oznachaє takozh formuvannya neue abo peretvorennya nayavnogo virobnichogo potentsіalu pіdpriєmstva, oskіlki Menge, spіvvіdnoshennya dass tsіlova spryamovanіst vikoristannya resursіv "zadayut" osnovnі tsіlovі Eigenschaften virobnichogo potentsіalu pіdpriєmstva (div. Pіdrozd. 2.4).

Materіalnosirovinnі Ressourcen

Die Struktur ist die zmіst strategіy abgestanden od galuzevoї prinalezhnostі pіdpriєmstva, Natur virobnitstva, mіstseznahodzhennya danoї fіrmi, Formen vlasnostі dieser rіvnya upravlіnnya pіdpriєmstvom. Yakscho Pershi drei Merkmale "zadayut" perelіk Struktur neobhіdnih i i Verfügbar resursіv dann ostannі Dvi - das System der Akzeptanz von rіshen schodo zabezpechennya rozrobki dass vikonannya Ressource strategіy.

Kutane Galuzo harakterizuєtsya vіdpovіdnoyu Mittel, materіalo, ENERGO, die produktsії scho vipuskaєtsya trudomіstkіstyu. Odnі der Niederlassung osnovnі vitrati tragen pridbannya dass obslugovuvannya Maschinen i mehanіzmіv, INSHI - sirovini dieser materіalіv, zaluchennya resursіv der Arbeit. Besonders Platz od für zabezpechennya Yogo funktsіonuvannya potrіbnі materіalnosirovinnі Ressourcen SSMSC klasifіkuyut auf takі Gruppen: SIROVINA; osnovnі materіali; komplektuyuchі virobi; dopomіzhnі materіali; palivo.

Rіznі der Niederlassung promislovostі zastosovuyut rіznі materіali für vigotovlennya vіdpovіdnoї produktsії. In mashinobuduvannі zu großen materіalіv vіdnosyat Metall, das INSHI materіali, s yakih vigotovlyayutsya detalі verstatіv auf tkatskіy fabritsі - Garn auf shveynіy fabritsі - tkanini Toscho. Bei der kutanen virobnitstvі vikoristovuєtsya dosit breit perelіk dopomіzhnih materіalіv. Nalezhnіst sirovini abo materіalu zu tієї chi іnshoї Ablagerungen od Produkt, scho s vigotovlyaєtsya sie Groupies.

Vor allem Methan budyakoї resursnoї strategії polyagaє in der Tat Bewohner, urahuvavshi OAO Alle vimogi Grocery i funktsіonalnih strategіy, zabezpechiti pіdpriєmstvo sirovinoyu, materіalami, Kraftstoff, zapchastinami, obladnannyam, Arbeit, fіnansovimi dass іnformatsіynimi Ressourcen.

In den Köpfen pіdvischennya svoєї samostіynostі pіdpriєmstva samі vіdpovіdayut für neobhіdny perelіk, Menge, die resursіv, potrіbnih für priskorenogo Übergang yakіst zu novі Vidi produktsії, znyattya s virobnitstva zastarіloї und takozh für vіdpovіdnogo rozvitku (skorochennya) okremih funktsіonalnih pіdsistem pіdpriєmstva. Zgіdno s CIM pіdpriєmstvo viznachaє perspektivnі genau die Ressourcen benötigen und takozh kommen in schodo peredbachaє neobhіdnі їh zabezpechennya.

Basis für rozrahunkіv erfordern von Yea Ressourcen:

produktovі strategії de viznacheno neobhіdnі Tipi, dass obsyagi virobnitstva produktsії für zapovnennya "strategіchnoї clearing";

funktsіonalnі strategії de viznacheno benötigen Ressourcen für stvorennya, pіdtrimki, rozvitku dass skorochennya dіyalnostі okremih funktsіonalnih pіdsistem pіdpriєmstva;

neobhіdny rіven rezervіv für zabezpechennya bezperervnogo funktsіonuvannya pіdpriєmstva;

dass die Prognose analіz tendentsіy stvorennya dass vprovadzhennya doslіdzhen, vіdnosno novih materіalіv, tehnologіy, virobnichih protsesіv und takozh rozvіdki novih pokladіv korisnih Kopalin;

Metodi obgruntuvannya ratsіonalnogo vikoristannya materіalnih resursіv s urahuvannyam Änderungsprotokoll in їhnіy strukturі, zamіni defіtsitnih materіalіv Mensch defіtsitnimi, vikoristannya vnutrіshnіh rezervіv, vtorinnoї sirovini dass vіdhodіv;

obgruntuvannya ratsіonalnih methodischen Normen vikoristannya resursіv dass їh ekonomії.

