Haupt- Finanzen Fіnansova restrukturizatsіya in Ukraїnі: das Problem , das ich zum Beispiel - Fedosov, B. Oparіn

Fіnansova restrukturizatsіya in Ukraїnі: das Problem, das ich zum Beispiel - Fedosov, B. Oparіn

1.3. Parameter dosyagnutoї makroekonomіchnoї stabіlnostі dass fіnansovoї rezultativnostі

Vnutrіshno vlastivoyu osoblivіstyu funktsіonuvannya rinkovoї Economy Je nayavnіst in nіy tendentsії zu vstanovlennya makroekonomіchnoї stabіlnostі, tobto pevnoї rіvnovagi sukupnogo popitu Angebote i. Tsya zakonomіrnіst znahodit svіy manifestierten in vіdpovіdnih makroekonomіchnih Parameter SSMSC Mühe korelyuvatis ihn mіzh. Tsі parametrischer vіdobrazhayut vzaєmodіyu dass vzaєmozalezhnіst rozvitku echte ekonomіchnih die fіnansovih protsesіv i umovno Formgebung kann Buti auf Dvi Groupies rozdіlenі. Bevor pershoї nalezhat zagalnoekonomіchnі pokazniki, Kopfschmerzen s yakih Je: vnutrіshnіy Bruttoprodukt (BIP) i natsіonalny Bruttosozialprodukt (BSP), valovі іnvestitsії dass valovі zaoschadzhennya, Balance platіzhnogo die balansіv torgovelnogo, pokazniki zaynyatostі dass rіvnya bezrobіttya. Bevor Druha Groupies vіdnosyat monetarnі i fіnansovі pokazniki, vor allem s yakih Je: der Wert groshovoї Masi, die Struktur її іnflyatsіya i Wechselkurs natsіonalnoї, die Zentralbank Rate oblіkova i Raten für Kredite protsentnі komertsіynih bankіv, Budget defіtsit i Wert souveräner vnutrіshnogo die Borg zovnіshnogo.

Rozglyanuta sukupnіst parametrіv makroekonomіchnoї stabіlіzatsії daє pіdstavi für vidіlennya dvoh її Lager: Sotho makroekonomіchnoї die makrofіnansovoї. Taqiy podіl, yaky LUVs zaproponovany SV Lovochkіnim * 25 stvoryuє peredumovi für detaillierte i glibokogo makroekonomіchnogo analіzu. Vіn daє zmogu rozdіliti i klasifіkuvati Parameter und Otzhe th otsіnku dosyagnutih rezultatіv. Aje Mauger Buti dosyagnuta Pevnyi stabіlіzatsіya in sferі fіnansіv aber prodovzhuvatis stagnatsіya sinken virobnitstva abo, Yak Tse wenig Lage in Ukraїnі naprikіntsі 90 rokіv.

25 *: {Lovochkіn SV Vzaєmozv'yazok i Parametric makroekonomіchnoї i makrofіnansovoї stabіlіzatsії // Ekonomіst. - 2001. - № 2.}

Mіzh makroekonomіchnoyu i makrofіnansovoyu stabіlnіstyu іsnuє tіsny vzaєmozv'yazok. Zagalna makroekonomіchna stabіlnіst peredbachaє stabіlnіst i vrіvnovazhenіst Oboh Lagerhallen. Nedotsіlno dosyagati ekonomіchnogo zrostannya für rakhunok visnazhennya fіnansovoї System oskіlki tse chi früh pіzno sprichinit Krise. Ale i bezgluzdo auf mezhі mozhlivogo pіdtrimuvati makrofіnansovu stabіlnіst, abo Yakscho Tse negativen vіdobrazhaєtsya auf ekonomіtsі, abo nicht Positiv rezultatіv daє. Die tatsächliche stabіlnіst mozhliva tіlki von Köpfen її dosyagnennya in Oboh direkt. Zvіsna rіch, Yak Mauger strategіchna polіtika provoditis poetapna stabіlіzatsіya. Und Won Mauger Yak Iti od Wirtschaft zu fіnansіv so navpaki i. Alle sind jedoch viznachalnim chinnikom Je stabіlіzatsіya ekonomіchnoї System.

Nach au-Perche, Won Je Basis, Aje der Grundstein zhittєdіyalnostі suspіlstva - virobnitstvo. Fіnansi yavlyayutsya ihn shvidshe zasіb dosyagnennya takoї stabіlіzatsії, її peredumovu. Alternativ tіlki makroekonomіchna stabіlіzatsіya stvoryuє nadіynu Basis für makrofіnansovoї stabіlnostі. Makrofіnansova stabіlіzatsіya für Gehirn Rückgang virobnitstva Ja ich boxed timchasovoyu, scho Won nicht nadіynoї Unterstützung erhielt. In tretє, makrofіnansova stabіlіzatsіya Mauger Buti dosyagnuta i auf nizkomu rіvnі fіnansovogo zabezpechennya, Yak proyavlyaєtsya in obmezhenih Einkommen Yurydychna i fіzichnih osіb. Für solche Gedanken nicht Mauger Buti i MTIE über makroekonomіchnu stabіlnіst.

Otsіnyuyuchi für zaznachenimi pokaznikami makroekonomіchnu situatsіyu in kraїnі, neobhіdno vrahovuvati scho stinken vіdobrazhayut Yak vіdpovіdnі ekonomіchnі, die Parameter fіnansovі so vzaєmny i Tsikh pokaznikіv vpliv. Also, i Tempi obsyagi zrostannya BIP s der einen Seite, viznachayut fіnansovі mozhlivostі Kraina und vіdtak direkt vplivayut den Lager natsіonalnoї Währung i Haushaltsbefugnisse. Ale, іnshogo Seite, nayvazhlivіshoyu peredumovoyu rozvitku Economy Je dostatnіy fіnansovy potentsіal dass vіdpovіdnі іnvestitsії in її rozvitok Haben Minuten chislі für rakhunok Souverän defіtsitnogo fіnansuvannya, sprichinyaє Yak, Yak in der Regel іnflyatsіyu. Namagannya darüber, ob Yak tsіnu dosyagti stabіlnostі natsіonalnoї groshovoї odinitsі müssen chislі für rakhunok strimuvannya zrostannya groshovoї Masi obmezhennyam dohodіv gromadyan, Veda skorochennya zaoschadzhen i, vіdpovіdno, іnvestitsіy in ekonomіku, Hoca, bezumovno, rozvitku Economy spriyaє stabіlna Währung. Krіm von okremі pokazniki Mühe rіznu, іnodі protilezhnu, spryamovanіst. Damit ist der Haushalt zmenshennya defіtsitu i Souverän Borg mozhut für Pevnyi Köpfe skorotiti derzhavnі іnvestitsії i, vіdpovіdno, sprichiniti pіdvischennya rіvnya bezrobіttya. Tom makroekonomіchna stabіlnіst harakterizuєtsya vrіvnovazhenіstyu th zbalansovanіstyu usіh parametrіv. Über den Köpfen, wenn man navіt pokaznik іstotno vіdhilyaєtsya od normalen Lager, Absent pіdstav für viznannya zagalnoї makroekonomіchnoї stabіlnostі. Aje, Yakscho in Danian Stunden vіn i do sprichinyaє nicht zagostrennya ekonomіchnoї situatsії dann Mauger eindeutig її pogіrshiti in maybutnomu.
Yak hat zaznachalosya, OOO Alle pokazniki scho harakterizuyut makroekonomіchnu i makrofіnansovu stabіlnіst, Je Duzhe vazhlivimi. Vodnochase Sered sie vidіlyayutsya osnovnі, tobto scho vіdobrazhayut bazovі parametrischer stabіlnostі takі. Sered ekonomіchnih pokaznikіv solche Je BSP (Bruttosozialprodukt) i rіven bezrobіttya und Sered fіnansovih - іnflyatsіya, dass die Haushalts defіtsit. INSHI pokazniki chi yavlyayutsya ihn їh dopovnennya, chi Je pohіdnimi sie od. So grob pokaznik іnvestitsіy bezposeredno vplivaє das Lager Wirtschaft, BIP zabezpechuyuchi zrostannya i spriyayuchi zaynyatostі Bevölkerung. Der Wert der Staats Borg (zovnіshnogo vnutrіshnogo i) Bagato in Chomu Je pohіdnoyu od defіtsitu Budget. Wechselkurs Ziffer mіroyu Einlagen od wird Währung natsіonalnoї, yaky harakterizuєtsya rіvnem іnflyatsії. Tom harakterizuyuchi parametrischer zagalnoї makroekonomіchnoї stabіlnostі, slіd nasampered otsіnyuvati sama tsі osnovnі pokazniki.

