Haupt- Wirtschaft Ekonomіka zarubіzhnih kraїn - Fіlіpenko A. S.

Ekonomіka zarubіzhnih kraїn - Fіlіpenko A. S.

KAPITEL 13 Latinska AMERICA

AMERICA Latinska die ich SVІTOVE Gospodarstwa

Auf rubezhі XIX i XX Jahrhunderts. vchenі i polіtiki Kontinent Plekan nadіyu scho XX Jahrhunderts. Lager stolіttyam Latinskoї Amerika, Yak skoristaєtsya svoїm Chance i posyade gіdne Lage in svіtі. XX Jahrhunderts. zavershuєtsya, th suchasnі naukovtsі dieser derzhavnі dіyachі namagayutsya viznachiti, naskіlki spravdivsya ein stolіtnoї davnostі Prognose. Wenn rozmaїttі dumok usі konvergierenden auf eine Sache: Latinskіy Ameritsі nalezhit Ort Gerade in svіtovomu gospodarstvі. Kraina tsogo regіonu nabagato ranіshe od іnshih Kräfte "dritte svitu" viyshli auf Way kapіtalіstichnogo rozvitku. In perevazhnіy bіlshostі latinoamerikanskih kraїn rinkovі vіdnosini peretvorilisya auf panіvny sposіb gospodaryuvannya wurde viznachalnimi für natsіonalnoї Wirtschaft. Prote in deyakih Bereichen zberіgayutsya Rudiment bestanden, іsnuє bewertet zalezhnіst od zovnіshnіh faktorіv.

Hoca Latinska Amerika vvazhaєtsya odnієyu s naybіlsh dinamіchno progresuyuchih in ekonomіchnomu vіdnoshennі Chastain "dritte svitu" rozvitok protyagom trivalogo Stunde auf dem Weg "Brach kapіtalіzmu" deformuvav ekonomіku, wodurch bagatoh sotsіalno-ekonomіchnih i polіtichnih superechnostey. Podіbno zu Azії, dass Afrika Latinska Amerika posіdaє Brache, pіdporyadkovane Lage in sistemі mіzhnarodnogo podіlu pratsі, vіdpovіdno gewonnen yakogo alle Schlitz oft Je postachalnikom prodovolcho-sirovinnih tovarіv für Promyslova rozvinutih Kräfte Rink zbutu gotovoї produktsії ostannіmi, Umfang pributkovogo rozmіschennya kapіtalіv.

Über Tse svіdchit der Tatsache, scho für stolіttya nadіy i spodіvan, spovnenih Borotba, die für diesen polіtichnoї ekonomіchnoї Nezalezhnosti, kraїnam Latinskoї Amerika nicht weg pozbutisya von Reis genehmigt wurden, Yak zagalna vіdnosna vіdstalіst in rozvitku Produktivkräfte; slabkіst Naukovo-tehnіchnogo potentsіalu dass gliboka zalezhnіst od іmportu dosyagnen STR; Ekonomichna th tehnologіchna zalezhnіst; nerіvnopravnіst bei WFP; vtrata kapіtalіv in rezultatі neekvіvalentnogo obmіnu, nerіvnopravnoї torgіvlі, vivozu pributkіv i vіdsotkіv Toscho; Permanent ERHÖHUNG fіnansova zaborgovanіst dass іn. Für rіvnem rozvitku suspіlnogo virobnitstva, rіvnem produktivnostі pratsі, obsyagom natsіonalnogo Bruttoprodukt pro Kopf latinoamerikanskі Kraina th dosі eindeutig postupayutsya vor ekonomіchno rozvinutimi kraїnami.

Kraina Latinskoї Amerika - und tse 33 suverennі Kräfte, die deyakі zalezhnі teritorії - harakterizuyutsya Pevnyi spіlnoyu іstorichnoyu doleyu, blizkіstyu mov i Kultur, scho nicht Mauger nicht vplivati ​​auf spіlnіst bagatoh Abbildung їhnogo Suchasnyj sotsіalno-ekonomіchnogo rozvitku. Das habe ich noch Kraina regіonu іstotno rіznyatsya für rіvnem ekonomіchnogo rozvitku, ekonomіchnim i tehnіchnim potentsіalom. Krіm von Gestank pomіtno vіdrіznyayutsya ein od odnoї prirodnicho-geografіchnimi Köpfen chiselnіstyu Bevölkerung rozvitku Insbesondere scho іstorichno skladalisya und takozh Vor allem die Aufnahme in WFP, dass niedrige іnshih faktorіv.

Ekonomіka Latinskoї Amerika harakterizuєtsya nerіvnomіrnim rozmіschennyam Produktivkräfte einstelligen strokatіstyu in rіvnyah i Raten zrostannya, velicheznoyu kontsentratsієyu gospodarskoї dіyalnostі in nebagatoh Promyslova Zentren. Priblizno tretina Promyslova potentsіalu regіonu skontsentrovana in Bereichen troh mіst-gіgantіv: Mehіko, Sao Paulo, Buenos Aires. Sche vischy rіven takoї kontsentratsії in okremih kraїnah: 65% promislovoї produktsії Argentini viroblyaєtsya rayonі im Großen Buenos Aires, dass Rosarіo; 80% promislovoї produktsії Brazilії pripadaє auf trikutnik Sao Paulo - Belo Orіzontі - Rіo de Janeiro; 75% Promyslova virobnitstva zoseredzheno Uruguay in Montevideo. Velicheznі disproportsії іsnuyut in rozpodіlі mіzh teritorіyami kraїn energopostachannya, shoseynih dorіg i zalіznits, zasobіv zv'yazku Toscho.

Prozess іndustrіalіzatsії in Latinskіy Ameritsі, scho eindeutig poshirivsya pіslya Druha svіtovoї vіyni i CCB zumovleny pragnennyam zamіniti іmport tovarіv breit vzhitku mіstsevim virobnitstvom nicht sprichiniv dokorіnnoї perebudovi Struktur des nationalen Gospodarstwa. In rezultatі іndustrіalіzatsії Krise traditsіynoї sotsіalno-ekonomіchnoї Struktur ist Entbehrung nicht nicht bula podolana und bіlshe zagostrilas geschlitzt.

Das habe ich noch іndustrіalіzatsіya dosit vіdchutno vplinula auf rozvitok Economy kraїn Latinskoї Amerika polіpshennya їhnoї rolі, die Georeferenzierung in WFP. Tsei Prozesse nabuv povnoї Sealy in ostannі desyatirіchchya Minuten davor nezvorotnim bіlshostі kraїn regіonu. Vіn zumovleny zagalnim lagerten Economy tsogo regіonu. Creasy, erschüttert scho "eksportnu ekonomіku" latinoamerikanskih kraїn auf dem Pfeiler 50 rokіv i pіznіshe, virazno zeigte nagalnu neobhіdnіst pokіnchiti s odnobіchnoyu, nav'yazanoyu zzovnі Agro-sirovinnoyu spetsіalіzatsієyu, zhittєvu nötig diversifіkatsії Gospodarstwa i stvorennya suchasnoї promislovostі. Abi polіpshiti platіzhny Balance Uryadov bіlshostі latinoamerikanskih kraїn eindeutig pіdvischili Mito, vor allem auf importierte predmetіv spozhivannya und takozh Abstimmen polіtiku zamіni іmportu mіstsevim virobnitstvom.