In zagalnomu viglyadі Ressourcen rozrahuvati materіalnih erforderlich sein können, wie folgt:

P = O H H + Sn - Zo, (3.2)

Auf de - obsyagi virobnitstva Pevnyi Produkt zgіdno s obranoyu produktovotovarnoyu strategієyu;

N - normalisierte priynyatі vitrat sirovini (materіalu) auf odinitsyu produktsії scho zabezpechuyut neobhіdny rіven konkurentospromozhnostі;

Sn - Regulatorische perehіdny virobnichy Marge Produkt für neobhіdny zabezpechennya bezperervnogo virobnitstva;

Zo - ochіkuvany Lager danogo bedeutet das Produkt auf dem Pfeiler geplant perіodu.

Yakscho nemozhlivo obchisliti normalisierte vitrat auf odinitsyu produktsії, Yak in der Regel vikoristovuyut pokazniki vitrat resursіv auf Pevnyi Menge Penny odinits (100, 1000 t i. E.).

Orієntovnu notwendig in materіalnih Ressource geplant perіod mozhna viznachiti skoristavshis Methode dinamіchnih koefіtsієntіv.

PPL = Fr × R × Kn, (3.3)

Fr. de - Faktizität obsyag vitrat materіalіv auf vigotovlennya produktіvanalogіv für poperednіy perіod;

R - koefіtsієnt zrostannya / zmenshennya obsyagu vigotovlennya Produkt die geplante perіodі porіvnyano s poperednіm perіodom;

KH - koefіtsієnt zbіlshennya / znizhennya Standards vitrat auf odinitsyu produktsії, zgіdno s rozroblenimi für tsogo Auskragungen (Abbildung 3.27.) 1.

Für die Ukraine, ekonomіka yakoї harakterizuєtsya Yak nadvitratna, Duzhe abgelaufen Je ostannіy koefіtsієnt, yaky, s der einen Seite, pіdvischuє "vihіd" Fertigprodukt odinitsі sirovini s und s іnshogo - stimulyuє rozvitok i vprovadzhennya dosyagnen NTP in virobnitstvo. Nayvazhlivіshimi Ansichten resursіv, vіdnosno yakih nasampered slіd peredbachati strategіyu їh ekonomії (Abb. 3.27), Je energetichnі dass INSHI іmportnі Ressourcen. Kutane pіdpriєmstvo Got zdіysnyuvati doslіdzhennya schodo vprovadzhennya іmport ozamіnnih resursіv, SSMSC zmenshuyut zalezhnіst od zovnіshnіh Jerel postachannya, ekonomlyat Toscho Währung. Priymayuchi rіshennya schodo zmіstu Ressource strategіy, potrіbno vrahovuvati Schlitz th dostupnіst resursіv, die Werte für virobnitstva (Abb. 3.28) їh.

Fig. 3.27. Osnovnі napryamki ekonomії materіalnih resursіv i їhnіy vpliv auf zmіst Ressource strategіy

Fig. 3.28. Matrix "znachuschіst Ressource - Ressource dostupnіst"

Was bedeutet, dass vpliv resursіv auf efektivnіst Roboter pіdpriєmstva viznachayutsya Rolle, Yak vіdіgraє dass chi Inshyj Ressource für dosyagnennya tsіley pіdpriєmstva (napriklad, Naphtha für naftopererobnogo Pflanze, katalіzatori für hіmіchnogo virobnitstva) mozhlivostyami Yogo zamіni, rіvnem vplivu tsіn okremih resursіv auf pokazniki Roboter pіdpriєmstva efektivnostі. Dostupnіst resursіv Mauger Buti von їhnyu unіkalnіst gekennzeichnet und takozh durch skladnіst postachannya. Rіven skladnostі otsіnyuєtsya in seiner Chergas durch іmovіrnіst vplivu pіdpriєmstvaspozhivacha auf svoїh postachalnikіv: cpm vischy rіven vplivu (napriklad durch vertikale іntegratsіyu "zurück"), Tim menshі skladnostі in postachannі.

Prozess zabezpechennya materіalnosirovinnimi Ressourcen können für Relief Sistemi sprostiti organіzatsіynih, ekonomіchnih i tehnіchnih zahodіv durch SSMSC vіdbuvaєtsya vzaєmozv'yazok Ressource strategіy ihn mіzh und takozh s so funktsіonalnimi strategіyami: Marketing strategієyu - durch Poshuk i rozvitok ZSR, strategієyu Naukova doslіdzhen die rozrobok - durch rozrobku vіdpovіdnih metodіv vzaєmozamіni resursіv Toscho. Analіz i planuvannya alternative resursіv zdіysnyuyut so Yak i "Portfolio" analіz i planuvannya produktovotovarnih strategіy.