Parameter makroekonomіchnoї i makrofіnansovoї stabіlnostі mozhut vіdobrazhatis in absolut, dass vіdnosnih pokaznikah. Zum absoluten vіdnosyat obsyag viroblenogo BSP (Bruttosozialprodukt), chiselnіst bezrobіtnih, obsyag groshovoї Masi, der Beutel Haushalt defіtsitu i Toscho Souverän Borg. Doch für tsimi pokaznikami dati otsіnku Economy, die fіnansіv dosit reibungslos. Tom in makroekonomіchnomu analіzі vikoristovuyut nasampered vіdnosnі pokazniki, SSMSC, von seinem Chergas, podіlyayutsya auf Dvi Gruppe - serednі dieser dinamіki. Serednі pokazniki geben mozhlivіst otsіniti i porіvnyati makroekonomіchnі parametrischer rozvitku, pokazniki dinamіki - otsіniti tendentsії rozvitku Kraina.

Vihіdnim makroekonomіchnim Parameter Je BSP (Bruttosozialprodukt). W der einen Seite, vіn vіdobrazhaє rezultativnіst funktsіonuvannya ekonomіchnoї das System fіnansovoї. W іnshogo, Same vіn Je Stiftung Dobrobut, oskіlki yavlyaє sich hauptsächlich Dzherelo Graft fіnansovih resursіv. Otsіnka BSP statt für Eyad pokaznikami: rіven Pro-Kopf ist die Yogo dinamіka. Tabelle. 3 navedenі vibіrkovі danі rіven über BSP pro Kopf in okremih kraїnah svitu.

Tabelle 3

RІVEN BSP pro Kopf Dollar. US *

* Dzherela: Weltentwicklungsbericht 1997, Oxford University Press; Weltentwicklungsbericht 1998/99, der Weltbank; World Development Report 2000-2001. - M: Die Welt, die Weltbank, 2001..

Pokaznik BSP pro Kopf harakterizuє zhittєvy rіven. Yak kann Führung zu sehen s danih have rіznih kraїnah vіn suttєvo rіznitsya. Maximale Yogo rіvnya in ostannі Rocky Shveytsarіya erreichbar: 1995, p. - 40 630 im Jahr 1997 p. - 44 320 im Jahr 1999 p. - 38.350 US-Dollar. US pro Jahr. Mіnіmalny bei 1995 p rіven. i 1997 p. Bulo zafіksovano in Mozambіku - vіdpovіdno 80 i 90 Dollar, und im Jahr 1999 die .. in Efіopії - 100 $. UKRAINE nalezhit zu Groupies kraїn s rіvnem dohodіv nizhche serednogo - 1995 p. - 1630, 1997 p. - 1040 1999 der. - 750 Dollar. auf Jahr. Wenn tsomu in nashіy derzhavі in 1985-1995 pp. boule zafіksovanі odnі s nayvischih tempіv padіnnya rіvnya BSP pro Kopf - in serednomu 9,2% im Jahr. Sche Vischim Tsey pokaznik CCB tіlki in Vіrmenії - 15,1%. Allerdings Yakscho Vіrmenії entfernt zupiniti Prozesse ekonomіchnogo padіnnya Schlitz 1997 p., Pp 1998-1999 und protyagom. zbіlshuvati rіven BSP pro Kopf um 2,3%, in Ukraїnі Tsey verarbeitet Sider naydovshe Sered postradyanskih respublіk.

Oskіlki pokaznik BSP harakterizuє dіyalnostі Yak Ergebnis, so dass ich mozhlivostі weg rozvitku, ostіlki strizhnevoyu domіnantoyu ekonomіchnoї i fіnansovoї polіtiki kozhnoї Kraina Je zabezpechennya Yogo zrostannya. Prirіst natsіonalnogo Produkt vіdobrazhaєtsya in absoluten i vіdnosnomu pokaznikah. Absolut harakterizuє dinamіku Masi BSP. In provіdnih kraїnah svitu Tsey pokaznik wohnt auf rіvnі 2%. Also, für serednomu S. 1990-1996. prirіst BSP der Vereinigten Staaten wird 2%, und in den Jahren 1998-1999 pp. - 4,1%, in Yaponії - vіdpovіdno 1,7% bis 1,0%, die kraїnah Єvropeyskogo Union in 1990-1996 pp haben. - 1,8%. Taqiy prirіst Je dostatnіm Yak, so dass ich optimal. Vіn zabezpechuє postіyne postupove zrostannya zhittєvogo rіvnya i visnazhuє nicht materіalnih, fіnansovih dass іnshih resursіv Kraina.

Vіdnosny rіven harakterizuє dinamіku BSP pro Kopf. W Tabelle. 3 zeigt in scho rozvinenih kraїnah vіn TER wird auf rіvnі scho nablizhaєtsya bis 2% bleiben. Wir haben serednomu svіtі in 1985-1995 pp. vіn wird 1,9%, und in den Jahren 1998-1999 pp. - 1,3%. In kraїnah s nizkim rіvnem dohodіv vіn wird vіdpovіdno 3,8% i 2,5%. Tse zagalom normalere yavische, oskіlki auf au-Perche, in Tsikh kraїn ekonomіchne zrostannya Je zhittєvoyu neobhіdnіstyu, und in einem anderen, zabezpechiti bіlsh visokі od Tempi nizkogo rіvnya eindeutig Legshei, nіzh od Tempel. Für kraїn іz serednіm rіvnem dohodіv charakteristische Je Neznachny zrostannya abo vzagalі znizhennya rіvnya dohodіv. Ale slіd zaznachiti scho vpliv vor allem auf der rechten Seite serednі pokazniki padіnnya Yak zagalnoї Masi BSP, so dass ich rіvnya dohodіv Pro-Kopf-kraїnah kolishnogo CPCP i sotsіalіstichnogo Tabor.