Die Reformen in den Furchen zdіysnennya іndustrіalіzatsії nicht znyalo gostroti superechnostey ekonomіchnogo rozvitku. Über Tse svіdchit Besonders regіon vazhka für naslіdkami Ekonomichna Krise, scho ohopila 80-Ti Rocky. Für otsіnkami vchenih i fahіvtsіv іz rіznih kraїn Latinskoї Amerika od 1981 r. bіlshіst latinoamerikanskih dieser karibskih kraїn boule vrazhenі naybіlsh glibokoyu i trivaloyu Creasy für ostannі pіvstolіttya. CCB Regression nastіlki vіdchutnim scho s pozitsіy rozvitku bagatoh ekonomіk regіonu 80 Ti Rocky mozhna roztsіniti Yak "vtrachene desyatilіttya". Tse Bula Krise novoї Epoche, Epoche globalnoї vzaєmozalezhnostі, wenn zmіni in einem regіonі svitu neminuche vplivayut auf podії in іnshih regіonah. Für otsіnkami ekspertіv UN pіslyakrizove pozhvavlennya rozvitku yde povіlno. Alle Schlitz zalishayutsya Ziffer zovnіshnya zaborgovanіst i vіdtіk resursіv über die Grenze. Nadto Bagato Stunde zabiraє oborotnostі kapіtalovkladen verarbeitet. Nizkoyu zalishaєtsya kupіvelna spromozhnіst breite Bevölkerung verstv i nestіykimi byudzhetnі Struktur. Obmezhena Freiheit terenі ekonomіchnoї polіtiki, stagnatsіya, іnflyatsіya th zagalne pogіrshennya Köpfe Zhittya svіdchat über trudnoschі in protsesі Struktur peretvoren und takozh über neobhіdnіst trivalogo Stunde für їh zdіysnennya. So war Latinska Amerika in der 90 Ti Rocky eingetragen.

Auf latinoamerikanskomu kontinentі Ekonomichna vzaєmozalezhnіst in der Tatsache, scho manifestiert Sered faktorіv zovnіshnogo Ordnung SSMSC Creasy auf dem Pfeiler 80 rokіv Zooms, Kopf nach rechts vpliv: gliboky tsiklіchny Abschwung in den USA ekonomіtsі dass іnshih visokorozvinutih kraїnah, Masov perekachuvannya pіvnіchnoamerikanskoyu admіnіstratsієyu fіnansovih resursіv іz des cordon in die Vereinigten Staaten, svіtova energetichna Krise, hvilepodіbne zrostannya zovnіshnogo Borg.

Über Glibin ekonomіchnogo Ausfall vnaslіdok Creasy cob 80 rokіv mozhna für solche okremimi danimi zu beurteilen: Wachstum des BIP im Jahr 1980 zrostannya p. Wir haben 5,3% 1981 p geworden. Stahl rіzke upovіlnennya - 0,4%, 1983 p. - Mіnus auf 2,5% sinken. Vor allem in den Krisen bezeichneten Felder sferі nagromadzhennya. Obsyag vnutrіshnіh kapіtalovkladen skorotivs auf 1981 p. 2.2 1.982-10,7 1983 p. - 20,1%. Im Jahr 1980 p kapіtalovkladennya vіdnosno BSP bіlshe haben 26% geworden, und 1985 p. - Mіnus 16%. Podіbny Rückgang sprichinyuє znizhennya tempіv Wachstum in dovgі Propheten. Gleiche über Tse svіdchit dieser Tatsache, scho in Latinskіy Ameritsі pіslya Creasy Pocha weben 80 rokіv, damit ich nicht vіdnovleno rіven virobnitstva BSP pro Kopf 1980 dosyagnuty p. Hoca zagalny obsyag BSP postіyno zrostav, Ale tse zrostannya nicht für das Bevölkerungswachstum in regіonі vstigalo. Pіslyakrizovy Lager Economy nezdatny zabezpechiti Tempi zrostannya BSP SSMSC pіdtrimuvali b virobnitstvo Yogo Pro-Kopf-Bodai auf rіvnі 1980 p. (Grafіk 1).

In povoєnny perіod auf ekonomіchny rozvitok kraїn Latinskoї Amerika іstotno vplinula dіyalnіst auf їhnіh teritorіyah Suchasnyj transnatsіonalnih korporatsіy. Rechts in der Tatsache, scho tsya in den Köpfen novih dіyalnіst arrogant dokorіnnih Änderungsprotokoll: US monopolії dass іnshih rozvinutih kraїn nicht mehr zadovolnyalisya Deprivation torgovelnimi vіdnosinami s Latinskoyu Amerika stinken pragnuli zavoyuvati її rinok "zseredini". Breite rozmahu nabiraє stvorennya mіzhnarodnimi korporatsіyami svoїh fіlіalіv in latinoamerikanskih kraїnah, peredusіm in naybіlsh rozvinutih regіonah.

Mills für 1960 p. Privat Deprivation Scrip US kapіtalovkladen in Latinskіy Ameritsі syagala 9 Milliarden US-Dollar. porіvnyano s 2,7 Milliarden Dollar. auf 1940 p. Und chvert tsієї Sumi fällt auf obrobnu promislovіst scho pratsyuvala hauptsächlich auf zapovnennya vnutrіshnogo Marktanalyse. Zmіna Taktik th aktivіzatsіya dіyalnostі іnozemnogo kapіtalu vіdbuvaєtsya auf tlі rozvitku i zmіtsnennya Souverän Wirtschaft Sektor deyakih latinoamerikanskih kraїnah. Yak pіdpriєmstva in der Regel Staatssektor nasampered naftopererobnі, metalurgіynі, energetichnі, stvoryuyutsya bei podolannі Unterstützung іnozemnogo kapіtalu dass natsіonalnoї torgovelno-pomіschitskoї olіgarhії. Besonders breite rozmahu verarbeitet stvorennya th rozvitku Staatssektor Typisierung in Bolіvії, Gvatemalі, Kolumbії, Venesuelі, Brazilії, Argentinі dass in deyakih іnshih kraїnah de vіn oft suprovodzhuvavsya natsіonalіzatsієyu іnozemnih von Unternehmen, plantatsіy und takozh skhvalennyam zakonіv, vіdpovіdno zu yakih obmezhuvalis i pіdlyagali Suvorov kontrolevі іnozemnі іnvestitsії. Zgoda Tsey verarbeitet nabuv naybіlsh viraznoї Form in ob'єdnanih dіyah kraїn Andskoї Groupies.

Gleiche auf Tsei Stunde pripadaє stvorennya Spoluchenimi Staaten Programm "Union zadlya Progreso" (1961 p.), Butsіmto spryamovanoї auf stvorennya in kraїnah Latinskoї Amerika bagatogaluzevoї Wirtschaft, zdіysnennya іndustrіalіzatsії, Agrar th podatkovoї Reformen und takozh auf deyaku demokratizatsіyu suspіlno-polіtichnogo Zhittya.

Ale, wunderbar rіch, Nezvazhayuchi die offensichtliche zrostannya іnozemnogo Kontrolle obrobnoyu promislovіstyu kraїn Latinskoї Amerika nadhodzhennya novih іnozemnih kapіtalovkladen pomіtno skorochuєtsya. Skupovuvannya natsіonalnih kompanіy dass їh rozshirennya vіdbuvaєtsya für rakhunok velicheznih pributkіv in mіstsevіy valyutі ohne zmіni natsіonalnogo pіdpriєmstva Status. Faktizität tse bedeutete rozvitok Prozesse denatsіonalіzatsії, yaky ohopiv chastkovo pіdpriєmstva Staatssektor deyakih kraїn.

Descho mіnyaєtsya i spryamovanіst kapіtalovkladen, zamіnyuєtsya mіstsevim virobnitstvom іmport predmetіv trivalogo koristuvannya und takozh deyakih vidіv Maschinen, die obladnannya. Іnozemny kapіtal pragne zavolodіti naybіlsh pributkovimi dass dinamіchnimi Galuzo promislovostі solche Yak elektrotehnіchna, radіoelektronna, avtomobіlna, sudnobudіvna, hіmіchna, farmatsevtichna, gumova, Zement ist die іn.