Okrema Problem schodo zabezpechennya virobnitstva materіalnosirovinnimi Ressourcen - tse stvorennya zapasіv. In іdealnomu vipadku, wenn postachannya vіdbuvaєtsya synchron für vsіma Hallen, obsyagi resursіv, SSMSC schodenno otrimuє pіdpriєmstvo vіdpovіdayut programі Dobova produktsії Key-Infrastruktur. Die Vorräte mozhut Null dorіvnyuvati. Yakscho nicht Ressource vіdpovіdayut nayavnim, dotsіlnim, Je Pevnyi strahuvannya in viglyadі "Puffer zapasіv" SSMSC kompensuyut nedolіki in postachannі erfordern. Tse vіdbivaє tіsny Handyempfang Ressourcen strategіy dieser funktsії postachannya Yak dіyalnostі s organіzatsії vikonannya Ressource strategіy (vklyuchayuchi upravlіnnya Reserven skladskogo Gospodarstwa, INSHI funktsіonalnі sphärischen logіstiki).

Die Vorräte stosuyutsya nicht "vhіdnih" potokіv pіdpriєmstva Entbehrung, stinken Yea Dämpfer mіzh postachannyam, virobnitstvom, prosuvannya System, rozpodіlu dieser realіzatsії. Tom in sistemі upravlіnnya pіdpriєmstvom viokremlyuєtsya Schlitz th funktsіya skladskogo Gospodarstwa, Yak stosuєtsya rozmіschennya dieser vikoristannya skladіv, Systeme zberіgannya sirovini, materіalіv, napіvfabrikatіv, vnutrіshnogo transportuvannya, Kontrolle der Qualität materіalіv Toscho.

Fallow od Georeferenzierung, rolі, rіvnya peretvoren in zabezpechennі und takozh s urahuvannyam sub'єktivnih faktorіv kann zastosovuvati rіznі pіdhodi zu zmіstu Ressource strategіy:

für Haut Geist sirovini abo materіalu rozroblyati okremu Ressource strategіyu;

formuvati strategіyu für Gruppen materіalіv abo sirovini;

rozroblyati Integrierten Ressourcen strategіyu für vsogo pіdpriєmstva.

W metoyu bezperervnogo zabezpechennya von Unternehmen sirovinoyu, materіalami, Kraftstoff, die materіalnosirovinnimi Ressourcen іnshimi planuєtsya Pevnyi obsyag Werwolf koshtіv, SSMSC skladayutsya іz zasobіv, vkladenih den Fonds obіgu (tovarnі Aktien groshovі Ressourcen neobhіdnі für zabezpechennya bezperervnogo obіgu tovarіv, ein paar Cent von rozrahunkah s postachalnikami) sie Pennies vkladenih in obіgovі Costa (Verpackung, materіali für gospodarskih verlangen, dass malotsіnnі shvidkoznoshuvanі Objekte, palivo, vitrati maybutnіh perіodіv). Richtige organіzatsіya obіgu Werwolf koshtіv mozhliva von Köpfen vrahuvannya zv'yazkіv strategіy materіalnih i fіnansovih resursіv.

Tehnіka dieser tehnologіya

Produktovі strategії viznachayut scho SAME peredbachaєtsya vigotovlyati auf pіdpriєmstvі. Pong Gut viznachayut galuzevu prinalezhnіst pіdpriєmstva, zadayut vimogi zu tehnіki i tehnologії vigotovlennya produktsії Pevnyi Typ. Otzhe, Menge, Struktur ist die Vidi obladnannya th ustatkuvannya viznachayutsya galuzzyu, produktsієyu, peredbachenoyu zu vigotovlennya Lebensmittel strategіyami und takozh tehnologієyu pererobki resursіv Goten produktsіyu.

Pіdpriєmstva für viznachennya mozhlivostey zabezpechennya tehnіkoyu dass tehnologієyu naychastіshe vikoristovuyut їhnyu vartіsnu Form - osnovnі Fonds (i Je Handyempfang in tsіlomu іnvestitsіynimi strategіyami s). In praktitsі oblіku virobnichі Fondi podіlyayutsya auf budіvlі, sporudi, Macht ustatkuvannya, Transfer obladnannya, robochі mehanіzmi dass aparata, іnstrumenti i priladdya, gospodarsky іnventar, Transport - vіdnosno yakih priymayutsya rіshennya über napryamki vikoristannya koshtіv.

Існує тісний зв'язок між забезпеченням технікою та виробничими стратегіями. Так, потреби в окремих видах обладнання, машинах і механізмах у натуральному вираженні визначаються окремо:

для капітального будівництва та реконструкції підприємства;

заміни застарілого обладнання на основному, допоміжному та обслуговуючому виробництві;

комплектації продукції машинобудування;

науководослідних робіт тощо.