Auf zagalnomu tlі vidіlyayutsya okremі Kraina, SSMSC schuften visokі Tempi ekonomіchnogo zrostannya: China - 8,3 i 6,3%, Republik Korea - 7.7 i 10,1%. Auf Danian Stunden tse Wirtschaft, Szo naybіlsh dinamіchno rozvivayutsya. Ale pіdkreslyuєmo Schlitzzeiten: takі Tempo, nach au-Perche, in tsіlomu harakternі für vіdnosno kurze vіdrіzku Stunde, nicht perіodu trivalogo, in einer anderen Art und Weise kann der Gestank der Formgebung prizvesti zu Pevnyi visnazhennya Economy i fіnansіv und їh slіd otsіnyuvati dosit oberezhno. Also, Chilі in 1985-1995 pp. serednorіchnі Tempi zrostannya BSP pro Kopf haben 6,1% werden, und in den Jahren 1998-1999 pp. Bulo zafіksovano znizhennya rіvnya tsogo pokaznika in serednomu 2,6%.

Pokaznik BSP (Bruttosozialprodukt) pro Kopf harakterizuє ekonomіchnі die mozhlivostі Kraina fіnansovі. Vodnochase für zabezpechennya dostovіrnostі porіvnyannya zhittєvogo rіvnya in okremih kraїnah svіtova Statistiken vikoristovuє BSP pro Kopf, pererahovany für Parität kupіvelnoї spromozhnostі vіdpovіdnih Währung US Dolar rіven. Taqiy pіdhіd daє zmogu otsіniti fіnansovy potentsіal Yak, so i Yogo vartіsnu otsіnku, Yak Wert otrimanih dohodіv so sukupnіst i Waren, scho können sie pridbati.

In Ukraїnі rіven BSP pro Kopf in Parität kupіvelnoї spromozhnostі 1999. wird es 3142 Dollar. US * 26. Auf Purshia Blick, vіn іstotno vіdrіznyaєtsya od obsyagu viroblenogo BSP pro Kopf - 750 Dollar. Ale slіd vrahovuvati scho podіbnі koriguvannya stosuyutsya i bіlshostі іnshih kraїn s nizkim i serednіm rіvnyami dohodіv. Napríklad in Ugorschinі tsі pokazniki vіdpovіdno dorіvnyuyut 10479 i 4650 Dollar. Bei Bhagat kraїnah proportsії obernenі, oskіlki Duzhe Visoka vartіst Zhittya. Also, Shveytsarії oznachenі pokazniki stanovlyat vіdpovіdno 38.350 i 27.486 Dollar, Yaponії -. 32 230 i 24 041 Dollar. Allerdings kіntsevomu pіdsumku tse suttєvo nicht vplivaє auf otsіnku zhittєvogo rіvnya okremih kraїn - für obsyagom viroblenogo Pro-Kopf-BSP UKRAINE posіdala im Jahr 1999. 143 tє Lage in svіtі und für pererahovanim pokaznikom - 133 tє Lage. Nach sutі, pokaznik für Parität kupіvelnoї spromozhnostі descho zgladzhuє znachnі rozbіzhnostі mіzh okremimi kraїnami, ale nicht Mauger їh usunuti. Tom weg von analіzі funktsіonuvannya Economy, die fіnansovoї Sistemi slіd vihoditi s obsyagіv viroblenogo natsіonalnogo Produkt, bo Gestank sama viznachayut potentsіal Kraina.

26 *: {World Development Report 2000-2001. - M: Die Welt, die Weltbank, 2001}.

Pokazniki obsyagu, rіvnya das BSP dinamіki (Bruttosozialprodukt) Je in bunt makroekonomіchnomu analіzі. Vodnochase їh otsіnku slіd provoditi in vzaєmozv'yazku s pokaznikami zaynyatostі die іnflyatsії. Zbalansovanіst nablizhenіst, dass einer der Parameter ein ekonomіchnih pokaznikіv rozvitku Kraina - Tse odne zentralen zavdan scho Uryadov vor stoїt protsesі realіzatsії polіtiki makroekonomіchnoї stabіlіzatsії i zrostannya. Wuxia skladnіst tsogo zavdannya polyagaє in der Tat Bewohner zavdyaki staatlich geförderte regulyuvannyu postіyno trimati auf nalezhnomu, tobto zbalansovanomu, rіvnі Tempi ekonomіchnogo zrostannya, Wert zaynyatostі robochoї Sealy i vіdpovіdno serednozvazheny pokaznik bezrobіttya und takozh Tempi іnflyatsії. Aje Yakscho, napriklad, іnflyatsіya nabuvaє dosit tempіv Tempel, dann - Yak naslіdok - padaє kupіvelna spromozhnіst groshovoї odinitsі, znizhuєtsya Wechselkurs, pogіrshuєtsya Lager platіzhnogo Gleichgewicht. In den Köpfen visokoї іnflyatsії dezorganіzuєtsya verarbeitet virobnitstva, zgortaєtsya іnvestitsіyna dіyalnіst, pogіrshuєtsya materіalne encampment breit verstv Bevölkerung skorochuєtsya sukupny Popit, vreshtі-Rasht ekonomіka vpovzaє in depresіyu.

Namagayuchis viyti s tsієї Fazi ekonomіchnogo Zyklus Uryadov vikoristovuyut rіznі regulyuyuchі zasobi ragen zokrema stimulyuvannya sukupnogo popitu Yak durch mehanіzm Reigning fіnansіv zu polіtiki, nasampered, vіdpovіdnu fіskalnu polіtiku, so dass ich durch zdeshevlennya kreditіv scho nadayutsya komertsіynimi Banken. In sferі zovnіshnoekonomіchnoї dіyalnostі stinken namagayutsya vsіlyako spriyati stimulyuvannyu eksportu Ware i Taqiy sposіb aktivіzuvati dіyu zovnіshnіh faktorіv virobnitstva. So Rang, pragnuchi zbalansuvati ekonomіchnu System Uryadov kraїn s rozvinenoyu rinkovoyu ekonomіkoyu schorazu Musial virіshuvati dosit Folding i superechlive zavdannya: Gestank povinnі kennen die "goldene Mitte" für yakoї erreichbar b pomіrnі Tempi zrostannya tsіn, іsnuvala b "zvazhena" abo, Yak її Schlitz nazivayut, "natürliche" Rate von bezrobіttya, dass positive Ekonomichna dinamіka. Krіm, in den Köpfen glibokogo rozvitku globalіzatsії svіtovoї Wirtschaft osnovnі makroekonomіchnі pokazniki bіlshoyu chi Mensch mіroyu Mühsal korelyuvatisya ihn nicht Deprivation mіzh vseredinі ekonomіchnoї System, wie th s serednozvazhenimi ekonomіchnimi Parameter іnshih kraїn. Ein vіdtak Uryadov, nasampered naybіlsh rozvinenih kraїn, Besonders ruhige scho vіdіgrayut Rolle der "Lokomotive" rozvitku usієї svіtovoї Wirtschaft, povinnі trimati in polі Zora oznachenі Vische golovnі makroekonomіchnі pokazniki.