Latinska Amerika i in unserer Stunde prodovzhuє privablyuvati "great kapіtal" in TNK osobі svoїmi nevicherpnimi mozhlivostyami dass Jerel nadpributkіv. In seredinі 80 rokіv іz zagalnoї Sumi Privat kapіtalovkladen rozvinutih kraїn in ekonomіku kraїn scho rozvivayutsya 150 Mrd.., Am Latinsku Amerika klammern 80500000000 Dollar., Abo Ponad 50%. Durch die allgemeine obsyagom іnozemnih іnvestitsіy in rozrahunku Pro-Kopf-Latinska Amerika viperedzhaє Kraina, scho rozvivayutsya, іnshih regіonіv svitu. Іnozemny kapіtal spravlyaє Ziffer vpliv auf formuvannya Strukturierung Economy regіonu in tsіlomu i Yogo okremih kraїn dieser teritorіy. Dosit zgadati Mexiko Lager, wie subregіonu abo, Yak Karibsky Schwimmbad.

Traditsіyno іnozemny kapіtal pragne dringen in der Filiale, kotrі zabezpechuyut naybіlsh visokі pributki, nasampered bei Ti Kraina, de takі sformuvalisya der Niederlassung. Ranіshe Tse boule perevazhno naftovі, gіrnichodobuvnі rozrobki die Gospodarstwa plantatsіyne. In ostannі desyatilіttya іnozemnі korporatsії spryamovuyut svoї kapіtali in der Verteidigung promislovіst die virobnitstva, osnovanі auf novіtnіh dosyagnennyah STR haben. Die I znovu Nun nach perevaga nadaєtsya kraїnam de takі der Niederlassung promislovostі dosyagli Tempel rіvnya rozvitku. Same auf їhnyu chastku pripadaє mayzhe Hälfte Direkt Privat іnvestitsіy, spryamovanih den Kontinent. Diese sama prostezhuєtsya Minuten auf svіtovomu rіvnі. Sered acht kraїn scho rozvivayutsya auf chastku yakih pripadaє mayzhe Hälfte vsіh Direkt Privat іnvestitsіy, Pershe Ort nalezhit Brazilії - 17%, andere Meksitsі - 10%. Bevor tsієї vіsіmki eingehenden takozh Argentinien - Venezuela ist die 4% - 3%.

OSOBLIVOSTІ EKONOMІCHNOGO rozvitku Kontinent

Suchasnyj Gospodarstwa latinoamerikanskih kraїn pritamannі deyakі naybіlsh zagalnі RISS, scho th іstorichno sklalisya prodovzhuyut viznachati ekonomіchne oblichchya regіonu. A s sie - bagatoukladnіst Wirtschaft. In sіlskomu gospodarstvі tsya osoblivіst proyavlyaєtsya in zberezhennі Latifundien, die s pov'yazanih rіznih es dokapіtalіstichnih Agrar vіdnosin bildet. Lachey in Chilі, Panamі dass auf Kubі, chastkovo in Meksitsі lіkvіdovano Latifundien. Krіm hinaus sіlskomu gospodarstvі bagatoh kraїn aktiv rozvivayutsya kapіtalіstichnі virobnichі vіdnosini s pritamannoyu їm Naiman Pratzen, dіyut velikі monopolії. In deyakih kraїnah Ziel kooperativnі die derzhavnі Gospodarstwa.

Pevnyi bagatoukladnіst sposterіgaєtsya i in promislovostі. Mayzhe Hälfte robochoї Sealy regіonu stanovlyat remіsniki, handwerklich robіtniki von Unternehmen in Fabriken kleinsten abo, SSMSC OAO Ständig viroblyayut weniger als 8% vartostі promislovoї produktsії. Sortierung s CIM іsnuyut velikі promislovі pіdpriєmstva scho nalezhat mіstsevomu kapіtalovі, derzhavі die monopolіyam іnozemnim. Digit Pete Wagga arhaїchnih ukladіv in mіstі Minuten auf selі viklyuchaє Pevnyi Chastain Bevölkerung der aktiven Bestands Penny vіdnosin, zvuzhuє vnutrіshnіy rinok, galmuє rozvitok Gospodarstwa.

Sche ein іz zagalnih i bei sutі negativ Abbildung Suchasnyj Gospodarstwa latinoamerikanskih kraїn, yakoї Bhagat іz sie vdaєtsya podolati, polyagaє in monoproduktovostі spetsіalіzatsії. Monopolіya auf dem Boden, dass INSHI prirodnі Ressourcen scho zberіgaєtsya für privіleyovanimi verstvami suspіlstva, obmezheny vnutrіshnіy rinok i oft nedostatnіy rozvitok suchasnoї obrobnoї promislovostі - alle tse іstotnі Faktoren scho sprichinyayut traditsіynu orієntatsіyu natsіonalnih Gospodarstwa auf dem Markt rozvinutih kraїn. Polіtika іnozemnih monopolіy gіpertrofuє Qiu orієntatsіyu in perevazhnіy bіlshostі kraїn zberіgayutsya monokulturnіst in sіlskomu gospodarstvі, die in vidobuvnіy promislovostі monoproduktivnіst. Zvichayno, rozvitok in okremih kraїnah obrobnoї promislovostі in ostannі Rocky descho spriyav podolannyu vuzkoї spetsіalіzatsії. Jedoch kіnets 70 rokіv єdiny Produkt in acht kraїnah i zwei Produkte in acht kraїnah 50 bis 98% eksportu gegeben, aber auf dem Pfeiler 90 rokіv encampment mayzhe nicht zmіnilosya.

Spіlnoyu Probleme für vsіh ohne vinyatku kraїn Latinskoї Amerika (bis rechі, Yak i für kraїn scho rozvivayutsya in іnshih regіonah) zalishaєtsya bereits zgaduvana zalezhnіst od іnozemnogo kapіtalu. Up Legende Varto Deprivation Ihre scho für danimi IWF auf Kraina Latinskoї Amerika auf dem Pfeiler 90 rokіv Blizko 48% usіh direkt zakordonnih іnvestitsіy kraїn scho rozvivayutsya in tsіlomu klammern. Levova gelötet direkt zakordonnih іnvestitsіy nadhodit in Latinsku Amerika іz US - 45% in іnvestitsіy Kraina regіonu, Velikobritanії - mayzhe 19 Yaponії - Ponad 18%. Іndustrіalіzatsіya Beteiligung іnozemnogo kapіtalu Je іstotnoyu Finden Sie unsere Brache Lagern Latinskoї Amerika - Naukova, tehnologіchnogo, Patent lіtsenzіynogo.

GostR zalishaєtsya Problem zovnіshnogo Borg yakoyu takozh zaklopotanі OAO Alle ohne Schuld ku Kraina Latinskoї Amerika. Für Rocky "vtrachenogo desyatilіttya" zovnіshnіy Borg Latinskoї zrіs Amerika od 221 Milliarden Dollar. bei 1980 p. bis 441 Milliarden Dollar. bei 1990 p. Tendentsіya zu Yogo zrostannya zberіgaєtsya, i vzhe 1992 p. zovnіshnіy Borg syagav 459 Milliarden Dollar. (Tabelle. 1). Tyagar Deprivation obslugovuvannya so Borg eindeutig perevischuє ekonomіchnі dass fіnansovі mozhlivostі regіonu:

dostatno skazati scho spіvvіdnoshennya Sumi Splat für Borg sumi eksportnoї viruchki werden 17,6% und in mіzhnarodnіy praktitsі mezheyu fіnansovoї BEZPEKA vvazhaєtsya 10 vіdsotkovy rіven.