Потреба в машинах та обладнанні залежить від:

обсягів запланованих робіт (згідно з продуктовотоварними стратегіями);

комплектації обладнання згідно з планом;

створення комплексів машин;

створення або реконструкції виробництва, розширення діючих потужностей;

заміни обладнання відповідно до нової технології на основі наукових досліджень і розробок;

темпів розвитку виробництва.

Потребу в обладнанні для розширення підприємства згідно з визначеними темпами приросту обсягів виробництва (виконання планових обсягів робіт) можна визначити за такою формулою:

де Нв — норма часу на виготовлення одиниці продукції (виконання одиниці робіт);

Опл — плановий обсяг виробництва;

Чд — число днів у плановому періоді;

С — число змін роботи у плановому періоді;

Д — тривалість робочої зміни;

Кв — коефіцієнт використання обладнання з урахуванням ремонту та налагодження;

Квн — середній коефіцієнт виконання норм.

Від числа, розрахованого за формулою, віднімається кількість наявного обладнання, що дає змогу приймати рішення про закупівлю (при позитивному результаті) або про продаж (при від'ємному значенні) обладнання або інших технічних засобах. Розрахунок можна проводити по окремих видах обладнання та загалом по обладнанню.

Наявні техніка та технологія можуть відігравати подвійну роль:

1) у разі їх технічної відсталості — обмеження подальшого розвитку підприємства;

2) у разі їх прогресивності — конкурентної переваги.

Залежно від ситуації підприємство обирає різні за змістом і розмахом змін стратегії щодо технічного переоснащення, де важливу роль відіграють витрати конверсії, а також можливості підприємства до самоінвестування та залучення інвестицій із зовнішнього середовища.

Трудові ресурси

Безумовним фактором забезпечення функціонування будьякого підприємства є залучення персоналу з певними кількісними, структурними та якісними характеристиками. З розвитком суспільства людський фактор набуває все більшого значення внаслідок зростання загального рівня освіти та культури, а також вимог людей щодо умов життя та праці. Це потребує нових підходів до управління загалом і створення нових важелів управління персоналом зокрема.

Зміст управління трудовими ресурсам и залежить від обраної концепції, що відбиває ставлення до персоналу:

теорії людських (трудових) ресурсів;

теорії людського капіталу.

Теорія людських (трудових) ресурсів базується на твердженні, що працівник — такий самий фактор виробництва, як і решта ресурсів. У ранніх теоріях управління (у класичній та ранній адміністративній) вважалося, що ставитися до персоналу та керувати ним можна так само, як і іншими виробничими ресурсами, використовуючи ті самі інструменти та методи. Ринок праці надає підприємцеві можливості наймати потрібну кількість персоналу необхідної кваліфікації. А надлишок трудових ресурсів через безробіття доводить, що зробити це не дуже важко. Конкуренція між робітниками за престижну працю перекладає тягар з підготовки та перепідготовки кадрів на їхні власні плечі.

Але людина — це не лише «носій праці». Результати дослідження ролі та значення персоналу навіть у високотехнологічних, роботизованих виробництвах доводять, що додана вартість створюється насамперед людьми. У виробничому потенціалі трудові ресурси — найбільш активний фактор, який дає змогу йому (потенціалу) адаптуватися до змін і розвиватися. З іншими ресурсами персонал об'єднує те, що він має відповідати вимогам тих напрямків діяльності, які має та планує до освоєння підприємство.

Трудові ресурси — поняття дуже складне; воно охоплює різноманітні групи працівників незалежно від їхньої ролі в процесі виробництва, від функцій, які вони виконують, кваліфікаційного складу тощо. Вимоги, що висуваються до кожної з груп робітників — різні, тому при забезпеченні підприємства трудовими ресурсами застосовується диференційований підхід.

Fig. 3.29

Для правильного визначення підходу до формування кадрової складової виробничого потенціалу застосовують різні групування персоналу підприємства.

Щодо ролі у виробництві виокремлюють промислововиробничий та невиробничий персонал. В основу такого поділу покладено об'єкти їхньої праці, а не функції. Промислововиробничий персо

нал — це працівники, зайняті безпосередньо у виробництві продукції, а також у підрозділах обслуговування. Непромисловий персонал — це робітники, безпосередньо не пов'язані з виготовленням продукції, тобто робітникиремонтники будівель і споруд, працівники наукових лабораторій, навчальних підрозділів, соціальних закладів тощо.