Eine solche s pokaznikіv, Yak bereits zgaduvalosya, Je pokaznik kіlkostі bezrobіtnih. Bezrobіttya zavzhdi Bulo i lishaєtsya odnієyu s naygostrіshih Probleme Economy rinkovoї. Bіlshe von Yak viznayut amerikanskі ekonomіsti P. Samuelson ist der B. Nordgauz "bezrobіttya lishaєtsya bunt sotsіalnoyu bіdoyu rinkovoї Economy" * 27. Bezrobіttya, Vor allem, wenn vono staє Masov - tse nicht Deprivation GostR sotsіalna Problem, und der zweite Grund velicheznih materіalnih vtrat, yakih zaznaє suspіlstvo vnaslіdok von scho, s der einen Seite, mіlyoni Menschen viklyuchenі s virobnichogo Prozesse und h іnshogo - bіlshіst s Tsikh " zayvih "Menschen auf svoє utrimannya Macht zmushena nehmen, tobto znovu Nun nach suspіlstvo. Yak in der Regel zauvazhuvav Amerikansky ekonomіst G. Haberler, "kutane Godin, scho vtrachaєtsya vnaslіdok іsnuvannya bezrobіttya, oznachaє skorochennya virobnitstva und skorochennya virobnitstva - tse ist gerade vtrata materіalnih Waren" * 28. Ekonomichna System, nicht Yak povnіstyu vikoristovuє Ressourcen robochoї Sealy, scho kutanen einmal proponuyutsya pratsі zur Marktanalyse, funktsіonuє nicht dosyagayuchi mezhі svoїh virobnichih mozhlivostey. "Der Wert der suspіlnogo Produkt nedootrimanogo vnaslіdok іsnuvannya bezrobіttya - Yak konstatuє Amerikansky ekonomіst E. Dolan - іnkoli Mauger syagati hunderte mіlyardіv dolarіv" * 29.

27 *: {Samuelson P., V. Nordgauz Makroekonomіka - K:. BASIS, 1995. - S. 329.}

28 *: {Haberler G. Wirtschaftswachstum und Stabilität. Ein Analisis von den wirtschaftlichen Wandel und Policies. - Los Angeles, 1974. - P. 229.}

* 29: {Dolan E. Makroökonomie. - St. Petersburg, 1994 - pp. 6.}

Sered fіnansovih parametrіv hauptsächlich pokaznikom makroekonomіchnoї stabіlnostі chi navpaki, nestabіlnostі Je dinamіka іndeksu tsіn abo іnflyatsіya. Ekonomіchny Landschaft kozhnoї Kraina Ziffer mіroyu viznachaєtsya rozmіrami іnflyatsії. Chim vischі Tempi іnflyatsії, Team bіlsha makroekonomіchna nestabіlnіst, i nasampered nestabіlnіst natsіonalnoї Währung Yak grundlegende іnstrumentu funktsіonuvannya ob Economy yakoї rinkovoї i fіnansovoї System. Die I navpaki, bezeichnen nizhchy rіven іnflyatsії, Team vischoyu Je makroekonomіchna stabіlnіst, Team efektivnіshe funktsіonuє Penny und Kredit, die System fіnansova.

Іnflyatsіya - Tse Falzen, bagatofaktorny Phänomen yaky proyavlyaєtsya in zrostannі tsіn auf Waren, die Hotel. Yak Prozesse kumulative zrostannya tsіn Won gliboko vrazhaє ekonomіku ob yakoї Kraina. Besonders ruynіvnogo Natur nabuvaє rozvitok іnflyatsії in kraїnah scho transformuyutsya. В усіх цих країнах в процесі економічних реформ відбувалася лібералізація цін, яка була пов'язана з усуненням значною мірою державного контролю над ними. А відтак першим, досить «шокуючим» результатом лібералізації цін було стрибкоподібне та фронтальне їх підвищення. Інфляційний процес на початковому етапі економічних реформ підштовхувався товарним дефіцитом, який був успадкований від адміністративно-командної системи. Тому в процесі лібералізації цін у країнах з перехідною економікою відбувалося потворне переплетіння різних факторів розвитку та стимулювання інфляції: «інфляції попиту» та «грошової інфляції». Ці типи інфляції, злившись в єдиний могутній інфляційний процес, певною мірою дезорганізували, деформували, спотворили та виснажили економіку.

Антиінфляційна політика в будь-якій країні, як з розвиненими ринковими відносинами, так і в країнах з перехідною економікою, має бути науково обґрунтованою, всебічно зваженою, а отже, максимально ефективною. Адже, як вже наголошувалося, чим вищі темпи інфляції, тим більша макроекономічна нестабільність у країні, і, навпаки, однією з важливих ознак економічної і соціальної стабільності є відсутність інфляції чи її незначний рівень.

Хоча інфляція — це багатофакторне явище, все ж одним з головних і визначальних її чинників є бюджетний дефіцит. І хоча взаємозв'язок інфляції і бюджетного дефіциту доволі складний, можна стверджувати, що саме дефіцит значною мірою обумовлює інфляцію. Вплив інфляції на стан бюджету загалом теж негативний. Однак за певної фінансової політики його можна значно обмежити, встановивши приблизно однаковий вплив інфляції як на видатки, так і на доходи бюджету.

Дефіцит бюджету держави — досить багатопланове і неоднозначне явище, яке завжди вимагає детального дослідження. Його розміри визначаються двома чинниками. По-перше, це об'єктивне співвідношення видатків і доходів, що характеризує рівень збалансованості потреб і можливостей. По-друге, це суб'єктивний, обліковий підхід до визначення розмірів бюджетного дефіциту. У зв'язку з цим виникає питання про визначення самого поняття «бюджетний дефіцит». Можна навести численні приклади визначення бюджетного дефіциту як різниці між видатками і доходами*30. Загалом це визначення правильне, але неповне і тому неточне. Адже при цьому виникає елементарне питання: яким чином можуть бути профінансовані «зайві» видатки, якщо під них немає ніяких доходів? Адже у фінансах діють ті ж самі закони, що і в природі: ніщо нізвідки не з'являється і нікуди безслідно не зникає. Це означає, що, визначаючи бюджетний дефіцит, необхідно у певний спосіб структурувати доходи бюджету.

*30: {Наприклад, Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К.: НІОС, 2000. — С. 169.}

З погляду формування дохідної бази бюджету його доходи поділяються на дві групи: постійні і поворотні. Держава, як і суб'єкти підприємницької діяльності, може користуватись власними і позиковими коштами. Власні кошти — це ті доходи, що безпосередньо надійшли їй у постійне користування від державного сектору чи у результаті податкового перерозподілу ВВП. Позикові кошти мають обумовлені терміни їх використання. Під бюджетним дефіцитом, незалежно від того, як його визначають, розуміють перевищення видатків над власними доходами держави, що надійшли на постійній основі.

Важливу роль у макроекономічному аналізі відіграє показник державного боргу. Як і всі інші, він не має і не може мати однозначної оцінки. Залучення державою позикових коштів на фінансування потреб економічного зростання і підтримання соціальної стабільності дає змогу прискорити вирішення певних завдань фінансової політики. Власне, це фінансування за рахунок майбутніх доходів, яке, крім того, створює і передумови для зростання ВВП. Але водночас накопичення значного державного боргу може стати критичним дестабілізуючим чинником у суспільстві, про що свідчать, наприклад, уроки фінансової, економічної та політичної кризи в Аргентині у 2001 р.