Yak zaznachalosya in ekonomіtsі Latinskoї Amerika, vіdmіnu od іnshih regіonіv svitu, dosit silnі pozitsії Got Reigning Sektor. Vor rechі, rozvitok Yogo oft zumovleny nezdatnіstyu natsіonalnogo Privat kapіtalu uspіshno konkuruvati s іnozemnim kapіtalom, zdebіlshogo reprezentovanim TNCs. Tom in okremih vipadkah rozvitok Staatssektor Je єdinoyu wirkliche Macht, zdatnoyu protistoyati mіzhnarodnim monopolіyam. Prote in echten Köpfen Reigning Sektor - yavische superechlive. Rechts in der Tatsache, scho th Charakterwerte funktsіonuvannya Staatssektor ekonomіtsі rіznih kraїn neodnakovі i abgestanden Stunde od spіvvіdnoshennya polіtichnih Kräfte mit ihnen. In deyakih kraїnah Strom kontrolyuє іnfrastrukturu, velikі naftovі, metalurgіynі, hіmіchnі pіdpriєmstva, vodnochase її pozitsії slabkіshі in mashinobuduvannі, elektrotehnіchnіy, radіoelektronnіy die Galuzo scho viznachayut Naukovo-tehnіchny Progression іnshih. Velikі derzhavnі pіdpriєmstva dіyut in metalurgіynіy promislovostі mashinobuduvannі, die in Argentinien, Brazilії, Mexiko. In Argentinі der Staatssektor nalezhat takozh golovnі potuzhnostі m'yasoholodoboynoї promislovostі scho Yea odnієyu s provіdnih Galuzo Economy tsієї Kraina. Je Ziffer chastka amtierende provіdnі in der Filiale Economy kapіtalovkladen dass in іnfrastrukturu. На частку держави припадає від 40 до 50% валових капіталовкладень у Болівії, Перу, Еквадорі, від 30 до 40% - в Колумбії, Уругваї.

Одна з основних особливостей сучасного економічного розвитку регіону полягає в тому, що він продовжує залишатися маргінальною, периферійною частиною світового господарства і, як і раніше, перебуває в багатосторонній залежності від провідних промислових центрів. З одного боку, Латинська Америка має досить сприятливі умови для всебічного економічного розвитку. Вона володіє значними людськими ресурсами. В її розпорядженні величезні масиви родючих земель. Загальна площа сільськогосподарських угідь сягає 1546 млн га, щоправда, землі, які обробляються, становлять лише 8% цієї площі. Надра Латинської Америки багаті на великі запаси різноманітної мінеральної сировини. Це дає змогу регіонові посідати провідне місце у світі за низкою показників: на Латинську Америку припадає від 30 до 50% світового виробництва срібла, сурми, вісмуту, молібдену, міді, залізної руди, олова; від 20 до 30% світового виробництва бокситів, сірки, цинку, марганцю, свинцю; вона посідає помітне місце у виробництві золота, нікелю, хрому, фосфатів, вольфраму тощо. Латинська Америка багата всіма видами енергоносіїв. Деякі країни регіону, зокрема Бразилія, Мексика, Аргентина, за рівнем економічного розвитку можуть бути зараховані до нових індустріальних країн, а за окремими показниками наближаються до високорозвинутих держав світу.

Водночас, з іншого боку, перспективи перетворень, що відбуваються в останні роки і спрямовані на досягнення зрушень на основі більш відкритої й конкурентоздатної участі у світовій економіці, залишаються невизначеними. Це посилюється тим, що питома вага Латинської Америки у світовому господарстві, особливо в промисловому виробництві, все ще набагато нижча за її потенційні можливості.

ГОЛОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

За оцінками експертів ООН, структурна перебудова економіки латиноамериканських країн буде одним із важливіших процесів, що визначатимуть найближчі десять років обличчя континенту. А тому покладаються великі надії на результати глибоких і незворотних структурних змін, які, зрештою, дадуть можливість остаточно вийти з глибокої кризи, що так затягнулася, звичайно, за сприятливих зовнішніх факторів. Ще одним так само важливим процесом вважається зміцнення демократії у переважній більшості латиноамериканських країн. Щодо частки Латинської Америки у світовому господарстві, то за основними показниками 1988 р. вона становила: за ВНП - 6,9%, продукцією сільського господарства - 12,1, продукцією промисловості - 7, експортом - 3,0%. В цілому ж місце Латинської Америки у міжнародному поділі праці визначається здебільшого головними тенденціями розвитку економіки країн регіону.

Одна з таких тенденцій - структурні перетворення в енергетичній галузі як основі виробничої інфраструктури. У XX ст. в Латинській Америці поступово відбувається заміщення й доповнення одного джерела та виду енергії іншим. Теплові електростанції після Першої світової війни стали швидко доповнюватися гідроелектростанціями, потужність яких помітно зросла у 30-ті роки. Саме в цей період частка електроенергії, виробленої на ГЕС, значно виросла і становила 1938 р. 55% у загальному обсязі виробництва електроенергії в регіоні. Вже від 50-х років закладаються основи атомної електроенергетики, а з середини 70-х років починається промислове використання атомного джерела, наприклад, в Аргентині й Мексиці. І хоча питома вага атомної електроенергетики в загальному обсязі виробництва ще незначна - трохи більше одного відсотка, - тенденція до її зростання досить помітна.

Однією з провідних галузей економіки багатьох країн Латинської Америки є гірничовидобувна промисловість. За показником вартості продукції перше місце у 80-ті роки належало Венесуелі - 37%, за нею - Бразилії - 19, Мексиці - 21, Аргентині - 7%. На розвиток гірничовидобувної промисловості великий вплив справила індустріалізація, насамперед створення та розвиток у деяких країнах галузей важкої промисловості і підвищення зовнішнього попиту. В цілому ж гірничовидобувна промисловість розвивається нерівномірно, а її питома вага у промисловому виробництві Латинської Америки тримається на рівні 15- 16%. Особливістю є також залежність гірничовидобувної галузі від іноземного капіталу.

У середині 60-х років монополії США контролювали в Латинській Америці понад 80% видобутку й виробництва міді, марганцю, сірки, графіту, 70% - бокситів і залізної руди, 65% - свинцю та цинку. Відстоюючи свою економічну незалежність, країни Латинської Америки докладають неабияких зусиль для витіснення іноземних монополій та обмеження впливу іноземного капіталу в гірничовидобувній промисловості. "Смуга націоналізацій", яка впродовж десятиліть тягнеться по країнах латиноамериканського континенту у цій галузі і спрямована на збереження й раціональне використання природних багатств, свідчить про те, що цей процес розвивається в умовах гострої конкурентної боротьби між країнами Латинської Америки і розвинутими державами.

Головною сферою матеріального виробництва Латинської Америки стає обробна промисловість. Саме вона вирішальним чином визначає місце регіону в МПП. На Латинську Америку припадає 6,5% виробництва продукції обробної промисловості країн розвинутих і країн, що розвиваються. Порівняно з останніми цей показник сягає майже 45%. Бурхливий розвиток галузей обробної промисловості у Латинській Америці припав на повоєнний період. У 1940 р. її частка у ВНП дорівнювала 14%, у 1975 р. - 20, в даний час визначається 24%.

У повоєнний період майже всі країни Латинської Америки проголосили індустріалізацію своєю офіційною політикою в економічному розвиткові. Основою цієї політики став прискорений розвиток обробної промисловості. У її структурі сталися певні зрушення. Дещо зменшилася питома вага традиційних галузей, таких як харчова, текстильна, швейна, шкіряна, взуттєва, деревообробна, натомість відбувається зростання частки нових, "д инамічних галузей" - металообробної, машинобудування, нафтопереробної, хімічної та ін.

Помітні зміни в галузі обробної промисловості стались у 70-ті роки. В Аргентині, Бразилії, Мексиці виникли нові, сучасні підприємства і промислові комплекси у галузі верстатобудування, автомобіле- та суднобудування, авіаційної й атомної промисловості. Прискореними темпами почала розвиватись обробна промисловість Венесуели, Колумбії, Перу та деяких інших країн. Виникли металообробні, складальні, нафтопереробні підприємства у країнах Центральної Америки й Карибського басейну. Помітно зросли обсяги промислового виробництва. Загальна вартість продукції обробної промисловості регіону в 1975 р. оцінювалась у 60 млрд дол. Виробництво продукції на душу населення у цій галузі зросло із 100 дол. у 1960 р. до 193 дол. у 1975 р. Та, незважаючи на такі солідні (відносно регіональних обсягів) зрушення, економіка регіону ще значно відставала від розвинутого світу. Згаданий показник 1975 р. був у чотири рази нижчий, ніж у Західній Європі - 788 дол. та у вісім разів нижчий за рівень у США й Канаді - 1540 доларів.