Такий поділ до деякої міри умовний (наприклад, наукові підрозділи — це могутня виробнича підсистема, спрямована в майбутнє), однак вона дає змогу забезпечити виробництво кадрами. Склад кадрів — носіїв праці — розглядається при цьому деперсоніфіковано, за категоріями та групами робітників у розрізі їхніх спеціальностей та кваліфікації.

Специфіка трудових ресурсів полягає в тому, що забезпечення ними підприємства пов'язано з роботою з конкретними особами, які мають не лише професійнокваліфікаційні характеристики, а й досвід, рівень культури, виховання, статевовікові відмінності.

Крім того, будьякі зміни на підприємстві зумовлюють зміни вимог до персоналу, тому не треба сподіватися на те, що можна вдовольнити потреби підприємства в трудових ресурсах один раз і назавжди. Необхідно постійно вивчати потреби у персоналі та можливості їх задоволення.

Необхідні прямі та непрямі витрати (інвестиції) у відповідні заохочення персоналу для забезпечення ефективного функціонування підприємства постійно зростають і включають в себе:

заробітну плату, витрати на соціальні потреби (соціальне страхування та пенсійне забезпечення);

витрати на пошук, найм і підготовку (перепідготовку) працівників, які тим вищі, чим кваліфікованіші кадри потрібні для здійснення процесу виробництва та управління;

витрати на створення робочих місць з певними умовами праці, обладнанням, що постійно вдосконалюється з розвитком науковотехнічного прогресу та міжнародної конкуренції.

Залежно від галузі економіки витрати на персонал становлять від 20 до 80 % доданої вартості; ця частка з прийняттям відповідних законів щодо соціального захисту населення в країнах із соціально орієнтованою ринковою економікою, постійно підвищується, стає майже нечутливою до змін кон'юнктури на ринку праці. Усе це створює певні умови, в яких кожне підприємство розробляє свої стратегії щодо трудових ресурсів, які дуже тісно пов'язані з фінансовими, інформаційними і функціональними стратегіями (рис. 3.30).

Наведемо приклади стратегій відносно трудових ресурсів (персоналстратегія). Варто зазначити, що західна практика стратегічного управління свідчить, що більшість, але не всі (!) підприємства розробляють стратегії відносно трудових ресурсів, чого не можна сказати про східні (японські та корейські) фірми, де personnelstrategy — одна з головних.

Стратегія відносно трудових ресурсів або персоналу передбачає добір, заміщення, закріплення, просування, навчання, перекваліфікацію, оцінку, звільнення кадрів тощо.

Треба виокремити стратегії відносно організації та оплати праці, які якнайтісніше пов'язані з трудовим законодавством і діяльністю профспілок. Варто зазначити, що кожне підприємство намагається під час укладання трудових угод створити умови для найефективнішого використання трудових ресурсів для роботи «за покликанням», а не для фінансування вільного часу своїх працівників.

Іноді, вже у відповідних планах або програмах, виділяється підрозділ «трудові відносини», в якому відбито встановлені внаслідок переговорів з профспілками та держорганами основні орієнтири кадрової політики підприємства.

Фінансові ресурси

Розглянуті групи ресурсів потрібні для аналізу та розробки заходів щодо забезпечення ними підприємств. Практика діяльності українських підприємств свідчить, що ресурси, які мають матеріальну форму, як правило, знаходяться у центрі уваги керівників. Але неврахування таких специфічних ресурсів, як фінанси, інформація та енергія при визначенні ресурсного забезпечення підприємства, має суто практичні наслідки: призводить до однобічного, ресурсомісткого розвитку підприємства, що значною мірою визначає стратегію його екстенсивного, витратного розвитку, означає втрату його конкурентоспроможності.

Fig. 3.25 фінансові та інформаційні ресурси займають центральне місце, оскільки пов'язують інші ресурси і до деякої міри можуть їх заміняти. Таку роль відіграють переважно фінансові ресурси, тому стратегії відносно них треба дуже обгрунтовано розробляти.

Створюючи фінансові стратегії, підприємства стикаються з протиріччям у розумінні їх місця в «стратегічному наборі»:

1) з погляду власників, фінансові стратегії — основні, оскільки мають забезпечувати їхній добробут. Головне для власників — нагромадження доходів і прибутків для виплати дивідендів акціонерам, зниження ризику та підвищення доходності підприємства. Орієнтація при цьому (наприклад, у акціонерів) на короткострокову прибутковість, яка дає «швидкі гроші»;

2) з погляду керівників і працівників підприємства, головне — це подальше функціонування підприємства, тому фінансові стратегії належать до ресурсних і відіграють роль засобів у реалізації інших стратегій та розвитку підприємства взагалі, визначають можливості самоінвестування тощо.

