Главная Экономика Книги Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

Зовнішньоекономічна політика - Храмов В.О.

Торгівельні відносини з Росією та країнами ЄС

Головним торговельним партнером України є Російська Федерація. На неї припадає майже 78 % обсягу імпорту і 55 % обсягу експорту. У структурі експорту України до Росії найбільшу частку має продукція глибокої чи достатньо глибокої переробки: на товари припадає 55,7 % обсягу експорту, на послуги — 44,3 %. Загалом у товарній структурі українського експорту переважає продукція металургійної промисловості (16,3 %), машинобудування (13,8 %), харчової промисловості (8,8 %), хімічної промисловості (9,3 %), а також мінеральні продукти і руди металів (1,7 %). Структура імпорту свідчить про стійку залежність України від імпорту енергоносіїв з Росії, таких як газ, нафта, нафтопродукти, на які припадає 68,8 % обсягу імпортних поставок. Решта імпорту розподіляється між продукцією машинобудівної, хімічної, металургійної, гірничорудної промисловості, деревиною і продукцією деревообробки.

У торговельних відносинах України з Росією є багато проблем, які не сприяють підтриманню відносин між ними. З 1997 р. зовнішньо-

торговельний оборот між Україною і Росією став різко зменшуватися. У 1999 р. зовнішньоторговельний товарооборот з Росією становив 8,04 млрд дол., що на 19,4 % менше, ніж у 1998 р. Обсяг експорту зменшився на 17,5 %, імпорту — на 20,1 %. Від'ємне сальдо взаємної торгівлі в 1998 р. становило 3,4 млрд дол., у 1999 р.— 3,25 млрд дол. Таку ситуацію спричинила низка подій, що відбулися в період з 1996 по 1998 р., який називають іноді торговельною війною:

• у 1996 р. було введено ПДВ на імпорт українських товарів; цей податок був скасований у 1997 р., однак українські товари вже були витіснені з традиційних ринків;

• у травні 1997 р. було запроваджено 25%-ве мито на цукор, що заблокувало поставки українського цукру, замість якого купувався дешевий цукор латиноамериканських країн;

• у серпні 1998 р. було введено додаткове імпортне мито в розмірі 3 % і тимчасове спеціальне 20%-ве мито на цукор;

• було обмежено ввезення українського спирту та спиртовмісних напоїв.

Цими заходами було порушено Міждержавну угоду про вільну торгівлю між Україною і Росією від 24 червня 1993 р.

Обсяги українського експорту в Росію скоротилися також з таких причин:

• через неконкурентоспроможність українських товарів внаслідок закупівлі енергоносіїв з Росії за світовими цінами;

• зменшення обсягів виробництва в Україні;

• неплатоспроможність російських імпортерів;

• скорочення попиту на продукцію хімічної промисловості, транспорту, сільського господарства в Росії;

• нестабільне забезпечення українських підприємств енергоносіями і сировиною;

• несприятливу кон'юнктуру щодо товарів, які експортуються на інших зовнішніх ринках;

• загальний економічний спад і системну кризу в Україні та Росії;

• нетарифне обмеження Росією обсягів експорту;

• зв'язок торговельно-економічних питань з політичними інтересами та подіями.

З 1997 р. істотно зменшився обсяг експорту в Росію з України продукції борошномельного виробництва, олії соняшникової, товарів хімічної промисловості.

Оскільки торговельні відносини між Росією й Україною мають велике значення для обох партнерів, сторони шукають шляхи порозуміння і розв'язання суперечностей. Так, між країнами було підписано Договір і Програму економічного співробітництва на 19982007 рр. щодо досягнення рівноправних, ефективних і стабільних економічних відносин. За цими документами вже досягнуто певних успіхів. Російською стороною було скасовано 3%-ве додаткове мито на імпорт товарів, 20%-ве спеціальне мито на український цукор у межах тарифної квоти. Планується вирішити питання спрощення умов транзиту спирту та тютюнових виробів, зниження залізничних тарифів на перевезення української солі. Якщо заплановані дії будуть реалізовані, то передбачається, що до 2010 р. обсяг взаємної торгівлі України з Росією вдвічі збільшиться.