І ще одна особливість привертає увагу - контрастність у рівнях розвитку окремих країн. За середніми показниками регіону криється велика різниця між країнами. Досить сказати, що лише на Аргентину, Бразилію та Мексику припадає майже 75% продукції обробної промисловості Латинської Америки в цілому. До того ж внутрішні ціни на продукцію обробної промисловості в регіоні значно вищі за ціни у розвинутих країнах з ринковою економікою. В цілому ж рівень розвитку обробної промисловості в регіоні визначається розвитком цієї галузі в Бразилії, Аргентині, Мексиці, а також у Венесуелі, Колумбії, Чилі та Перу, на які припадає 9/10 продукції обробної промисловості регіону.

Така сама строкатість притаманна й галузевій структурі обробної промисловості в окремих країнах і субрегіонах. В Аргентині, Бразилії, Мексиці вона порівняно диверсифіко-вана: у країнах "великої трійки" є майже всі сучасні галузі і легкої, і важкої промисловості, а чільне місце належить великим виробництвам, на які припадає понад 60% зайнятих і близько 50 відсотків вартості продукції. У Чилі, Колумбії, Венесуелі, Уругваї та Перу на великі виробництва галузі припадає майже 50% зайнятих. У країнах Центральної Америки та Карибського басейну в обробній промисловості переважають галузі з первинної переробки сільськогосподарської сировини. В Болівії, Парагваї, Гаїті як країнах з відсталою структурою обробної промисловості переважають підприємства кустарного типу з виробництва напівфабрикатів та виробів споживчого призначення.

Особливість зовнішньоекономічного аспекту проблеми розвитку обробної промисловості в Латинській Америці полягає в тому, що її структура істотно відрізняється від структури цієї галузі у розвинутих країнах. Якщо в останніх питома вага важкої промисловості вдвічі перевищує частку легкої промисловості, то в Латинській Америці - менше, ніж на третину. До того ж розвиток обробної промисловості, як і економіки в цілому, великою мірою залежить від іноземного капіталу.

Відчутною залишається питома вага сільського господарства в економіці країн Латинської Америки, хоча його частка у ВНП має тенденцію до зниження: в 1960 р. - 16,9%, 1970 р. - 13,8, 1955 р. - 12,0%. Сільське господарство також належить до галузей економіки, що визначають місце Латинської Америки в МПП. Цей регіон вирощує понад 6,5% світового виробництва пшениці, майже 15% кукурудзи, до 20% бавовни-волокна, понад 60% кави, майже 50% бананів, понад 15% м'яса, від 20 до 30% цукру-сирцю.

Головними статтями сільськогосподарського експорту залишаються банани, кава, бавовна, м'ясо, пшениця, цукор-сирець, цитрусові. І в той же час країни регіону, за винятком хіба що Аргентини, не забезпечують себе продуктами харчування. Частка імпорту продовольчих товарів залишається постійно високою: у 80- 90-ті роки сягає 35%. Дедалі зростаючу частку внутрішнього споживання доводиться задовольняти за рахунок імпорту.

Для сільського господарства, як і для інших галузей, притаманна нерівномірність у географічному розміщенні! Головна маса сільськогосподарської продукції, мало не 2/3 обсягу виробництва за вартістю, виробляється у країнах "великої трійки" - Бразилії, Мексиці, Аргентині. Ця нерівномірність підсилюється деформованим характером сільськогосподарського виробництва, зумовленим його залежністю від зовнішнього ринку. Відтак сформувалася однобока спеціалізація на експортних культурах, або, точніше, - на експортних виробництвах. Для Бразилії та Колумбії головною експортною сільськогосподарською культурою є кава, для Еквадору - банани, для Аргентини - продукція тваринництва та пшениця, для Уругваю - продукція тваринництва, для країн Центральної Америки - кава, банани, бавовна, для держав Карибського басейну - цукрова тростина, банани.

Сільське господарство в Латинській Америці дуже залежить від іноземних монополій, хоча земля у деяких країнах націоналізована. Тому цілком зрозумілим є широкий розмах аграрних реформ, але вони здійснюються в регіоні по-різному. В одних країнах - Мексиці, Болівії, Гватемалі, Чилі, Перу, Панамі - вони досить радикальні; в інших - Венесуелі, Еквадорі, Колумбії - мають обмежений характер; в окремих країнах - Бразилії, Гондурасі, Коста-Ріці, Аргентині, Уругваї та деяких інших - мають лише символічний характер. Та головним питанням, яким визначається характер і глибина перетворень в аграрному секторі, було й залишається питання перерозподілу земель, тобто обсягу експропріації латифундистської власності та рівень задоволення вимог селянства.

ФІНАНСОВА СИСТЕМА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

Для фінансової системи країн Латинської Америки притаманні деякі спільні характерні риси, зокрема такі, як переважання в більшості з них надходжень від непрямого оподаткування над доходами від прямих податків, значні асигнування бюджету багатьох країн, на економічні та соціальні цілі, перевищення бюджетних витрат над доходами, покриття дефіциту бюджету за рахунок додаткової емісії паперових грошей. Частина податкових надходжень збирається місцевими адміністраціями і не враховується бюджетом центральних урядів. Істотними статтями надходжень до бюджетів деяких країн - зокрема Аргентини, Болівії, Венесуели, Перу - є доходи від державної власності, а також від надання фінансових коштів, ліцензій та платних послуг приватному секторові - в Мексиці, Домініканській Республіці, Гондурасі, Перу, Еквадорі. Й ще особливість - поряд із щорічними бюджетами у деяких країнах складаються спеціальні рахунки капіталовкладень; у прибутковій частині таких рахунків відображаються надходження від державних кредитів, а у видатковій - платежі за основними статтями капіталовкладень держави. Характерною рисою бюджетів більшості країн є хронічний дефіцит. Постійно потерпає валютно-фінансова система і від інфляційних потрясінь.

Провідне становище в кредитній системі країн регіону належить центральним емісійним банкам. У цілому кредитна система Латинської Америки - це розгалужена й досить розвинута мережа банків, установ довгострокового кредитування, страхових агентств, структур взаємного кооперування та інших видів кредитування. Крім того, в латиноамериканських країнах діє мережа філіалів іноземних банків.

СИСТЕМА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ

Зовнішньоекономічні зв'язки здійснюються країнами Латинської Америки через зовнішню торгівлю, валютно-фінансові й кредитні операції, міжнародні послуги, науково-технічне співробітництво, виробниче кооперування та інші форми економічних відносин.

Провідна роль зовнішньої торгівлі визначається її впливом на економічне зростання, а також тим, що товарний експорт залишається головним джерелом надходження іноземної валюти для всіх країн регіону, за винятком хіба що Мексики, для якої таким джерелом є переважно туризм, та Панами, валютні надходження яко ї на 40% формуються за рахунок експлуатації Панамського каналу.

Значення зовнішньої торгівлі особливо зростає в умовах структурних зрушень у торгівлі промисловими товарами, постійних коливань попиту і пропозиції, посилення впливу науково-технічного прогресу й основаних на його досягненнях нових технологій та інших факторів, серед яких не останнє місце належить прагненню до економічної самостійності. Великих надходжень сучасної техніки потребує індустріалізація. Завдяки зовнішній торгівлі забезпечуються поставки основних видів машинного обладнання, транспортних засобів, приладів, необхідних для нового будівництва та реконструкції старих галузей. Такі потреби в імпорті передбачають реалізацію певних видів продукції на зовнішньому ринку. Тому проблема експортної торгівлі не лише зберігає своє значення, а й набуває особливої актуальності.