В цілому, як бачимо, існують досить точні показники, які відображають головні макроекономічні параметри. За їх допомогою ми можемо як об'єктивно оцінити макроекономічну та макрофінансову ситуацію, так і активно впливати на неї. Водночас переважна більшість цих показників мають, як було показано раніше, дуалістичний характер. Саме це пояснює, чому одні й ті самі досягнуті параметри можуть по-різному, іноді прямо протилежно, оцінюватись науковцями, політиками і широкими верствами населення або різними політичними силами. У цьому, власне, і полягає складність реалізації економічної та фінансової політики держави та її макроекономічної оцінки.

Проаналізуємо на підставі зазначених показників параметри досягнутої в Україні макроекономічної стабільності, розглянувши спочатку їх динаміку в період економічного спаду (табл. 4).

Таблиця 4

ДИНАМІКА ОСНОВНИХ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВВ УКРАЇНІ В ПЕРІОД ЕКОНОМІЧНОГО СПАДУ (1991—1996 рр.)*

* За даними Бюлетеня Національного банку України. — 2002. — № 1.

Наведені дані характеризують глибину економічного спаду в Україні в першій половині 90-х років. Середньорічні темпи падіння обсягів ВВП у цей період сягнули 13 %, унаслідок чого за шість років він скоротився більше ніж удвічі. Скорочення обсягів ВВП супроводжувалось і багато в чому визначалося зменшенням інвестицій в основні фонди — щорічно в середньому на 21 %. У свою чергу, скорочення інвестицій провокувалось високим рівнем інфляції і нестабільністю курсу національної валюти, на яку, крім внутрішніх чинників, вагомий вплив мало від'ємне сальдо торговельного балансу.

У цілому більшою чи меншою мірою усі показники корелюють із розвитком економічної ситуації. Так, зростання чи зменшення рівня інфляції вело в наступному році відповідно до прискорення чи уповільнення темпів економічного спаду. Водночас взаємозалежність між окремими показниками чітко не виражена. Наприклад, зниження рівня інфляції і поліпшення стану торговельного балансу не відображалось адекватно на динаміці курсу національної валюти. Так, у 1995 р. ціни споживчого ринку зросли у 2,8 раза, а курс українського карбованця знизився в 4,6 раза. Найвищий рівень інфляції був зафіксований у 1993 р. за скорочення майже втричі порівняно з попереднім роком рівня бюджетного дефіциту відносно обсягу видатків бюджету. Показники ж рівня безробіття взагалі випадають із загального контексту розвитку економічної ситуації, але це скоріше за все специфіка його врахування, коли підприємства не працювали, однак своїх працівників не звільняли і не платили їм заробітну плату.

Відсутність чітко детермінованих зв'язків між основними макроекономічними показниками в 1991—1996 рр. свідчить про недостатню керованість ситуацією в економіці та фінансах у цей період. На той час ще не була створена у повному обсязі відповідна законодавча база, не визначена до кінця роль держави в економічній системі, не врегульовані питання взаємодії фінансових органів та інституцій, не досить чітко визначені їх функції і повноваження. Водночас саме подібний розвиток ситуації привів до чіткого усвідомлення необхідності створення надійної системи макроекономічного регулювання в Україні з посиленням ролі державних структур, але на основі використання саморегулівних механізмів, властивих ринковій економіці. Саме активізація впливу на економічні процеси і стала одним із вагомих чинників досягнутої макроекономічної стабілізації, про що свідчать дані, наведені в табл. 5.

Таблиця 5

ПАРАМЕТРИ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ (1997—2001 рр.)*

* За даними Бюлетеня Національного банку України. — 2002. — № 1.

Як видно з наведених даних, завдяки зусиллям держави у сфері макроекономічного регулювання в 1998—1999 рр. нарешті вдалося закріпити макроекономічну стабілізацію, перші паростки якої намітились ще в 1995—1996 рр. При цьому стабілізація була досягнута практично з усіх параметрів, які у цілому були досить детерміновані. Єдиний показник, що суттєво змінився у 1999 р. порівняно з 1998 р., був курс гривні — відносно долара США вона знецінилась у півтора рази. Однак це було скоріше відображенням накопичених проблем і наслідком фінансової кризи 1998 р., ніж проявом певних поточних проблем, адже в наступні роки ситуацію і тут вдалося стабілізувати.

Досягнута макроекономічна і макрофінансова стабілізація дала змогу починаючи з 2000 р. вийти на траєкторію економічного зростання, яке відбувалось в умовах активізації інвестиційного процесу, зниження рівнів інфляції та безробіття, посилення української гривні. Певні проблеми спостерігалися в бюджеті, де в 2001 р. замість запланованого профіциту було отримано дефіцит. Але цей профіцит у 2000 р. був значною мірою штучним, а тому навряд чи слід говорити про значне погіршення ситуації у сфері державних фінансів. Протягом 2002 р. у цілому зберігалась макроекономічна стабільність з усіх параметрів і забезпечувалось, хоча й на дещо нижчому рівні, зростання ВВП.

Проаналізовані вище макроекономічні і макрофінансові показники дають можливість досить ґрунтовно і всебічно оцінити макроекономічну ситуацію. Водночас з позицій дослідження процесу реструктуризації фінансової системи в перехідній економіці необхідним є оцінювання результативності її функціонування. Таке оцінювання фінансової результативності здійснюється на основі системи макрофінансових індикаторів, що відображають стан фінансової системи та її вплив на розвиток економіки і соціальної сфери.

Розрахунки макрофінансових індикаторів ґрунтуються на макроекономічних і макрофінансових показниках. Основними макроекономічними показниками, як було показано вище, є обсяги валового внутрішнього (національного) продукту і національного доходу, а головними макроекономічними індикаторами — рівень ВВП (ВНП) на душу населення і темпи економічного зростання. Макрофінансовими показниками виступають кількісні вираження фінансових ресурсів: маса грошей в обігу; обсяги кредитних ресурсів; бюджет держави; фонди цільового призначення; обсяги ресурсів, що обертаються на фінансовому ринку, тощо. Ці узагальнюючі показники можуть розкладатись на окремі складові: готівкова і безготівкова грошова маса; доходи бюджету, у тому числі податки; окремі групи його видатків та ін.

Суть макрофінансових індикаторів полягає у зіставленні макрофінансових показників з макроекономічними і між собою. Основним у зіставленні двох видів показників є рівень бюджетної централізації ВВП (ВНП). Це — визначальне співвідношення у характеристиці фінансової політики держави. Характерною ознакою сучасності є поступове зростання рівня бюджетної централізації ВВП.

Рівень бюджетної централізації ВВП — дуже важливий критерій, але навряд чи він може виконувати функції макрофінансового індикатора, оскільки відображає суть і напрями фінансової політики держави, але не характеризує її ефективність. З одного боку, одних і тих же результатів можна досягти за різних рівнів централізації ВВП у бюджеті. При цьому не існує критерію, за яким можна оцінити, яка ж з типів фінансової політики є більш раціональною. З іншого боку, за одного й того самого рівня бюджетної централізації, різні держави можуть мати різні результати. Тому оцінити результативність функціонування фінансової системи за допомогою рівня державної централізації ВВП неможливо. Однак і проводити макрофінансовий аналіз, ігноруючи цей рівень, теж неприпустимо. Необхідно як визначати, оцінювати і прогнозувати його, так і аналізувати вплив на суспільство, економіку, людину.