Україна монопольно залежить від імпортних поставок з Росії, тому зменшення їх обсягів може призвести до колапсу української економіки. Водночас Росія є споживачем експортної продукції України, що дає змогу виживати українській промисловості, підтримувати процес відтворення підприємств, які не в змозі реалізувати свою продукцію на внутрішньому ринку, сплачувати податки й заробітну плату. Торгівлі України з Росією сприяють також географічна близькість країн, технологічні зв'язки підприємств, що історично сформувалися в межах СРСР, культурні традиції. Отже, розв'язання проблем двосторонніх економічних відносин з Російською Федерацією є одним з основних питань ЗЕП України.

Щодо інших країн СНД, то найбільші обсяги українського експорту в 1999 р. припадали на Білорусію (25 %), Молдову (1 %), Узбекистан (0,6 %), Туркменістан (0,7 %) і Таджикистан (0,4 %). Найбільшими є обсяги імпорту з Туркменістану (3,8 %), Білорусії (2,8 %), Казахстану (1,3 %), Молдови (0,3 %), Узбекистану (0,3 %) і Азербайджану (0,3 %).

Нова ЗЕП України орієнтуватиметься на розширення й поглиблення двосторонніх зв'язків з країнами СНД. Ці відносини мають будуватися на основі норм і принципів ГАТТ/СОТ, тобто на встановленні реального режиму вільної торгівлі. Окрім Російської Федерації міждержавні програми довгострокового економічного співробітництва (на 10 років) Україна підписала з Молдовою, Білорусією, Казахстаном і Грузією. У стадії розробки перебувають аналогічні програми співробітництва з Туркменістаном, Азербайджаном, Узбекистаном і Вірменією. Велика увага у виробничо-торговельних зв'язках приділяється фінансово-промисловим групам і транснаціональним корпораціям у галузях, що становлять загальний інтерес для більшості країн СНД: літако-, ракето-, судно- та машинобудуванні, важкому та сільськогосподарському машинобудуванні, переробному комплексі, нафтогазобудуванні, транспорті й засобах комунікацій.

Дедалі вагомішими торговельними партнерами України стають країни ЄС, особливо враховуючи європейський вектор зовнішньої політики ЄС. У 1999 р. на ЄС і Туреччину припало 22 % українського зовнішньоторговельного обороту товарів і послуг. Серед країн ЄС найбільшими торговельними партнерами України є Німеччина та Італія (табл. 9.6, 9.7).

Таблиця 9.6

Обсяг торгівлі товарами з країнами ЄС

Країна	Обсяг імпорту, млн дол.		Обсяг експорту, млн дол.
	1998 р.	1999 р.	1998 р.	1999 р.
Товари (разом)	3170,5	2398,9	2119,3	2118,6
Австрія	193,8	133,4	135,2	139,8
Бельгія	138,5	100,9	86	188,6
Великобританія	204,7	143,6	108	108,4
Греція	34,1	54,5	59,9	75
Данія	75,9	59,4	37,3	23
Ірландія	37,3	53,7	82,3	250,3
Іспанія	80,3	60,6	131,3	105,8
Італія	408,6	276,5	550,2	459,4
Люксембург	4,7	2,2	4,1	3
Нідерланди	161,5	133,6	117,7	83,6
Германія	1263,6	942,9	638,7	560,1
Португалія	3,5	4	16,1	13,4
Фінляндія	114,9	82,2	26,2	18,1
Франція	300,2	236,9	118,9	85,1
Швеція	148,9	114,5	7,4	5

* Джерела: дані НБУ, розрахунки UEPLAC.

У 1999 р. Україна імпортувала з Німеччини товарів і послуг на суму 1 млрд дол. (6,6 % обсягів імпорту товарів і послуг до України), а з Італії — на суму 283,4 млн дол. (1,9 %).

Таблиця 9.7

Обсяг торгівлі послугами з країнами ЄС

Країна	Обсяг імпорту, млн дол.		Обсяг експорту, млн дол.
	1998 р.	1999 р.	1998 р.	1999 р.
Послуги (разом)	253,8	245,7	577,3	531,2
Австрія	13,4	16,8	76,4	55,4
Бельгія	18,4	21,2	53,4	60,4
Великобританія	81,1	74,5	123,2	137,6
Греція	12,4	8	45,4	36,1
Данія	1,3	1	3	5
Ірландія	6,8	3,3	19,8	32,6
Іспанія	6,2	6,1	13,3	7,9
Італія	13,8	6,9	50,6	40,2
Люксембург	0,3	0	2,4	2
Нідерланди	15,7	23,7	24,6	21,4
Германія	61,8	58,1	130	99,9
Португалія	0,9	0,4	0,3	0,7
Фінляндія	4,2	5,7	3,5	3,3
Франція	10,3	12,7	29,6	26,3
Швеція	7,2	7,3	1,8	2,4

* Джерела: дані НБУ, розрахунки иЕРЬЛС.