Подібно до інших сфер економіки, зовнішня торгівля країн Латинської Америки має нерівномірний характер, імпортні запити здебільшого випереджають експортні можливості, а тому більша частина країн регіону часто потерпає від дефіциту торговельного балансу. У 70-ті - першій половині 80-х років постійний дефіцит торговельного балансу мали Бразилія, Коста-Ріка, Мексика, Гаїті, Домініканська Республіка, а також Барбадос та Ямайка. З активним сальдо за цей період зводила свою зовнішню торгівлю лише Венесуела. Та все-таки нерівномірність розвитку дається взйаки і в іншому. Друга половина 80-х років була більш сприятливою. Латинській Америці протягом 1986- 1991 pp. вдавалося зберігати в цілому позитивне сальдо у зовнішній торгівлі (графік 2).

Розвиток національної економіки, розширення внутрішнього ринку викликали тенденцію до зниження питомої ваги експорту у ВНП регіону: 15% у 1950 p., 10 - у 1970 p., 9% - у 1975 р. Зниження відбувається головним чином за рахунок найбільш розвинутих країн регіону, таких як Бразилія, Аргентина, Мексика, де цей показник становить 6 - 8%, у той час як у Болівії, Перу, Еквадорі та деяких інших країнах - 10 - 15%, а в таких, як Венесуела, Ганяна, Тринідад і Тобаго й інших, перевищує 30%, в Гватемалі, Коста-Ріці, Сальвадорі та ще деяких - 45 - 50%.

У країнах регіону, передусім Центральної Америки та Карибського басейну, питома вага імпорту досить висока, що пояснюється низьким рівнем розвитку обробної промисловості, енергетики, недостатнім рівнем диверсифікації сільського господарства. Велика різниця між окремими країнами і за обсягом зовнішньої торгівлі. У Бразилії, наприклад, експорт перевищив у 1985 р. 25 млрд дол., а в Гаїті - 174 млн дол.

На товарну структуру зовнішньої торгівлі латиноамериканських країн впливає їхнє залежне становище на світовому ринку. Незважаючи на те, що розвиток промисловості після Другої світової війни сприяв деяким зрушенням у структурі експорту, агросировинна спеціалізація за регіоном зберігається, хоча й простежуються деякі позитивні зміни. У 1975 р. питома вага продовольства, палива і сировини у структурі експорту становила 82% за вартістю, 1985 р. - 67,7%.

Предметом експорту всіх латиноамериканських країн є продовольчі товари. До найбільших експортерів сільськогосподарської продукції, як зазначалось, належать: Бразилія та Колумбія - кави, Аргентина - зернових, Еквадор - бананів, країни Центральної Америки - кави, бананів. Деякі з цих країн експортують нафту та лише кілька з них - Венесуела, Еквадор, Тринідад і Тобаго, Болівія - є "чистими" експортерами цього продукту, експорт якого перевищує імпорт.

Латинська Америка відома також як великий експортер руд чорних і кольорових металів, бавовни, вовни, шкір та іншої сировини. До числа експортерів цієї групи товарів належать: Чилі як експортер міді; Перу - свинцю, цинку, міді; Болівія - олова; Ямайка - бокситів; Бразилія, Мексика, Перу - бавовни; Аргентина, Уругвай - вовни, шкірсировини тощо. Залишається традиційною залежність багатьох латиноамериканських країн від експорту обмеженого кола сировинних товарів. Половина і більше експорту Чилі припадає на мідь, Болівії - на олово, Еквадору - на нафту, Уругваю - на вовну, країн Центральної Америки - на каву та банани. Понад 90% валютної виручки від експорту одного товару мають: Венесуела, Тринідад і Тобаго - нафти, Ямайка - бананів. Лише в Мексиці, Аргентині - експорт порівняно диверсифікований.

Як відомо, НТР ускладнила світові торговельні зв'язки й навіть сприяла певним змінам МПП. У Латинській Америці під впливом цих процесів сформувалася обробна промисловість. Це зумовило, попри позитивні зрушення, посилення технологічної залежності від світового ринку і появу нових Імпортних запитів.

Географічна спрямованість експортних потоків свідчить про те, що Латинська Америка є постачальником своїх товарів переважно до вузького кола високорозвинутих держав. Щоправда, це ще не свідчить про високу питому вагу Латинської Америки у зовнішній торгівлі цих країн. Переважна частка товарообороту Латинської Америки припадає на США - 36,9% та на Західну Європу - 20,2%. Помітно збільшився експортний потік до Японії: з 2,6% до 5,1% за станом відповідно на 1960 та 1986 pp., хоча, як видно з наведених даних, обсяг цього потоку все ще порівняно незначний.

Високий рівень концентрації зовнішньої торгівлі лише в кількох напрямах (імпортні потоки мають ту саму спрямованість) дещо зумовлює збереження традиційної її структури. Та все-таки якщо певні зрушення у структурі експорту чи імпорту й відбуваються, то вони викликані головним чином інтересами кількох розвинутих держав.

В економічному розвиткові країн Латинської Америки значну роль відіграє зовнішнє фінансування, насамперед експорт у регіон розвинутими державами приватного капіталу та державного позичкового, капіталу. Залежний характер латиноамериканської економіки, що підтримується протягом десятиліть, спричинив слабкий розвиток головних галузей матеріального виробництва у Латинській Америці, а відтак - обмеженість внутрішніх джерел нагромадження та нагальну необхідність зовнішнього фінансування. Якщо експорт великими державами приватних капіталів до країн, що розвиваються, можна розглядати як традиційне явище, то експорт державного позичкового капіталу поширюється у 60- 70-ті роки. У 50-ті роки експорт до Латинської Америки державного позичкового капіталу був у півтора-два рази меншим за приватний капітал, а вже у 60-ті роки державний позичковий капітал значно перевищував приватний. У 70-ті роки головними експортерами державного позичкового капіталу до Латинської Америки були США, ФРН, Канада, Японія, хоча "піонером" у цій справі стала Великобританія ще в середині XIX ст.

Економічна, валютна та енергетична криза 70-х років значно зменшила можливості й ускладнила умови зовнішнього фінансування регіону через нестачу кредитів та їхнє подорожчання. Про наслідки зовнішнього фінансування можна судити за станом платіжного балансу як узагальнюючого показника економічних відносин країни чи групи країн із зовнішнім світом. Так, у 1970 р. сумарний дефіцит платіжного балансу за поточними операціями становив 2,9 млрд дол., на початку кризи 80-х років він сягнув, зокрема 1981 p., майже 40 млрд дол., а 1982 р. - 41,7 млрд дол. і 1990 р. його рівень визначався у 10,2 млрд дол. У цілому дані про сальдо платіжного балансу за поточними операціями виразно свідчать про коливання в латиноамериканській економіці в роки "втраченого десятиріччя" (табл. 2). Сумарний дефіцит платіжного балансу за поточними операціями збільшився з 1,4 млрд дол. у 1984 до 10,2 млрд дол. у 1990 р.

Величезних валютних втрат країни Латинської Америки зазнають у сфері міжнародних послуг та "невидимих операцій". Надто великих втрат завдають латиноамериканським країнам платежі, пов'язані з рухом капіталів - переказ за кордон дивідендів дочірніх підпр иємств іноземних монополій, відсотків за іноземні кредити й позики, а також платежі, пов'язані з обслуговуванням зовнішнього боргу. На ці платежі припадає майже 3/4 платежів за "невидимими операціями". До сказаного треба додати приховані форми відпливу капіталів, такі як вивіз за кордон прибутків всупереч законодавству, валютна контрабанда тощо.

Ситуація ускладнюється також внаслідок загострення валютних суперечностей, жорсткої конкуренції ТНК і ТНБ на латиноамериканському фінансовому ринкові, нестійкості національних валют. У таких умовах застосування національного капіталу стає маловигідним, посилюється його відплив за кордон, де він осідає у банках США, Швейцарії та інших країн. За підрахунками, сума таких капіталів у північноамериканських та західноєвропейських банках перевищує 20 млрд дол.