Крім того, фінансові стратегії нерідко вступають у протиріччя з загальними та продуктовими стратегіями. Наприклад, зміцнення конкурентної позиції на ринку по конкретному товару потребує додаткових інвестицій (витрат), а поточні фінансові показники при цьому можуть погіршитись.

Керівництву підприємства треба постійно балансувати між коротко та довгостроковими ефектами використання фінансових ресурсів, тому певні протиріччя спостерігаються і в стандартних фінансових цілях і стратегіях:

збільшення внутрішньої варто сті капіталу (для АТ — акціонерного);

досягнення високих темпів зростання доходів і дивідендів на одну просту акцію;

скорочення зовнішніх джерел фінансування (тобто покращення співвідношення власного та позичкового капіталу) тощо;

вдосконалення структури капіталу фірми (співвідношення між основним та оборотним капіталом).

Фінансові ресурси, їхні обсяги та джерела формування є фундаментом виконання всіх інших елементів «стратегічного набору». Так, закупівля ресурсів інших типів залежить від наявності певних обсягів грошових ресурсів, можливостей їхнього використання.

Джерелами формування фінансових ресурсів є власні джерела (прибуток, амортизація, випуск нових акцій, реалізація / вилучення основних фондів тощо) і позичкові (нові боргові зобов'язання у вигляді довго та короткострокових кредитів, застав, векселів тощо). Окремими джерелами можуть бути пряме бюджетне фінансування, благодійна допомога. Основою для визначення джерел фінансування є звіт про грошові надходження.

Стратегіями використання фінансових ресурсів можуть бути:

капітальні вкладення у «цільові ринки» (забезпечення маркетингових стратегій): географічні; певного товару;

інвестування в реальний основний капітал (забезпечення виробничих стратегій): для створення (придбання) нових потужностей; для модернізації виробництва; на придбання устаткування, інструментів і приладів; в акції;

зменшення/збільшення оборотного капіталу в результаті стратегічних вкладень;

інвестиції, пов'язані з розвитком окремих підсистем підприємства: НДР; маркетингу; систем управління та ін.

Іншим напрямком використання фінансових ресурсів є виплата дивідендів, погашення дебіторської заборгованості, формування стратегічних фондів.

Необхідність існування стратегічних (страхових, ризикових) фондів зумовлена імовірнісними розрахунками майбутніх надходжень, витрат, ризиком роботи в несталому оточуючому середовищі. Досвід роботи західних корпорацій свідчить про необхідність формування певної структури стратегічних фондів:

фондів загального корпоративного рівня;

окремих (пов'язаних із загальними) фондів автономних організаційних утворень (у вигляді «стратегічних господарських центрів» («центрів інвестицій та прибутків» та ін.);

спеціальних фондів для формування ресурсних і функціональних потенціалів (останні можуть існувати у вигляді довгострокових спеціальних інвестиційних проектів та програм).

Обсяг робіт для різних напрямків зумовлюються фінансовими можливостями підприємства, оскільки вони мають найвищий рівень взаємозамінності з різними частинами функціонального та ресурсного потенціалу підприємства. Найтіснішим є зв'язок фінансів з іншими ресурсними стратегіями (рис. 3.31).

Fig. 3.31. Стратегії ресурсного забезпечення залежно від фази життєвого циклу продукту

Розподіл ресурсів розкриває пріоритетність у розвитку окремих напрямків діяльності: важливіші, з погляду керівників, виділяються всі необхідні ресурси (насамперед фінансові). Керівники приймають рішення, наприклад, про пріоритетне інвестування в новий напрямок діяльності за рахунок зменшення інвестицій у вже освоєні.

Стратегії на перших етапах освоєння стратегічного управління розглядались як способи розподілу ресурсів, тому досить багато уваги і тепер приділяється розробці моделей підтримки прийняття рішень щодо розподілу ресурсів.

В умовах стабільного попиту та наявного виробничого процесу, що перебуває на перших етапах свого «життєвого циклу», можуть використовуватись імітаційні моделі руху ресурсів залежно від змін в обсягах виробництва, структури номенклатури та асортименту продукції, що випускається. Світовий та вітчизняний досвід довів ефективність застосування багатокритеріальних оптимізаційних задач постачання та розподілу ресурсів між різними напрямками діяльності, обгрунтування рівня забезпечення виробництва різними ресурсами залежно від ступеня освоєння нових видів виробів (наприклад, установочної партії або серії) тощо.

У західній практиці при розподілі інвестицій між різними проектами найчастіше використовують підхід, розроблений у фірмі «Дюпон» на основі показника ROA (returnonassets):

де NP — чистий прибуток після оподаткування; AS — активи; S — обсяги продажу; C — витрати; T — податки.