Одним з найважливіших макрофінансових індикаторів є макроекономічна платоспроможність, яка проявляється в двох аспектах. По-перше, як інтегрована платоспроможність всіх суб'єктів господарювання і банків, котрі обслуговують їх розрахунки. По-друге, як платоспроможність суб'єктів макроекономіки, до яких належить держава та інституції фінансового ринку. Макроекономічна платоспроможність є надзвичайно важливим фінансовим індикатором. Це — визначальний елемент нормального функціонування економічної і фінансової систем. Криза неплатежів, яка до цього часу не подолана в економіці України, вкрай негативно впливає на фінансову систему та результативність її функціонування.

Виникає питання: чи необхідно, по-перше, і чи можливо, по-друге, оцінити сукупну платоспроможність суб'єктів підприємницької діяльності? Необхідність досить неоднозначна, оскільки в цілому на макроекономічному рівні наявні кошти і зобов'язання мають бути збалансовані — одні підприємства є боржниками інших. Але в умовах платіжної кризи ситуація інша — майже всі стають неплатоспроможними, і тому дуже важливо оцінити загальний рівень цього показника. При цьому можуть бути і різні причини загальної неплатоспроможності. Це і виробництво продукції, яка не має належного збуту, і відсутність належної платіжної дисципліни, і недостатність фінансових ресурсів, і незабезпеченість відповідною грошовою масою. З цих чинників безпосередньо до макрофінансових належить забезпеченість платіжного обороту достатніми платіжними засобами. Звідси випливає необхідність установлення такого макрофінансового індикатора, як забезпеченість грошовою масою — відношення наявної кількості грошей в обігу до необхідної (визначеної на основі загальновідомої формули кількості грошей в обігу). Оскільки показник необхідної грошової маси офіційно не оприлюднюється, то оцінка забезпеченості грошовою масою може здійснюватись на основі коефіцієнта монетизації економіки, який розраховується як відношення грошової маси до ВВП. Безумовно, таке порівняння не досить коректне, оскільки не враховує швидкості обігу грошей, але все ж воно дає можливість визначити індикатор забезпеченості потреб економіки в грошах.

Дуже важливим індикатором, що відображає динаміку купівельної спроможності грошової одиниці, є інфляція. Разом з тим слід зауважити, що показник інфляції розраховується на підставі індексу споживчих цін і тому необхідно визначити, що тут причина, а що — наслідок. Випуск зайвих грошей в обіг спричиняє їх знецінення і, як наслідок, зростання цін. Однак ціни можуть зростати і за рахунок інших чинників. Зростанн я цін, у свою чергу, веде до збільшення грошової маси. Наприклад, у 1992—1995 рр. поетапне підвищення цін на енергоносії, які надходили з Росії, спричинило значне підвищення цін, що вимагало постійного збільшення грошової маси. Основною причиною інфляції в ці роки було саме зростання цін на енергоносії, а не емісія зайвих грошей, хоча вона теж мала істотний вплив.

Крім указаних індикаторів, можуть розраховуватись додаткові макрофінансові коефіцієнти платоспроможності. Насамперед це швидкість розрахунків. При цьому необхідно розрізняти технічну і фінансову швидкість платежів. Технічна швидкість визначається ефективністю платіжної системи. На даний час в Україні створена сучасна система розрахунків, яка дає змогу проводити перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача за лічені хвилини. Але не технічна швидкість визначає платоспроможність. У системі показників ефективності фінансової діяльності підприємств важливим є показник кількості днів, що проходять між укладенням відповідної угоди і надходженням коштів на рахунок (відношення сум, належних до сплати, до середньої величини продажу за один день). Однак, на наш погляд, цей вагомий для мікроекономічного середовища показник не відіграє такої ж ролі на макрорівні, оскільки характеризує внутрішню швидкість проходження грошових потоків, тобто взаєморозрахунків. Водночас, не будучи макрофінансовим індикатором, він дуже важливий довідковий показник, адже, відображаючи швидкість взаєморозрахунків, характеризує ефективність функціонування фінансової системи в цілому і банківської зокрема.

Важливою складовою макроекономічної платоспроможності є діяльність банківської системи, яка забезпечує проведення розрахунків між окремими суб'єктами. На технічному боці розрахунків, котрий забезпечує відповідну швидкість проходження грошей, ми зупинились вище. Хоча при цьому слід зауважити, що інтереси клієнтів банків у даному напрямі розходяться з інтересами самих банків. Якщо підприємства заінтересовані в максимальній швидкості розрахунків, то банки більше влаштовує їх певна затримка. Залишки коштів на рахунках становлять ресурси комерційного банку, їх використання приносить банку доходи. Для банків прискорення розрахунків означає втрату частини ресурсного потенціалу, а отже і доходів. Тому так важливо знайти оптимальне вирішення проблеми термінів розрахунків, щоб це не спричиняло істотного затримання обігу грошових коштів і не надмірно зменшувало ресурсний потенціал банку, а значить і всієї фінансової системи.

З фінансового боку вплив банків на макроекономічну платоспроможність проявляється в забезпеченні платоспроможності самих банків. Втрата платоспроможності підприємств — вкрай негативне явище, але воно — ще тільки частковий прояв фінансової кризи. Втрата ж платоспроможності банківських установ — набагато складніше явище. Якщо воно зачіпає всю банківську систему, то настає фінансова криза. У зв'язку з цим центральними банками завжди контролюється платоспроможність комерційних банків.

Важливим чинником макроекономічної платоспроможності є стан державних фінансів. Держава — важливий суб'єкт фінансових відносин на цьому рівні. Разом з тим оскільки зміст фінансової діяльності держави відрізняється від фінансової діяльності підприємств, то неоднаковою буде й оцінка їх платоспроможності. У даному разі коефіцієнт ліквідності, наприклад, не підходить (навіщо потрібне державі декількакратне перевищення коштів над зобов'язаннями). Доцільно визначати сальдо платоспроможності, тобто збалансованість державних доходів і видатків. Основним показником є стан бюджету (урівноваженість доходів і видатків, перевищення доходів над видатками та перевищення видатків над доходами). Макрофінансовим індикатором при цьому виступає рівень бюджетного дефіциту (профіциту) — його відношення до обсягу ВВП. Якщо відношення дефіциту до обсягу видатків бюджету, що розглядалося раніше, характеризує рівень незабезпеченості державного фінансування постійними доходами, то його відношення до ВВП дає можливість оцінити платоспроможність держави відносно загальних фінансових можливостей суспільства, які, у свою чергу, визначаються обсягами виробленого ВВП.

Взаємозв'язок бюджетного дефіциту з макроекономічною платоспроможністю досить складний. По-перше, можлива висока інтегрована платоспроможність суб'єктів підприємницької діяльності за низької платоспроможності держави. Це свідчить про наявність фінансових проблем тільки у держави. Така ситуація характерна для високорозвинених країн, у яких державні фінанси посідають підпорядковане місце у фінансовій системі. По-друге, як протилежний варіант можна розглядати високу платоспроможність держави в умовах недостатності фінансових ресурсів в економіці. Вона можлива тоді, коли провідне місце у фінансовій системі відводиться саме державним фінансам. Причому недостатній рівень фінансової самозабезпеченості підприємств походить від надмірної централізації фінансових ресурсів державою. Також можливі варіанти поєднання як належної, так і недостатньої інтегрованої платоспроможності підприємств і держави.