Зростання дефіциту платіжного балансу за поточними операціями призводить до збільшення зовнішньої заборгованості, яка досягла астрономічних величин. Так, ще у 1980 р. зовнішня заборгованість латиноамериканських країн становила 242 млрд дол., у 1990 р. вже досягла 441 млрд дол., а в 1992 р. становила 459 млрд дол. За оцінками експертів ООН, вже невдовзі вона перетне 500-мільярдну позначку. Зовнішній борг для країн Латинської Америки, як і для інших країн, що розвиваються, став непосильним тягарем і перетворився на гостру не лише соціально-економічну, а й політичну проблему.

Різнобічний вплив зовнішньої торгівлі та зовнішніх джерел фінансування на економіку латиноамериканських країн перетворює їх на важливі фактори регулювання всього господарського життя регіону. Саме ці фактори здебільшого визначають загальні темпи зростання валової продукції, розвиток основних галузей національних економік.

ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У ЛАТИНСЬКІЙ АМЕРИЦІ

Після Другої світової війни у Латинській Америці поширилися інтеграційні процеси як прояв поглиблення інтернаціоналізації господарських зв'язків з метою прискорення та інтенсифікації економічного розвитку. До речі, латиноамериканські країни першими серед країн, що розвиваються, стали на шлях економічної інтеграції ще в 1960 p., після майже десятирічної підготовки, копіткої узгоджувальної роботи.

На кінець 70-х років інтеграція охопила майже всі країни Латинської Америки. Із самого початку вона була орієнтована на перспективу і передбачала здійснення таких масштабних намірів, як створення спільного латиноамериканського ринку, спеціалізацію та кооперування промисловості, а пізніше - й сільського господарства, проведення єдиної валютної політики і навіть координацію економічного розвитку. Для створення передумов для спільного ринку передбачалися поступове зменшення митних зборів, ліквідація торговельних, валютних та інших обмежень, запровадження єдиного зовнішнього тарифу щодо нелатиноамериканських країн. За логікою розвитку інтеграційного процесу передбачалося також створення зон вільної торгівлі, пізніше - митного союзу і, зрештою, - спільного ринку.

В цілому латиноамериканська інтеграція грунтується на прагненні країн регіону об'єднати зусилля у межах співробітництва "Південь - Південь", вийти із стану периферій-ності в системі світового господарства, посилити позиції у міжнародних економічних відносинах, у МПП. Ці ідеї було обгрунтовано експертами ЕКЛА, дослідження якої стали головним теоретичним фундаментом латиноамериканської інтеграції. Зокрема, колишній виконавчий секретар Економічної Комісії ООН для Латинської Америки, аргентинський економіст Рауль Пребіш одним із перших започаткував обгрунтування латиноамериканської інтеграції, акцентуючи особливу увагу на співробітництві у сфері промисловості та сільського господарства, координації національних програм економічного розвитку країн регіону. На думку Р. Пребіша, інтеграція сприяла б вирішенню таких проблем, як створення більш місткого багатонаціонального спільного ринку на базі ізольованих національних ринків та розширення регіональної торгівлі на основі неконвертованих національних валют. Ідеї латиноамериканської інтеграції вперше було сформульовано на сесії ЕКЛА в 1949 р.

Практично ці ідеї знайшли втілення у створенні 1960 р. двох торговельно-економічних угруповань - Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі (ЛАВТ), що об'єднала десять країн Південної Америки та Мексику, і Центральноамериканський спільний ринок (ЦАСР) з участю п'яти країн Центральної Америки, їхня діяльність певним чином сприяла зниженню митно-торговельних бар'єрів, підписанню нових угод, таких як, скажімо, про кооперування, зростання регіонального товарообігу, зокрема, швидке розширення торгівлі готовими виробами. В результаті більш інтенсивного розвитку зовнішньої торгівлі промисловими товарами на засадах субрегіональних економічних відносин її обсяг значно збільшився.

Своєрідність інтеграційного процесу в Латинській Америці зумовлена розмірами регіону і полягає в тому, що він розвивався шляхом творення нових угруповань, а не шляхом приєднання до вже існуючих. Так, загострення суперечностей у ЛАВТ зумовило виникнення двох нових торговельно-економічних угруповань - Лаплатського (Атлантичного) та Андського (Тихоокеанського). У 90-ті роки на основі Лаплатського угруповання засновано спільний ринок країн Південного Конусу - МЕРКОСУР. Варто також зазначити, що Андська група чи не першою в Латинській Америці була зорієнтована на значне обмеження діяльності ТНК в економічному середовищі країн-членів цього угруповання. Саме країнами Андської групи було прийнято безпрецедентне на ті часи рішення про встановлення єдиного порядку регулювання діяльності іноземних компаній - "Загальний режим щодо іноземного капіталу, торговельних марок, патентів, ліцензій". Щоправда, такий курс не виправдав себе, і країни Андського пакту перейшли до відкритості національних економік, значно лібералізували УМОВИ надходження зарубіжних капіталів.

У 70-ті роки на базі Карибської асоціації вільної торгівлі створюється ще одна торговельно-економічна група - Карибський спільний ринок (КСР), що об'єднав країни Карибського басейну. На відміну від інших груп КСР об'єднав як суверенні держави, так і "асоційовані" країни та території, що перебувають під контролем інших держав. У 1978 р. було укладено Амазонську угоду (пакт), що об'єднала країни басейну ріки Амазонки з метою прискореного і більш раціонального використання спільними зусиллями великої й недостатньо освоєної території згаданого басейну. Причому, незважаючи на закритий характер угруповання, пактом передбачено співробітництво і обмін інформацією з іншими субрегіональними угрупованнями, учасниками яких є його члени.

Важливу роль відіграє досить масова (26 країн-учасниць) Латиноамериканська економічна система (JIAEC), створена в 1975 р. для сприяння економічній самостійності країн регіону шляхом заохочення їх до економічного співробітництва, реалізації спільних проектів, створення міжнародних латиноамериканських компаній, вироблення загальноекономічної політики на міжнародній арені.

Під впливом інтеграційних процесів у Латинській Америці було створено мало не 30 міждержавних економічних організацій, покликаних координувати розвиток окремих, найбільш важливих галузей у регіональному масштабі. Зокрема йдеться про такі об'єднання, як Латиноамериканська Асоціація судновласників, Латиноамериканська Асоціація автошляхового транспорту, Асоціація взаємодопомоги державних нафтових компаній та ін.

З метою фінансування проектів економічної інтеграції було створено Міжнародний Банк Розвитку (МБР). 1965 р. банком засновано Інститут Латиноамериканської Інтеграції, покликаний досліджувати проблеми та здійснювати консультативні функції у цій сфері.

На інтеграційний процес великий вплив справляють ТНК в латиноамериканських країнах. Зарубіжні інвестори, що часом володіють більш сильною виробничою і фінансовою базою, прагнуть скористатися торговельною та митною лібералізацією і кооперуванням у вл асних цілях. Особливо велика частка іноземних капіталів у регіональних і субрегіональних угодах у галузі хімії, фармацевтики, електроніки та електротехніки, конторського обладнання тощо.

Інтеграційний процес у Латинській Америці свідчить, що шлях до економічного об'єднання у межах такого регіону складний і суперечливий, а зближення країн, що позвиваються, може бути ефективним за умови одноразового здійснення відповідних економічних, соціальних та політичних перетворень. Але, незважаючи на труднощі як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру, економічна інтеграція у Латинській Америці має перспективу. Новий імпульс її розвиткові надає Договір про вільну торгівлю між США, Канадою, Мексикою. І хоча цей договір стосується інтере'сів однієї країни латиноамериканського регіону, його вплив на інтеграційний процес у Латинській Америці в майбутньому важко переоцінити. Наприкінці 1994 р. між США та групою латиноамериканських країн досягнуто попередньої домовленості про "новий горизонт", за висловом Президента Б. Клінтона, в інтеграційному процесі на найближчі десять років. Йдеться про створення в Західній півкулі до 2005 р. величезного американського спільного ринку, здатного запропонувати товарів і послуг в обсязі 13000 млрд дол. і, таким чином, задовольнити попит усіх 850 млн споживачів обох континентів.