У формулі (3.5) складова визначає оборотність активів, які поділяють на ті, що легко реалізуються , і ті, що повільно обертаються . Це привертає увагу до структури активів і капіталу взагалі, норми прибутковості як бази для руху до самоокупності.

Структура капіталу фірми (співвідношення основного, оборотного та позичкового капіталів), як зазначалося, може бути головним стратегічним орієнтиром. Шведська консультаційна фірма «Майсігма» [13] розробила модель, що дістала назву «Графік прибутковості «Майсігми», який демонструє, як річна норма прибутковості може бути збільшена завдяки прискоренню обороту капіталу та/або збільшенню норми прибутковості, що реалізується протягом одного обороту (рис. 3.32). Цей графік орієнтує розробників стратегії на одночасне врахування трьох змінних, що визначають рівень прибутковості:

відносне зменшення питомої ваги основного та вкладеного в запаси МТР оборотного капіталу, що веде до прискорення його обороту;

зменшення маси витрат, яке дає змогу підвищувати норму прибутковості;

збільшення норми прибутку через підвищення цін.

Fig. 3.32. Графік прибутковості «Майсігми»

Автори пропонують зменшувати не лише дебіторську заборгованість, що є основним орієнтиром для підприємства, а й оборотний (вкладений у запасах) основний капітал. Крім того, обгрунтована цінова стратегія, пов'язана з установленням найпривабливішого співвідношення в системі «ціна — якість» також дає змогу одержувати додаткові доходи, які дозволять збільшити витрати на підвищення якості.

Фінанси як ресурс дуже тісно пов'язані зі стратегіями ціноутворення. Керівникам підприємства найчастіше доводиться балансувати такі взаємообумовлені види стратегій: загальні — цінові — фінансові (передусім стратегії інвестування). Тут можливі такі співвідношення:

максимальні обсяги продажу типової продукції (лідирування за рахунок зниження витрат) ® зниження цін (за рахунок зменшення собівартості на основі низьких питомих витрат) ® зростання прибутків за рахунок розширення масштабів виробництва (нагромадження власних коштів для самоінвестування);

Така «зв'язка» стратегій можлива за таких умов:

наявності порівнянної якості при менших витратах і (на їх основі) цінах, що сприяють інтенсивній реалізації великих обсягів;

«стійкого» іміджу фірми як надійного виробника;

досить місткого ринку, що дає змогу завантажувати виробничі потужності;

випуску високоякісної продукції «під замовника» (стратегія диференціації) — гнучкі або ціни «престижу» («під споживачів», які належать до різних груп) — висока прибутковість і стабільний розвиток за рахунок реінвестування.

Будьяка система стратегій потребує обгрунтування потрібних і можливих інвестицій для їхнього виконання, тому зміст фінансових стратегій передбачатиме, зокрема:

створення, розгортання та управління активами;

використання та закріплення капіталу у виробничому функціонуванні;

розробку заходів щодо якнайбільшого самозростання капіталу.

Загалом розробка та здійснення фінансових стратегій — це узгодження фінансових потоків між стратегіями, що створюють прибутки, та тими, які потребують додаткових вкладень у вигляді інвестицій. Тому всі стратегії у «стратегічному наборі» мають фінансовоекономічні характеристики, передусім — очікувані результати та витрати, дисконтовані з урахуванням змін у зовнішньому середовищі (насамперед на рівень інфляції). Найчастіше показниками, що характеризують стратегії, є: прибуток, максимальна ринкова вартість активів, ROA, рух готівки, чиста дисконтована вартість (NPV), внутрішня норма доходності, термін окупності тощо.

З метою досягнення високих показників потрібно формувати систему управління фінансами підприємства, яка б забезпечувала здійснення фінансових ресурсних стратегій та функціонування підприємства в ринковому середовищі.

Інформаційні ресурси

Дуже специфічним ресурсом сучасного виробництва стає інформація, що є умовою та елементом будьякої виробничої діяльності. Високими темпами розвиваються ринки інформаційних ресурсів. Все більше місця в діяльності людей займають інформаційні технології, Internet. Інформація нині використовується для заміщення живої праці, сировини та енергії, стає необхідним елементом у формуванні доданої вартості продукції (рис. 3.33) [18].

Суцільні стрілки всередині матриці відбивають історичні тенденції розвитку продуктів. Перехід від індивідуального до серійного, а потім і масового виробництва (стрілка в ® а) супроводжується механізацією та автоматизацією і обов'язковою в цих умовах стандартизацією продукції. Лише останніми роками відбулося поєднання автоматизації виробництва з ЕОМ з метою досягнення його гнучкості, що супроводжувалося підвищенням «інформатизації» виробничих процесів і продукції. Тепер на високотехнологічних фірмах поєднуються переваги великомасштабного виробництва (за винятком рівня витрат) та індивідуальних потреб споживачів (наприклад, виготовлення автомобілів на замовлення).