Важливим макрофінансовим показником, котрий інтегровано характеризує діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, держави та фінансових інституцій у сфері міжнародних фінансових відносин, є сальдо торговельного та платіжного балансу. Негативне сальдо показує відплив фінансових ресурсів і зниження міжнародної платоспроможності даної країни, а позитивне, навпаки, — примноження фінансових ресурсів, які, зокрема, можуть спрямовуватись на погашення зовнішнього державного боргу. Сальдо торговельного балансу важливе саме у фінансовому контексті, адже з економічного погляду його неможливо однозначно оцінити позитивно чи негативно. Так, негативне сальдо відображає відплив фінансових ресурсів, але натомість країна отримує матеріальні чи сировинні ресурси, товари чи послуги. І навпаки, позитивне сальдо характеризує збільшення фінансових ресурсів, але означає скорочення внутрішнього споживання. Тому оцінку даного показника слід проводити саме з позицій потреб тієї чи іншої країни у коштах, котрі забезпечують її міжнародну платоспроможність. Макрофінансовим індикатором використовують, як і стосовно бюджетного дефіциту і державного боргу, відношення сальдо торговельного балансу до ВВП.

Друга група макрофінансових індикаторів відбиває ефективність фінансової системи. Результативність економічної діяльності відображається в прирощенні вартості. На макрорівні це приріст ВВП у поточному періоді. Мета фінансової діяльності підприємства — отримання прибутку. Мета макроекономічного регулювання — створення відповідних передумов для виробництва необхідного обсягу ВВП, який задовольнить потреби суспільства. Результативність макроекономіки — приріст ВВП.

На основі показника, який характеризує макроекономічну результативність, можна визначити відповідний макрофінансовий індикатор, яким, на нашу думку, є відношення приросту ВВП до обсягу приросту інвестиційних вкладень в економіку. За допомогою цього індикатора можливе управління процесом економічного зростання, адже можна розраховувати, скільки необхідно інвестицій для досягнення певного рівня зростання і який рівень зростання можна забезпечити на основі певних інвестицій.

Важливу роль у системі макрофінансових індикаторів відіграють показники керування заборгованістю. На макрорівні показники заборгованості можуть визначатись за двома напрямами. По-перше, за сумарною заборгованістю суб'єктів господарювання кредитній системі. При цьому можливе і використання того самого коефіцієнта заборгованості — відношення кредитної заборгованості до загальної вартості майна. По-друге, установлення рівня заборгованості держави. Найбільш поширеним є відношення державного боргу до обсягу ВВП, і саме цей показник використовується як макрофінансовий індикатор державної заборгованості.

За наявності державного боргу необхідно встановити рівень платоспроможності держави за процентними платежами і поверненням боргу. Ураховуючи важливість забезпечення як повернення боргу, так і виплати процентів, слід розраховувати два коефіцієнти. Перший характеризує забезпечення державного боргу. Коефіцієнт покриття боргу розраховується як до обсягу приросту ВВП за період, що встановлено до строку погашення боргу, так і до приросту обсягу доходів бюджету (за вирахуванням нових позик) за цей період, адже погашення позик здійснюється з бюджету. Якщо частина позик погашається з інших джерел, то вона вираховується з тієї суми боргу, що відноситься до приросту доходів бюджету. Другий показник характеризує забезпечення процентних платежів. Він може розраховуватись аналогічно, тобто як відношення суми процентних платежів до обсягу приросту ВВП і відповідних доходів бюджету. Однак при цьому обсяги приросту ВВП і доходів бюджету зменшуються на суму виплат державного боргу, адже тільки ця різниця характеризує реальне джерело виплати процентів.

Крім макрофінансових індикаторів, що порівнянні з відповідними мікрофінансовими коефіцієнтами, є специфічна сфера макроекономіки — фінансовий ринок. Важливий індикатор, що характеризує ділову і фінансову ефективність, — активність фінансового ринку. На даний час з метою її оцінки у світовій практиці широко використовуються спеціальні індекси та рівень капіталізації доходів.

Індексна оцінка активності проводиться на фондовому ринку, насамперед, у частині біржової торгівлі. Всесвітнього визнання набув, наприклад, індекс Доу-Джонса, який характеризує середній показник курсів акцій, що розраховується для певної групи найбільших корпорацій. Він обчислюється як середньоарифметична щоденних котирувань акцій цих корпорацій на момент закриття біржі. У США індекс Доу-Джонса визначається як для основних галузей — комунальних (газо- та електропостачання), промислових і транспортних компаній, так і в цілому для провідних корпорацій — зведений індекс. Також застосовуються індекси «Велью Лайн» (для Нью-Йоркської і Американської фондових бірж та позабіржової торгівлі у США), Ніккеї (на Токійській фондовій біржі), FAZ і DAX (для провідних концернів Німеччини) та ін. Активність фондового ринку оцінюється за динамікою того чи іншого індексу: зростання свідчить про активізацію діяльності, зниження — про падіння ділової активності.

Рівень капіталізації характеризує спрямування частини отриманих у суспільстві доходів на формування фінансових ресурсів через фондовий ринок. Якщо індексна оцінка характеризує так би мовити внутрішню активність фондового ринку, то рівень капіталізації доходів показує ступінь суспільної концентрації фінансових ресурсів, тобто активність виходу на ринок юридичних і фізичних осіб. Це дуже важливий показник, оскільки він відображає динаміку нарощення фінансового потенціалу у суспільстві, котрий є основою його розвитку. Капіталізація доходів являє собою ту базу, яка забезпечує економічне зростання, тобто реалізацію основного завдання макроекономічного регулювання. Водночас необхідно установити оптимальний рівень як загальних пропорцій між споживанням і нагромадженням, так і між тією капіталізацією, що здійснюється через фондовий ринок, та індивідуальною і суспільною (через державні фінанси) капіталізацією.

Охарактеризована система макрофінансових індикаторів, яка поділяється на три напрями макроекономічної оцінки — платоспроможність, фінансова ефективність і результативність та заборгованість — зображена на схемі (рис. 6). Необхідність використання системи показників визначається тим, що не існує єдиного індикатора, який би дав повну інтегровану оцінку макрофінансової ситуації. Навряд чи доцільно, як це робиться на мікрорівні, формувати також рейтингову оцінку за зваженою сукупністю окремих показників. Необхідна саме система індикаторів, кожен з яких відображає певний бік макрофінансової

Fig. 6. Система макрофінансових індикаторів

діяльності. При цьому слід, ухвалюючи відповідні рішення, враховувати взаємозв'язок макрофінансових індикаторів. Необхідно знати, як те чи інше рішення відіб'ється на всій сукупності показників. Не існує рішень, які б одночасно поліпшували (чи погіршували) всі показники. Виграш в одному напрямі може супроводжуватись погіршенням ситуації в іншому.