У цілому інтеграційні процеси, попри всі труднощі, віддзеркалюють нові реалії у розвитку економіки цих країн, зумовлені необхідністю пристосування до посилення економічної взаємозалежності країн світу, а також необхідністю стійкого економічного розвитку в умовах зростаючого впливу іноземного фінансування. Із врахуванням цих реалій країни регіону прагнуть прискорити економічний розвиток, інтенсифікувати взаємні економічні зв'язки та розширити виробництво, зміцнити свої позиції у міжнародних економічних відносинах.

ІНТЕРЕСИ УКРАЇНИ В ЛАТИНСЬКІЙ АМЕРИЦІ

Серед багатьох проблем, які має вирішувати Україна як одна з нових незалежних держав і як повноправний суб'єкт міжнародних відносин, є проблема плідної участі в широкомасштабних зовнішньоекономічних відносинах. Починати доводиться майже з нульової позначки. Адже за роки радянської влади весь економічний потенціал України був зорієнтований винятково на союзний ринок, її питома вага у зовнішній торгівлі колишнього Радянського Союзу була незначною й повністю регламентувалась централізованими московськими структурами. Тому Україна не має власного досвіду на цьому терені. Орієнтуватися доводиться на загальносвітовий досвід та на досвід високорозвинутих держав, які, власне, і є законодавцями сучасних міжнародних економічних відносин.

Звичайно, у загальному процесі виходу України на рівень світогосподарських зв'язків на правах суверенної держави вже визначилися головні напрями й пріоритети Як у політичній, так і в економічній сферах серед першочергових є відносини з найближчими сусідніми та з високо-розвинутими країнами Заходу, що розцінюється як явище цілком закономірне і виправдане в плані історичного досвіду, політичної доцільності, певного рівня розвитку економічних відносин, орієнтованих на останні досягнення науково-технічного прогресу.

Історичний досвід країн Латинської Америки у становленні національних економік і утвердженні їх як суб'єктів міжнародних економічних відносин багато в чому може стати "інформацією для роздумів" у визначенні Україною власної моделі входження у міжгосподарські зв'язки світу. Варто зупинитися хоча б на тому, що переважна більшість країн Латинської Америки на рубежі XX і XXI ст. так і залишається периферією для небагатьох великих і розвинутих, у сучасному розумінні слова, держав. Чи не те саме відбувається у наш час і з нашими сусідами? Адже факт, що західноєвропейськими розвинутими країнами Східна Європа сприймається як регіональна, тобто європейська периферія. Україна, що прагне стати повноправною європейською державою, ще багато в чому поступається перед своїми європейськими сусідами. Країни Східної Європи володіють власним досвідом здійснення зовнішньоекономічних зв'язків, Україна такого досвіду не має.

Перед Українською державою постала проблема вироблення власної принципово нової, порівняно з імперською, моделі економічних стосунків з країнами Латинської Америки. Вона має спиратися насамперед на всебічно визначені й обгрунтовані економічні інтереси. Тому починати доведеться з відмови від імперської спадщини у цій сфері, від політичних цілей та ідеологічних амбіцій, які брали гору над економічними інтересами у взаємовідносинах з країнами "третього світу". Доведеться також долати відчутну незбалансованість торгівлі з регіоном, яка, до того ж, була вкрай нестійкою.

Структура експортно-імпортних зв'язків України з Латинською Америкою повинна, очевидно, формуватися відповідно до загального характеру експорту-імпорту країн регіону. В наш час є помилкою сприймати Латинську Америку лише як джерело сировини. Країни латиноамериканського регіону давно вже не "бананові республіки", У деяких з них створено сучасні виробництва на базі новітніх технологій, а експорт високоякісних конкурентоздатних готових виробів обробної промисловості на світовий ринок став звичайним явищем. Саме із врахуванням таких змін Україна може розвивати взаємовигідні економічні зв'язки, скажімо, з Мексикою, Аргентиною, Бразилією, Венесуелою та іншими країнами регіону.

Зовнішньоекономічні відносини мають бути орієнтовані на співробітництво на рівні об'єднань, фірм, підприємств на основі глибокого аналізу галузевого спектра співробітництва - від галузей, основаних на новітніх технологіях, із врахуванням конверсійних процесів в оборонних виробництвах, до сільського господарства. Міждержавний рівень зовнішньоекономічних взаємин має грунтуватися на загальній концепції ринкового господарства, в умовах якого головним суб'єктом зовнішньоекономічних зв'язків є промислове об'єднання або підприємство. А тому повинен бути створений механізм заохочення українських підприємців до встановлення прямих зв'язків із зарубіжними партнерами.

В інтересах України встановити зв'язки з такою досить впливовою міждержавною інтеграційною структурою регіону, як Латиноамериканська Економічна система (ЛАЕС). Заснування безпосередніх зв'язків з цією організацією, яка має багатий досвід об'єднання країн з різною соціально-економічною і політичною орієнтацією, демонструє вдале поєднання інтересів малих і великих держав, що мають неоднаковий рівень економічного розвитку, може слугувати ланкою опосередкування розвитку ділових стосунків України з країнами-членами ЛАЕС, а також з різноманітними міждержавними підприємницькими організаціями, з галузевими й субрегіональними механізмами та інститутами. Такими ж корисними можуть стати різноманітні форми і рівні співпраці з іншими латиноамериканськими регіональними організаціями, такими, наприклад, як ОАД, Група Ріо, Латиноамериканська Асоціація Інтеграції, МЕРКОСУР, Угода про вільний північноамериканський ринок тощо.

Доцільно було б також розвивати на нових засадах, позбавлених імперського регламентування, двосторонні відносини з Республікою Куба, що була чи не єдиною країною Латинської Америки, економічні зв'язки з якою, хай навіть керовані центральноімперськими структурами, мали більш-менш визначений і постійний характер і сприяли формуванню певних традицій та досвіду. Ці традиції та досвід повинні бути закріплені й збагачені, а двосторонні економічні відносини треба будувати із врахуванням докорінних змін і перетворень в Україні і Кубі, без політичних та ідеологічних амбіцій часів імперської доби. І, як знати можливо, розвиток зв'язків з Республікою Куба виведе на ту модель двосторонніх взаємовигідних відносин, яка стане взірцем, прикладом для економічних стосунків з рештою країн Латинської Америки.

Одним словом, без перебільшення можна сказати, що Україна має "заново відкрити" для себе Латинську Америку як о дин із регіонів світу, що несе в собі невичерпні потенційні можливості як для дво-, так і для багатосторонніх економічних, технологічних і науково-технічних зв'язків.

Контрольні запитання та завдання

1. Якими особливостями характеризується економічний розвиток країн Латинської Америки у межах світового господарства?

2. Яке місце Латинської Америки в міжнародному поділі праці?

3. Що спричинило економічну кризу 80-х років у країнах Латинської Америки?

4. У чому полягає зміст тенденцій, що проявляються в розвитку економіки країн Латинської Америки?

5. Дайте характеристику фінансової системи країн Латинської Америки.

6. Які основні напрями зовнішньоекономічних зв'язків країн Латинської Америки?

7. Якими факторами зумовлені інтеграційні процеси в Латинській Америці?

8. Яким чином економічні інтереси країн Латинської Америки знаходять вияв у діяльності ООН?

9. Якими можуть бути перспективи розвитку економічних зв'язків України з країнами латиноамериканського регіону?