Fig. 3.33. Залежність інформаційного вмісту продукції та рівня доданої вартості

Нині продукцію розрізняють за рівнем її інформаційного вмісту: інформація створює додану вартість більш інтенсивно, ніж інші складові. Інформація як важлива складова продукції стала правилом, а не винятком і поширюється поступово майже на всі галузі економіки. Однак варто зазначити, що існують деякі базові галузі промисловості, де матеріальні складові й надалі переважатимуть всі інші компоненти.

Інформація нині стає новим джерелом доданої вартості, невід'ємною складовою виробничого потенціалу підприємства, оскільки існує та впроваджується у вигляді результатів наукових розробок, проектів і конструкторських рішень, а також у вигляді знань, навичок і досвіду персоналу підприємства. Інформація як ресурс має найбільшу цінність у такому вигляді:

даних про ринки збуту, потреби та іншої маркетингової інформації;

науковотехнічних розробок нових продуктів, матеріалів, технологій тощо;

методик сучасних форм і методів планування, контролю, аналізу тощо;

розробок відносно організації виробництва, праці та управління;

пакетів програм для обробки економічної, науковотехнічної, соціальнополітичної інформації, для підтримки системи прийняття рішень на виробництві;

документів (законів, інструкцій тощо), які регулюють діяльність підприємства та його зв'язки із середовищем;

банки даних і знань загального та спеціального спрямування тощо.

Як зазначалося, особливе місце у виробництві належить трудовим ресурсам, що є носіями специфічної інформації — знань, навичок і досвіду. Наявність чи відсутність необхідної для даного виробництва інформації у конкретного індивіда визначає його цінність для підприємства; на таких засадах добирають працівників.

Інформацію не можна віднести до жодної зі звичних груп матеріальних ресурсів, однак без неї неможливо поєднати всі ресурси в систему певного типу з характерними ознаками — виробниче підприємство конкретної галузі, наукову організацію чи державну установу, — що різняться комбінацією ресурсів.

Інформація регулює споживання ресурсів, заміну одних іншими, а також їх економію, оскільки містить передовий досвід функціонування процвітаючих підприємств. Інформаційні ресурси стратегії все більше відіграють вирішальну роль у підвищенні конкурентоспроможності підприємств.

Енергетичні ресурси

Окремо треба розглянути енергетичні ресурси. Поперше, це пов'язано з тим, що для економіки України та для кожного підприємства вони є лімітуючим чинником і їхнє забезпечення та використання пов'язані з певними труднощами. Подруге, енергія в сучасному виробництві все частіше відіграє роль знаряддя праці, безпосередньо впливаючи на предмет праці, перетворюючи його в кінцеву продукцію. Ще в ХІХ ст. російський вчений С.Подолянський зазначав, що мірою виробничих можливостей суспільства може бути його енергетичний бюджет. Більшість підприємств України змушені зараз ретельно досліджувати енергомісткість власного виробництва, щоб скласти свій оптимальний енергетичний бюджет у межах існуючих обмежень.

Властивості енергії як ресурсу полягають у тому, що енергія легко трансформується з одного виду в інший. Це дає змогу пристосувати її до всіх особливостей виробництва всередині підприємства за рахунок використання супутнього технологічним процесам тепла, вторинних ресурсів, утилізації відходів тощо.

Потреба забезпечення достатнього обсягу енергії пояснюється ще й тим, що вона певною мірою є взаємозамінною з іншими ресурсами. Так, збільшення витрат енергії може пояснюватися не лише відсутністю її економії, а й процесом заміщення живої праці машинною.

Споживання енергії в матеріальному виробництві обернено пропорційне витратам робочої сили.

Стратегії стосовно енергетичних ресурсів пронизують усю виробничу діяльність держави, починаючи з міжурядових домовленостей, стратегій енергопостачання окремих регіонів галузей, підприємств і відомств. Вони мають форму енергетичних програм і повинні забезпечити взаємозв'язок і взаємопогодженість дій різних суб'єктів господарювання. Розробка та впровадження ресурсних енергетичних стратегій, виходячи зі специфічних особливостей енергопостачання в Україні, має специфічні особливості, які полягають у необхідності врахування кожним підприємством державної політики у цій сфері. Енергетичний ринок України у тому вигляді, в якому він нині існує, — не ефективний, не прозорий і потребує від кожного підприємства ретельної уваги. Основний його недолік — відсутність урахування інтересів виробників при формуванні потоків і взаємовідносин між виробниками, постачальниками та споживачами, що призводить до дефіциту енергії та боргів за її постачання.