Проблема торговельних відносин України з країнами ЄС полягає в незадовільній структурі їх зовнішньоторговельного обороту. У структурі експорту та імпорту постійно домінує вузька специфічна група товарів, на яку припадає 70-75 % загального зовнішньоторговельного обороту. У структурі експорту України це такі товари:

• неблагородні метали та вироби з них — 31,9 % (у тому числі чорні метали — 17,7 %);

• текстиль і текстильні вироби — 15,6 %;

• мінеральні продукти — 11,2 %;

• продукція хімічної галузі — 9,8 %.

До структури імпорту товарів з країн ЄС входять:

• машини, устаткування та механізми — 32,1 %;

• продукція хімічної галузі — 15,58 %;

• засоби наземного, повітряного та водного транспорту — 8,53 %;

• текстиль і текстильні вироби — 6,99 %.

Торгівлю України з країнами ЄС ускладнюють також такі чинники:

• низька конкурентоспроможність українських товарів і послуг на ринках ЄС;

• висока собівартість експортної продукції;

• кількісні обмеження торгівлі певними товарами;

• застосування статусу країни з неринковою економікою в антидемпінгових розслідуваннях проти товару;

• високі європейські стандарти та технічні регламенти (сертифікація, санітарні, фітосанітарні норми, екологічні вимоги);

• труднощі, пов'язані із забезпеченням національного режиму і формальностями, пов'язаних з імпортом і експортом, митною оцінкою, захистом інтелектуальної власності тощо.

Ринок країн ЄС стратегічно важливий і привабливий для вітчизняних виробників, особливо в металургійній і текстильній галузях промисловості. Однак через те що у структурі експорту України нині переважають товари з низьким рівнем обробки, вона ризикує стати сировинним придатком ЄС. Ситуація ускладнюється ще й розширенням ЄС на Схід, тому що після приєднання до східноєвропейських країн Східної й Центральної Європи українські товари і виробники можуть бути витіснені з європейських ринків. З метою забезпечення рівноправних умов взаємодії України з країнами ЄС упроваджується система подвійної перевірки без кількісних обмежень щодо експорту з України до країн ЄС сталеливарних виробів. До 2008 р. діятиме Угода про партнерство і співробітництво з ЄС, планується укладення інших угод щодо вільної торгівлі України з країнами ЄС.

Здійснюючи політику диверсифікації зовнішньоторговельних зв'язків, Україна намагається вийти на ринки країн Америки, зокрема США. На цьому шляху їй заважають антидемпінгові санкції і проведення спеціальних розслідувань, що вже призвело до скорочення обсягів поставок з України до США чорних металів. Окрім того, проблеми полягають у тому, що Україні не надано режиму найбільшого сприяння в торгівлі на постійній і безумовній основі, досі не набула чинності конвергенція щодо усунення подвійного оподаткування, не вирішено питання щодо подовження термінів дії Генералі-зованої системи преференції й поширення її на товари українського експорту.

Україна зацікавлена також у співробітництві з країнами Латинської Америки. До перспективних напрямків співробітництва належать надання послуг щодо здійснення розвідувальних робіт, проектування й будівництва нафтогазових і енергетичних об'єктів. Крім того, українська продукція машинобудування більш конкурентоспроможна на ринках цих країн через відсталість і низьку платоспроможність зазначених держав.

Торговельними партнерами України є також країни Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (СЕFТА) — Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, Словенія, на які припадає близько 8,2 % обсягу імпорту та 10,7 % обсягу експорту.