Не всі із запропонованих макрофінансових індикаторів використовуються у світовій та українській практиці. Найбільш поширеними на даний час є індекс інфляції, рівень бюджетного дефіциту і державного боргу, сальдо платіжного балансу, біржові індекси. На нашу думку, дуже важливим для формування ефективного фінансового механізму макроекономічного регулювання є розрахунок і впровадження індикаторів фінансової ефективності і результативності, а саме: ефективності використання фінансових ресурсів та інвестицій. Вони характеризують реалізацію основного завдання у сфері макроекономічного регулювання — забезпечення економічного зростання. Без таких індикаторів втрачається мета цього регулювання. Адже забезпечення платоспроможності та обслуговування заборгованості значною мірою відходить на другий план, якщо економіка перебуває у стадії стагнації чи падіння. Точніше кажучи, це важливо, але ще важливішим є результат — приріст національного продукту. З фінансового ж погляду вкрай важливо знати, як на це впливає використання фінансових ресурсів та інвестиції. Спробуємо на підставі наявних даних фінансової статистики розрахувати макрофінансові індикатори й оцінити результативність функціонування фінансової системи України (табл. 6).

Таблиця 6

МАКРОФІНАНСОВІ ІНДИКАТОРИ УКРАЇНИ В ПЕРІОД СТАБІЛІЗАЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ (1996—2001 рр.)

Хоча наведені дані у цілому відображають позитивні тенденції у функціонуванні фінансової системи, все ж на відміну від параметрів макроекономічної стабільності (табл. 5) вони є більш тривожними і відбивають застарілі фінансові проблеми. Так, позитивні тенденції характерні для основного, на нашу думку, макрофінансового індикатора, що відображає забезпеченість економіки грошовими коштами. За останні шість років коефіцієнт монетизації зріс удвічі і становив наприкінці 2001 р. 22,2 %. Але це не йде ні в яке порівняння з реальними потребами економіки і не відповідає ринковим умовам. В Україні в 1991 р. коефіцієнт монетизації становив 80 %, у країнах з розвиненою ринковою економікою він перебуває на рівні 70—80 % (а іноді перевищує і 100 %).

Деякі вчені, аналізуючи цю ситуацію, прямо не пов'язують її з рестрикційною грошово-кредитною політикою центрального банку, спрямованою на підтримання стабільності гривні*31, а вважають це особливістю перехідної економіки (насамперед нерозвиненістю фінансового ринку та ринків землі і нерухомості, які вимагають значної грошової маси). Погоджуючись у цілому з аргументами цих учених, все ж слід зазначити, по-перше, надмірний розрив між рівнем коефіцієнта в Україні і в розвинених країнах і, по-друге, певну умовність аргументів, що наводяться. Адже майже неможливо визначити, що є причиною, а що — наслідком: нерозвиненість фінансового ринку скорочує потребу в грошовій масі чи обмежена грошова маса обумовлює нерозвиненість фінансового ринку? Які б аргументи не наводились, абсолютно очевидно, що приборкання гіперінфляції 1991—1995 рр. безпосередньо пов'язане з обмеженням грошової маси — за чотири роки коефіцієнт монетизації знизився з 80,2 % на початок 1991 р. до 12,6 % на початок 1996 р. Власне, після цього і відбулася відносна стабілізація гривні.

*31: {Савлук М., Сугоняко О. Чи вистачає грошей економіці України // Вісник Національного банку України. — 1997. — № 4; Дзеблюк О. Вплив рівня монетизації економіки України на кредитну діяльність комерційних банків в умовах перехідного періоду // Вісник Національного банку України. — 2000. — № 5.}

Позитивні тенденції характерні ще для двох індикаторів макроекономічної платоспроможності — рівня бюджетного дефіциту і сальдо платіжного балансу до ВВП. Особливо важливим з позицій міжнародної платоспроможності і забезпечення стабільності курсу гривні є досягнуте позитивне сальдо торговельного балансу. Водночас, оцінюючи ці макрофінансові індикатори, важливо визначити чинники, які їх обумовлюють. З цих позицій слід зауважити, що досягнення в обох напрямах досить відносні. Так, скорочення бюджетного дефіциту швидше є відображенням змін в ідеології фінансової політики, що виражались у сприйнятті реальності девізу «жити треба по кишені». Іншими словами, бюджетний дефіцит було скорочено не стільки внаслідок поліпшення фінансової ситуації і збільшення на цій основі доходів бюджету, скільки скороченням видатків до наявних доходів. При цьому нестача податкових доходів компенсувалась максимальною мобілізацією усіх можливих неподаткових надходжень. Крім того, сама необхідність скорочення бюджетного дефіциту розглядалась крізь призму необхідності забезпечення стабільності національної грошової одиниці.

До позитивного сальдо торговельного балансу, незважаючи на відображення у ньому суттєвих досягнень національної економіки (відносне скорочення імпорту за рахунок наповнення внутрішнього ринку товарами і послугами національних виробників), все ж слід підходити зважено. Зростання експорту насамперед стосується товарів первинної обробки, передусім металу і металопрокату. Це теж дуже важливий результат, але подібна структура експорту не досконала і веде до значних втрат потенційних доходів.

Макрофінансові індикатори, що відображають ефективність функціонування фінансової системи, оцінити досить складно. По-перше, ці індикатори поки що широко не використовуються і тому немає бази для порівнянь. По-друге, відсутні відповідні їх нормативні значення. Отже, на даний час оцінка можлива за динамікою вказаних індикаторів. Так, відношення ВВП до обсягів фінансових ресурсів протягом 1996—1999 рр. знижувалось. У перший рік економічного зростання ситуація дещо поліпшилась, але у 2001 р. фінансова результативність знову знизилась. Однак і саме по собі значення цього показника повинно викликати занепокоєння — у середньому за рік на одну гривню фінансових ресурсів виробляється близько 50 копійок ВВП. Динаміка ж показника ефективності інвестицій у період зростання ВВП має позитивний характер. У 2001 р. на одну гривню приросту інвестицій отримано майже чотири гривні приросту ВВП.

Найбільш складна ситуація склалась у сфері макроекономічної заборгованості. Причому, хоча у суспільстві більше обговорюються проблеми державного боргу, значно суттєвішими є проблеми в економіці. Сумарна кредиторська і дебіторська заборгованість суб'єктів господарювання перевищує обсяги виробленого ВВП, тоді як державний борг відносно ВВП у 2000 р. становив 49,4 %, а в 2001 р. — 37,5 %, тобто перебував у межах порогових значень, установлених на рівні 60 %. Отже, маючи і так досить обмежений фінансовий потенціал, ми ще й допускаємо його вкрай нераціональне використання. Цей фактор багато в чому пояснює таку низьку ефективність функціонування фінансової системи — як можна виробляти більше ВВП, якщо понад третину фінансових ресурсів перебуває у непрацюючому стані? Водночас це один з основних внутрішніх резервів поліпшення фінансової бази економіки. Залучення цих ресурсів у виробництво дало б змогу обходитись без іноземного запозичення.

У цілому проведений аналіз макрофінансових індикаторів свідчить про наявність серйозних проблем у фінансовій системі України. По-перше, досягнута макроекономічна стабільність поки що досить хитка і без відповідних зусиль з боку владних структур може бути легко порушена. Фінансові проблеми в економіці досить давні, болючі і суттєві. Позитивні тенденції вказують на їх певне пом'якшення, але не свідчать про ліквідацію чи зниження до невідчутного рівня. По-друге, методи,

якими забезпечувалось поліпшення окремих фінансових індикаторів, незважаючи на отримані позитивні результати, переважно були обмежувальними, а значить, не мають стабільного підґрунтя. Все це свідчить про необхідність вироблення чіткої фінансової стратегії економічного зростання, яка враховувала б усі існуючі проблеми і реальні можливості української економіки та фінансової системи.