Розвиваються торговельні відносини України з країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Близького Сходу і Африки. У 1999 р. експортні поставки товарів і послуг до Азії становили 22,8 % загального експорту України до решти країн світу, за винятком СНД, а до Африки — 4,3 %. У торгівлі з країнами Азії Україна має додатне сальдо зовнішньої торгівлі, що забезпечує рівновагу зовнішньоторговельного балансу держави. Більшість країн Азії, Африки і Близького Сходу належать до країн, що розвиваються і здійснюють політику індустріалізації й розвитку власної промисловості. Україну ринки цих країн приваблюють можливістю збуту продукції машинобудування, металопрокату, суднобудування, хімічних добрив, енергетичного обладнання. Україна може надавати цим країнам науково-технічні, будівельні послуги, брати участь у будівництві об'єктів інфраструктури, зокрема шляхопроводів, портів, мостів, аеродромів, залізниць, енергетичних й промислових об'єктів. Водночас співробітництво з такими країнами, як Саудівська Аравія, Кувейт, Алжир, Лівія, Нігерія, Ірак, є перспективним для України в напрямку налагодження поставок в Україну нафти й газу.

Одним з напрямків міжнародної торгівлі є участь України в міжнародних транспортних коридорах. Цьому сприяють її вигідне економіко-географічне положення, наявність портів, високорозвине-на транспортна інфраструктура. У березні 1994 р. відбулася Панєв-ропейська конференція міністрів транспорту, де було вирішено прокласти через Україну такі транспортні коридори:

№ 3 — Берлін (Дрезден) — Вроцлав — Львів — Київ;

№ 4 — Трієст — Любляна — Будапешт — Чоп — Львів;

№ 7 — Водний Дунайський шлях, що пролягає через порти Рені та Ізмаїл;

№ 9 — Гельсінкі — Київ — Александрія (Греція) з відгалуженням на Москву, Одесу, Кишинів.

Згодом Україна почала розробляти разом з Польщею проект транспортного коридору Балтика (Гданськ) — Чорне море (Одеса), а далі — радіального коридору навколо Чорного моря.

У 1998 р. Кабінет Міністрів України ухвалив програму створення й функціонування семи міжнародних транспортних коридорів в Україні. Реалізація цієї програми уможливить залучення для вітчизняних виробників значних обсягів транзитних вантажів, забезпечить ефективну роботу, розвиток і вдосконалення транспортної інфраструктури, її розвиток і вдосконалення, інтеграцію в європейське та азійське бізнес-оточення, сприятиме створенню додаткових робочих місць, збільшенню валютних надходжень до бюджету, підвищенню рівня економічної незалежності й національної безпеки України.

Інтеграція України у світове господарство пов'язана з приєднанням до системи ГАТТ/СОТ, до якої входять 132 країни світу, що забезпечують 95 % світової торгівлі. Вступ до СОТ надасть Україні такі переваги:

• зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів на світові ринки, що сприятиме збільшенню обсягу експорту її продукції;

• підвищення ефективності структури експорту завдяки виробництву високотехнічної наукомісткої продукції;

• отримання режиму найбільшого сприяння в торговельному просторі всіх країн-членів, поліпшення умов торгівлі з різними країнами світу;

• справедливий розгляд і вирішення торговельних спорів;

• захист вітчизняних виробників від недоброякісних імпортних товарів;

• розширення можливостей інтеграції України в ЄС, Центрально-Європейську зону вільної торгівлі (СEFTA), інші інтеграційні угруповання;

• залучення іноземних інвестицій і отримання пільг від розвинених країн;

• припинення антидемпінгових розслідувань проти українських товарів;

• забезпечення доступу вітчизняним товаровиробникам до світових ринків товарів, робіт і послуг, отримання відповідних прав для захисту своїх інтересів на цих ринках та ін.

Одним з недоліків приєднання України до СОТ є несприятливі умови для вітчизняних товаровиробників, яким потрібний протекціоністський захист з боку уряду. Так, досвід виходу з кризи таких високорозвинених країн, як США, Японія, Німеччина, свідчить про те, що національну економіку можна відродити лише на основі політики протекціонізму, тобто захисту власного ринку й власного виробника. Якщо спостерігається процес деградації і зубожіння власної економічної системи, надмірна політика лібералізації перетворюється на механізм завоювання вітчизняного ринку високорозвиненими країнами, його підкорення і розкрадання.

Щоб відповідати умовам вступу до СОТ, Україна має здійснити реформу зовнішньоторговельного режиму, переглянути норми законодавства щодо заборони і обмеження обсягів експорту та імпорту, дотримання міжнародних вимог до товарів, що ввозяться в Україну, участі в міжнародних економічних санкціях.